Тестові завдання.

1. Автор вчення про ноосферу: а) Д.Чижевський; б) Б.Кістяківський; в) В.Вернадський; г) М.Грушевський.

2. Сукупність природних умов, необхідних для життя людини і людства – це: а) суспільство, б) географічне середовище, в) природа, г) антропосфера, д) довкілля.

3. Ноосфера – це сфера: а) взаємодії різних природних сил нашої планети, б) взаємодії природи і суспільства, де людина є споживачем природних благ, в) взаємодії людини з людиною в процесі суспільного виробництва, г) взаємодії природи і суспільства, в межах якої розумна людська діяльність стає глибоким визначальним фактором розвитку.

4. Геополітика – політична доктрина, що: а) абсолютизує роль географічного середовища в житті держави, б) визначає параметри суспільного життя певної держави, в) абсолютизує роль політики у суспільному виробництві, г) визначає роль особистості в керуванні державою.

5. До глобальних проблем людства НЕ відноситься: а) проблема енергозбереження, б) екологічна проблема, в) проблеми війни та миру, г) проблема періодизації людської історії.

Тема 17. Філософські проблеми людської історії.

1. Поняття філософії історії. Філософія історії в контексті розвитку філософської культури.

2. Історичні процеси та динаміка самоорганізації соціальних систем як предмет філософії історії.

3. Проблеми типологізації і періодизації історії (формаційний та цивілізаційний періоди).

4. Глобальні актуальні і локальні соціальні проблеми людської історії.

5. Спрямованість і сенс історичного процесу

Основні категорії:історія, філософія історії, суб’єкт історії, історична доля, етапи історії, прогрес і регрес, чинники історії, сенс історії, умови історії, видатна особа.

Література:

1.Бердяев Н. Смысл истории. Опыт философии человеческой судьбы.– Париж, 1974.

2.Бойченко І.В., Бойченко М.І. Філософія історії: предмет, напрями, детерміністські та ігрові концепції.– К.: Центр гум. освіти НАН України, 1995.

3.Визгин В.История и метаистория // Вопросы философии.– 1998.– Л. 10.

4.Гегель Г.В.Ф. Философия истории // Философия истории: Антология: Учеб. пособие для студентов гуманит. вузов.– М.: Аспект Пресс, 1995.

5.Гегель. Всемирная история, особенности ее развития // Антология мировой философии. В 4-х т.– М.: Мысль, 1971.– Т. 3.

6.Горак Г.І., Ящук Т.І. Проблема спрямованості людської історії // Філософія. Курс лекцій. – К., 1993.

7.Гошовський М.М., Кучерявий І.Т. Ідея прогресу в соціальній філософії.– К., 1993.

8.Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество.– М., 1992.

9.Тойнби А. Дж. Постижение истории: Пер. с англ.– М.: Прогресс, 1991.

10.Франко І. Що таке поступ? // Філософські, економічні та історичні статті.– К.: Вид-во худ. л-ри, 1956.

11.Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории. 1. 12.Гештальт и действительность / Пер. с нем.– М.: Мысль, 1993.– Т. 1.

13.Ясперс К. Смысл и назначение истории: Пер. с нем.– М.: Политиздат, 1991.

Методологічні рекомендації:

Висвітлюючи проблему філософії історії, необхідно визначити поняття філософії історії, з’ясувати відмінності філософії історії від історичної науки.

Розглядаючи перше питання, варто зазначити, що філософія історії як особливий напрям філософського пізнання покликана здійснювати загальну орієнтацію людини в історичному процесі, допомагати їй оцінити можливості та умови свого соціально-історичного життєвого самоутвердження. Сам термін “філософія історії” уперше вжив Ф.Вольтер, але остаточного узаконення він набув після виходу у світ праці Й.Г.Гердера “Ідеї до філософії історії людства” та лекцій з філософії історії, які читав Г.Гегель у Берлінському університеті. Хоча можна вести мову і про античну, середньовічну, ренесансову філософію історії, про ідеї філософії історії у новоєвропейському Просвітництві і т.д., аж до ХХІ ст. Упродовж цього історичного періоду поступово формувалося коло вихідних проблем філософії історії.

В другому питанні потрібно розкрити важливі проблеми філософії історії: визначення особливої якості соціально-історичного процесу, його спрямованості, характеру здійснення, вирішення питання про скінченність чи нескінченність історії, про реальність історії та роль у ній історичної пам’яті.

У відповіді на третє питання потрібно дати характеристику формаційному та цивілізаційному підходам до розуміння історії, які частково заперечують, але й доповнюють один одного. Для цього слід визначити поняття соціально-економічної формації та цивілізації, наголосити на однобічності формаційного підходу, проаналізувати позиції О.Шпенглера, А.Тойнбі, М.Данилевського.

Формаційна теорія розвитку суспільства належить К.Марксу, яка грунтується на концепції суспільства як соціально-економічної цілісності, вирішальна роль в якій належить економічному фактору. Марксизм розрізняє п’ять історичних типів суспільства – первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну і комуністичну. Світовий історичний процес розуміється як лінійне сходження від однієї формації до іншої.

Щодо цивілізаційного підходу, то тут уже став загальноприйнятним поділ історії на три типи цивілізації – на період традиційної (аграрної), індустріальної (техногенної) і постіндустріальної (інформаційної) цивілізації. Варто зазначити, що на відміну від формаційної типології суспільства, яка базується на економічних структурах, певних виробничих відносинах, поняття “цивілізація” – фіксує увагу не лише на економічній і технологічній стороні, а на сукупності всіх форм життєдіяльності суспільства – матеріально-економічній, політичній, культурній, моральній.

Розглядаючи четверте питання необхідно зазначити, що все, що відбувається в історії, постає результатом людських дій та вчинків; проте не можна автоматично вважати людину суб’єктом історії. Історія розвивається як переведення потенцій природи та природних потенцій людини у здобутки та зміст людської діяльності, тому суб’єктом історії постає особа. В філософії є також поняття колективної особи історії.

П’яте питаннявимагає характеристики спрямованості та чинників історичного процесу. В філософії по-різному вирішується питання щодо основних чинників розвитку суспільства. Пошук йде в напрямку визначення певної єдиної детермінанти: то є техніка, чи економіка, чи свідомість. Потрібно з’ясувати точки зору різних філософських шкіл на цю проблему.

Необхідно охарактеризувати прогресистський, регресистський та циклічний напрями філософії історії, вказати на особливості кожного з підходів.

Наприкінці необхідно підкреслити, що між людиною та історією існує складна система відношень, оскільки історія ширша за людину, проте сама людина постає вихідним джерелом історичної активності. Варто знайти в сучасному суспільстві реальні прояви проблеми співвідношення людини та історії; спробувати з’ясувати як особистісні якості людини впливають на хід історії.