- •1.Предмет і задачі епідеміології
- •4.Рушійні сили епідпроцесу
- •5. Резервуар збудників інфекцій
- •6.Джерело збудників інфекційних хвороб
- •7.Оцінка епідемічної небезпеки хворого у різні періоди і при різних клінічних формах перебігу
- •8.Категорії носіїв збудників інф.Хвороб та оцінка їх епід.Небезпеки.
- •9.Тварини як джерело збудників інфекцій
- •10.Механізм передачі збудників інфекційних хвороб (визначення, види, фази механізму передачі)
- •11.Шляхи передачі збудників при різних інфекційних хворобах
- •12.Чинники передачі збудників при різних інфекційних хворобах
- •13.Живі переносники збудників інф. Хв.
- •14.Осередок інф хвороби, його межі, термін існування.
- •15.Типи осередків.
- •16.Напрямки епідобстеження осередку інф хв. Та заходи щодо його ліквідації.
- •17.Кількісні прояви епід процесу
- •18.Якісні прояви епід. Процесу
- •19.Багаторічна та річна динаміка захворюваності.
- •20.Прояви епід процесу в річній динаміці захворюваності та причини, що їх обумовлюють.
- •22.Принципи боротьби з інф.Хворобами
- •23.Профілактичні заходи щодо ліквідації інф. Хв.
- •25.Профілактичні заходи щодо джерел збудників інфекції (людей та тварин)
- •27.Протиепідемічні заходи боротьби з інф. Хв.
- •29.Протиепідемічні заходи щодо знезараження хворого та носія збудників інфекції
- •30.Антропонози, антропозоонози, зоонози, зооантропонози, сапронози (визначення, компоненти паразитарних систем при зазначених групах, приклади захворювань)
- •31Сучасна класифікація інф. Хв.
- •33.Описово-оціночний прийом епідеміологічного методу
- •34.Ретроспективний епідеміологічний аналіз (визначення, завдання, мета), його методика.
- •35.Територія ризику, час ризику, групи ризику, чинники ризику
- •37.Оперативний епідеміологічний аналіз (визначення, мета, завдання)
- •38.Методи стерилізації, організація її проведення
- •39.Методи контролю якості стерилізації
- •40.Визначення дезінфекції, її види та методи.
- •41. Дезінфекція, її значення в різних групах інфекційних хвороб
- •42. Контроль якості дезінфекції
- •43. Поняття про дератизацію, види, методи.
- •44.Методи та типи дезінсекції.
- •45.Активна імунізація,види вакцин,показання та протипоказання до активної імунізації.
- •48.Перелік медичних протипоказів до щеплень згідно нормативних документів
- •49.Поствакцинальні реакції (визначення, їх перелік, оцінка)
- •50.Поствакцинальні ускладнення (визначення, їх перелік, оцінка)
- •51.Імунопрофілактика туберкульозу
- •52. Імунопрофілактика коклюшу.
- •53. Імунопрофілактика поліомієліту:
- •54. Імунопрофілактика дифтерії
- •55. Імунопрофілактика гепатиту в.
- •56.Імунопрофілактика кору
- •57. Імунопрофілактика епідемічного паротиту.
- •58. Імунопрофілактика краснухи.
- •59.Пасивна імунізація, покази до проведення, препарати, особливості їх застосування
- •60. Термінова профілактика інф хвороб.
- •62.Епідеміологічна характеристика групи кишкових інфекцій
- •64.Епідеміологічні особливості гепатиту а, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •65. Епідеміологічні особливості черевного тифу, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •66. Епідеміологічні особливості поліомієліту, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •67. Епідеміологічні особливості холери, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •68. Епідеміологічні особливості лептоспірозу, профілактичні та протиепідемічні заходи
- •70. Епідеміологічні особливості сальмонельозів, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •71. Епідеміологічні особливості геморагічної лихоманки Ласса, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •72.Госпітальні інфекції (визначення, актуальність, класифікація та структура епід процесу)
- •73.Госпітальні інфекції (збудники, нозологічні форми, причини та умови виникнення і поширення)
- •74.Чинники, які визначають формування проявів епідемічного процесу при в/лікарняних інфекціях
- •75.Профілактичні заходи при в/лікарняних інфекціях
- •76.Епідеміологічний нагляд при госпітальних інфекціях.
- •77. Епідеміологічні особливості та профілактика госпітальних інфекцій у хірургічних та опікових стаціонарах
- •78. . Епідеміологічні особливості та профілактика госпітальних інфекцій у урологічних стаціонарах
- •79. Чинники ризику виникнення нозокоміальних пневмоній та заходи щодо їх профілактики
- •80. Епідеміологічна характеристика груп інфекцій дихальних шляхів
- •81. Епідеміологічні особливості дифтерії, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •82. Епідеміологічні особливості менінгококової інфекції , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •83. Епідеміологічні особливості кашлюку, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •84. Епідеміологічні особливості кору, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •86. Епідеміологічні особливості грипу, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •87. Епідеміологічні особливості геморагічної гарячки Марбург, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •88. Епідеміологічні особливості геморагічної гарячки Ебола, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •89. Епідеміологічні особливості групи інфекційних хвороб з трансмісивним механізмом передачі.
- •91. Епідеміологічні особливості кліщового енцефаліту , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •92. Епідеміологічні особливості малярії , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •93. Епідеміологічні особливості Лайм- бореліозу, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •94. Епідеміологічні особливості висипного тифу та хвороби Бриля, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •95. Епідеміологічні особливості туляремії , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •96. Епідеміологічні особливості чуми, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •97. Епідеміологічні особливості групи інфекцій з контактним механізмом передачі.
- •98. Епідеміологічні особливості вірусного гепатиту в , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •99. Епідеміологічні особливості сибірки , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •100. Епідеміологічні особливості віл-інфекції , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •101.Санітарна охорона території щодо запобігання заносу інфекційних хвороб з інших країн
- •102. Карантинні заходи щодо особливо небезпечних інфекційних хвороб.
100. Епідеміологічні особливості віл-інфекції , профілактичні та протиепідемічні заходи.
Синдром набутого імунодефіциту являє собою специфічну форму імунологічної недостатності, яка характеризується епідемічним розповсюдженням.
Актуальність. Перші випадки СНІДу (по англ.— AIDS — Ас-guired Immune Deficiency Syndrome) були зареєстровані у 1981 p. у США в районі Лос-Анджелеса серед молодих чоловіків-гомосек-суалістів. У них було діагностовано пневмонію дуже рідкого типу, що викликається найпростішими Pneumocystis carini. Цей збудник належить до числа умовно патогенних мікроорганізмів, які безпечні для здорових людей, проте у осіб, імунна система яких ослаблена, спричинюють хворобу.
Крім випадків пневмонії у молодих чоловіків-гомосексуалістів були зареєстровані випадки саркоми Капоші. У частини осіб одночасно виявляли саркому Капоші і пневмонію, спричинену P. Carini, а також інші важкі опортуністичні інфекції.
З моменту реєстрації перших випадків СНІДу їх число стрімко збільшувалось. За перше півріччя 1981 р. в США було зафіксовано 77 захворювань, а в наступні півроку— 166 випадків.
У 1982—1983 pp. щопівроку кількість захворювань подвоювалась. Якщо в 1985 р. було виявлено 10 424 хворих, то протягом 1991 р. їх було зареєстровано 43 389. Випадки СНІДу почали виявляти також в інших країнах світу.
Особам, котрі належать до групи підвищеного ризику, необхідно дотримуватися таких правил: 1) періодично консультуватися у лікаря і обстежуватися лабораторно на ВІЛ-інфекцію; 2) уникати сексуальних контактів із багатьма особами або з партнером, який у свою чергу має декілька партнерів; при статевих контактах користуватися кондомами; 3) позбавитися залежності від наркотиків, щонайменше відмовитися від внутрішньовенного введення їх; 4) не ставати донором крові, сперми для штучного запліднення, тканин для пересадки; 5) жінки перед вагітністю та перед родами повинні обстежуватися лабораторно на ВІЛ-інфекцію^
Специфічна терапія не розроблена. Створено ряд препаратів, такі як інтерлейкін, рибаверин, сурамін, азидотимідин та багато інших, але всі вони дають тимчасовий ефект. У 1991 р. кенійські вчені повідомили про створення перспективного препарату Кем-рон-089 на основі поєднання інтерферону-альфа та глюкопротеї-ну — органічної речовини, яка виробляється клітинами організму під дією на них будь-якого вірусу.
Специфічна профілактика поки що не існує. Розроблено декілька видів вакцини, які проходять всебічне вивчення. Існуючі прогнози дають підстави сподіватися, що протягом 3—5 років може, бути запропонована вакцина для масових щеплень.
І Епідеміологічний нагляд включає широкі лабораторні обстеження осіб з підозрінням на ВІЛ-інфекцію, груп підвищеного ризику зараження та широкі профілактичні обстеження населення. На кожного виявленого хворого або інфікованого направляється термінове повідомлення до санепідслужби. Усі вони беруться на облік з метою проведення необхідного лікування та диспансерного спостереження. Згідно з законодавством, усі іноземці, які приїздять до України на навчання або роботу, підлягають обов'язковому обстеженню, а при виявленні зараженості депортуються до країни їхнього проживання.
Серед населення ведеться широка-роз'яснювальна робота про небезпеку ВІЛ-інфекції, шляхи зараження та можливі засоби запобігання зараженню