70. Епідеміологічні особливості сальмонельозів, профілактичні та протиепідемічні заходи.

Виникнення пов’язане з вживанням харчових продуктів, забруднених сальмонелою, а також із госпітальною інфекцією, частіше серед дітей до 2-ох років. Збудником є кишкові бактерії родини Enterobacteriaceae, роду Salmonella. Найчастіше сальмонельоз на Україні викликають S. typhimurium, S. enteritidis, S. anatum, S. choleraesuis, S. newport, S. haifa, S. arisona, S. kentuki. Основним джерелом сальмонельозу є велика рогата худоба, свині, домашні водоплаваючі птахи, в кишечнику яких є різні серовари сальмонел. Носіями можуть бути також коні, вівці, кліщі, кози, кури, собаки, коти, щурі, миші, голуби, горобці, ворони, риби, жаби, мідії, кліщі, таргани, мухи. Виділяється збудник з сечею, калом, молоком. Джерелом можуть бути і хворі люди зі стертим і легким перебігом, носії. Інфікування людини відбувається аліментарним шляхом. Із чинників передачі на першому місці стоять - м’ясо і м’ясні вироби, потім - риба, яйця, молоко і молочні продукти, овочі і фрукти. Реальну небезпеку має вода внутрішніх водойм, яка інтенсивно забруднюється стічними водами, відходами тваринництва, птаховодства, боєнь, м’ясокомбінатів. З рослин зараженими можуть бути фасоля, помідори. Специфічну профілактику не проводять. Для підвищення несприйнятливості застосовують нуклеїнат натрію, масивні дози тіаміну, залізо, кобальт, мідь-вмісні препарати.В осередку проводять дезінфекцію, дератизацію, забороняють продаж мяса тварин.Госпіталізація не обов'язкова. Хворого виписують після повного клінічного одужання і негативного результату одноразового бактеріологічного посіву калу і сечі взятого через 2 дні після закінчення лікування. До роботи їх допускають відразу. Представлення декретованих груп виписують після дворазового посіву калу з інтервалом 1-2 дні. Вони підлягають спостереженню до 3 міс. із щомісячним бактеріологічним дослідженням. Контактним проводять БАК дослідження.Робітників харчових підприємств при виявленні у них носійства усувають від роботи..Загальні профілактичні заходи проводять спільно із санітарно-епідеміологічною і ветеринарною службами.

71. Епідеміологічні особливості геморагічної лихоманки Ласса, профілактичні та протиепідемічні заходи.

Гарячка Ласса – природно-осередкова інфекція, яка викликає важке захворювання з явищами геморагічного діатеза і ураженням нирок. Збудник Lassa virus реєструється в Нігерії та інших країнах Західної Африки. Джерелом є гризуни місцевої фауни – багатососковий щур і чорний щур, у яких спостерігається безсимптомна інфекція, а вірус виділяється з сечею. Серед гризунів характерний аліментарний спосіб зараження, можливий також повітряно - пилевий. У хворої людини збудник є у крові, слині, в сечі. Зараження передається повітряно-краплинним, контактно-побутовим, парентеральним, при хірургічних маніпуляціях. Допускається зараженя контактним і повітряно-пилевим шляхами, а також через пошкоджену шкіру. Інкубаційний період 7-17 днів.Хворий ізолюється в бокси. Медичний персонал працює в захисному одязі з респіраторами. Лабораторії, які досліджують матеріал від хворого, повинні працювати в режимі карантинних інфекцій. Хворі знаходяться в стаціонарі не менше 1 місяця, виписка при умові негативного результату вірусологічного дослідження сечі.Заходи щодо гризунів – дератизація в приміщеннях, захист приміщень від проникнення гризунів, правила зберігання продуктів. Карантин для людей, які прибули з ендемічних районів – 17 днів. Після перенесеної інфекції – напружений імунітет. Є специфічний імуноглобулін, раннє введення якого значно полегшує клінічний перебіг хвороби. Сольові розчини, плазми реконвалесцентів, ронбоверин.