100. Епідеміологічні особливості віл-інфекції , профілактичні та протиепідемічні заходи.

Синдром набутого імунодефіциту являє собою специфічну фор­му імунологічної недостатності, яка характеризується епідемічним розповсюдженням.

Актуальність. Перші випадки СНІДу (по англ.— AIDS — Ас-guired Immune Deficiency Syndrome) були зареєстровані у 1981 p. у США в районі Лос-Анджелеса серед молодих чоловіків-гомосек-суалістів. У них було діагностовано пневмонію дуже рідкого типу, що викликається найпростішими Pneumocystis carini. Цей збуд­ник належить до числа умовно патогенних мікроорганізмів, які безпечні для здорових людей, проте у осіб, імунна система яких ослаблена, спричинюють хворобу.

Крім випадків пневмонії у молодих чоловіків-гомосексуалістів були зареєстровані випадки саркоми Капоші. У частини осіб одно­часно виявляли саркому Капоші і пневмонію, спричинену P. Ca­rini, а також інші важкі опортуністичні інфекції.

З моменту реєстрації перших випадків СНІДу їх число стрім­ко збільшувалось. За перше півріччя 1981 р. в США було зафік­совано 77 захворювань, а в наступні півроку— 166 випадків.

У 1982—1983 pp. щопівроку кількість захворювань подвоюва­лась. Якщо в 1985 р. було виявлено 10 424 хворих, то протягом 1991 р. їх було зареєстровано 43 389. Випадки СНІДу почали ви­являти також в інших країнах світу.

Особам, котрі належать до групи підвищеного ризику, необхід­но дотримуватися таких правил: 1) періодично консультуватися у лікаря і обстежуватися лабораторно на ВІЛ-інфекцію; 2) уникати сексуальних контактів із багатьма особами або з партнером, який у свою чергу має декілька партнерів; при статевих контактах ко­ристуватися кондомами; 3) позбавитися залежності від наркоти­ків, щонайменше відмовитися від внутрішньовенного введення їх; 4) не ставати донором крові, сперми для штучного запліднення, тканин для пересадки; 5) жінки перед вагітністю та перед родами повинні обстежуватися лабораторно на ВІЛ-інфекцію^

Специфічна терапія не розроблена. Створено ряд препаратів, такі як інтерлейкін, рибаверин, сурамін, азидотимідин та багато інших, але всі вони дають тимчасовий ефект. У 1991 р. кенійські вчені повідомили про створення перспективного препарату Кем-рон-089 на основі поєднання інтерферону-альфа та глюкопротеї-ну — органічної речовини, яка виробляється клітинами організму під дією на них будь-якого вірусу.

Специфічна профілактика поки що не існує. Розроблено де­кілька видів вакцини, які проходять всебічне вивчення. Існуючі прогнози дають підстави сподіватися, що протягом 3—5 років мо­же, бути запропонована вакцина для масових щеплень.

І Епідеміологічний нагляд включає широкі лабораторні обсте­ження осіб з підозрінням на ВІЛ-інфекцію, груп підвищеного ри­зику зараження та широкі профілактичні обстеження населення. На кожного виявленого хворого або інфікованого направляється термінове повідомлення до санепідслужби. Усі вони беруться на облік з метою проведення необхідного лікування та диспансерно­го спостереження. Згідно з законодавством, усі іноземці, які при­їздять до України на навчання або роботу, підлягають обов'яз­ковому обстеженню, а при виявленні зараженості депортуються до країни їхнього проживання.

Серед населення ведеться широка-роз'яснювальна робота про небезпеку ВІЛ-інфекції, шляхи зараження та можливі засоби за­побігання зараженню