- •1.Предмет і задачі епідеміології
- •4.Рушійні сили епідпроцесу
- •5. Резервуар збудників інфекцій
- •6.Джерело збудників інфекційних хвороб
- •7.Оцінка епідемічної небезпеки хворого у різні періоди і при різних клінічних формах перебігу
- •8.Категорії носіїв збудників інф.Хвороб та оцінка їх епід.Небезпеки.
- •9.Тварини як джерело збудників інфекцій
- •10.Механізм передачі збудників інфекційних хвороб (визначення, види, фази механізму передачі)
- •11.Шляхи передачі збудників при різних інфекційних хворобах
- •12.Чинники передачі збудників при різних інфекційних хворобах
- •13.Живі переносники збудників інф. Хв.
- •14.Осередок інф хвороби, його межі, термін існування.
- •15.Типи осередків.
- •16.Напрямки епідобстеження осередку інф хв. Та заходи щодо його ліквідації.
- •17.Кількісні прояви епід процесу
- •18.Якісні прояви епід. Процесу
- •19.Багаторічна та річна динаміка захворюваності.
- •20.Прояви епід процесу в річній динаміці захворюваності та причини, що їх обумовлюють.
- •22.Принципи боротьби з інф.Хворобами
- •23.Профілактичні заходи щодо ліквідації інф. Хв.
- •25.Профілактичні заходи щодо джерел збудників інфекції (людей та тварин)
- •27.Протиепідемічні заходи боротьби з інф. Хв.
- •29.Протиепідемічні заходи щодо знезараження хворого та носія збудників інфекції
- •30.Антропонози, антропозоонози, зоонози, зооантропонози, сапронози (визначення, компоненти паразитарних систем при зазначених групах, приклади захворювань)
- •31Сучасна класифікація інф. Хв.
- •33.Описово-оціночний прийом епідеміологічного методу
- •34.Ретроспективний епідеміологічний аналіз (визначення, завдання, мета), його методика.
- •35.Територія ризику, час ризику, групи ризику, чинники ризику
- •37.Оперативний епідеміологічний аналіз (визначення, мета, завдання)
- •38.Методи стерилізації, організація її проведення
- •39.Методи контролю якості стерилізації
- •40.Визначення дезінфекції, її види та методи.
- •41. Дезінфекція, її значення в різних групах інфекційних хвороб
- •42. Контроль якості дезінфекції
- •43. Поняття про дератизацію, види, методи.
- •44.Методи та типи дезінсекції.
- •45.Активна імунізація,види вакцин,показання та протипоказання до активної імунізації.
- •48.Перелік медичних протипоказів до щеплень згідно нормативних документів
- •49.Поствакцинальні реакції (визначення, їх перелік, оцінка)
- •50.Поствакцинальні ускладнення (визначення, їх перелік, оцінка)
- •51.Імунопрофілактика туберкульозу
- •52. Імунопрофілактика коклюшу.
- •53. Імунопрофілактика поліомієліту:
- •54. Імунопрофілактика дифтерії
- •55. Імунопрофілактика гепатиту в.
- •56.Імунопрофілактика кору
- •57. Імунопрофілактика епідемічного паротиту.
- •58. Імунопрофілактика краснухи.
- •59.Пасивна імунізація, покази до проведення, препарати, особливості їх застосування
- •60. Термінова профілактика інф хвороб.
- •62.Епідеміологічна характеристика групи кишкових інфекцій
- •64.Епідеміологічні особливості гепатиту а, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •65. Епідеміологічні особливості черевного тифу, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •66. Епідеміологічні особливості поліомієліту, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •67. Епідеміологічні особливості холери, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •68. Епідеміологічні особливості лептоспірозу, профілактичні та протиепідемічні заходи
- •70. Епідеміологічні особливості сальмонельозів, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •71. Епідеміологічні особливості геморагічної лихоманки Ласса, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •72.Госпітальні інфекції (визначення, актуальність, класифікація та структура епід процесу)
- •73.Госпітальні інфекції (збудники, нозологічні форми, причини та умови виникнення і поширення)
- •74.Чинники, які визначають формування проявів епідемічного процесу при в/лікарняних інфекціях
- •75.Профілактичні заходи при в/лікарняних інфекціях
- •76.Епідеміологічний нагляд при госпітальних інфекціях.
- •77. Епідеміологічні особливості та профілактика госпітальних інфекцій у хірургічних та опікових стаціонарах
- •78. . Епідеміологічні особливості та профілактика госпітальних інфекцій у урологічних стаціонарах
- •79. Чинники ризику виникнення нозокоміальних пневмоній та заходи щодо їх профілактики
- •80. Епідеміологічна характеристика груп інфекцій дихальних шляхів
- •81. Епідеміологічні особливості дифтерії, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •82. Епідеміологічні особливості менінгококової інфекції , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •83. Епідеміологічні особливості кашлюку, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •84. Епідеміологічні особливості кору, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •86. Епідеміологічні особливості грипу, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •87. Епідеміологічні особливості геморагічної гарячки Марбург, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •88. Епідеміологічні особливості геморагічної гарячки Ебола, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •89. Епідеміологічні особливості групи інфекційних хвороб з трансмісивним механізмом передачі.
- •91. Епідеміологічні особливості кліщового енцефаліту , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •92. Епідеміологічні особливості малярії , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •93. Епідеміологічні особливості Лайм- бореліозу, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •94. Епідеміологічні особливості висипного тифу та хвороби Бриля, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •95. Епідеміологічні особливості туляремії , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •96. Епідеміологічні особливості чуми, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •97. Епідеміологічні особливості групи інфекцій з контактним механізмом передачі.
- •98. Епідеміологічні особливості вірусного гепатиту в , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •99. Епідеміологічні особливості сибірки , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •100. Епідеміологічні особливості віл-інфекції , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •101.Санітарна охорона території щодо запобігання заносу інфекційних хвороб з інших країн
- •102. Карантинні заходи щодо особливо небезпечних інфекційних хвороб.
89. Епідеміологічні особливості групи інфекційних хвороб з трансмісивним механізмом передачі.
Більшість інфекцій цієї групи- зоонози. Лише інфекції, збудник яких поширюється вошами- антропонози. Коло циркуляції: переносник- теплокровний хазяїн- переносник. Збудник перебуває в крові зараженого організму і при ссанні крові кліщами, комарами, блохами та іншими потрапляє в їх організм, розмножується, накопичується у слинних залозах і при наступному кровоссанні зі слиною потрапляє в сприйнятливий організм.
91. Епідеміологічні особливості кліщового енцефаліту , профілактичні та протиепідемічні заходи.
Кліщовий енцефаліт - гостре захв., яке супроводжується ураженням ЦНС і розвитком паралічу. Властива природна осередковість зумовлюється наявністю великої кількості сприйнятливих до вірусу тварин та кліщів — переносників збудника.
Актуальність, висока захворюваність, смертність та інвалідність після перенесеного захворювання
Етіологія. Вірус кліщового енцефаліту з родини Togoviridae роду Flavivirus.Термолабільний, за температури 60 °С інактивується протягом 10 хв, легко знезаражується спиртом, ефіром та всіма дезінфекційними розчинами.
Патогенез Збудник потрапляє від кліща у товщу шкіри.- лімф. с-ма - кров, - по організму, -в клітини ЦНС.
Сприйнятливість населення висока.
Імунітет стійкий, тривалий.
Джерело збудника. лриродноосередкова інфекція. Збудник циркулює між тваринами (польові та лісові гризуни, птахи) і кліщами. Основним резервуаром збудника для людей і тварин є заражені кліщі. Найчастіше збудник поширюють:I.persulcatus, I.ricinus, I.cjncima.
Період інкубації 7—14 діб.
Механізм передачі. під час укусу зараженого кліща, аліментарно із зараженим молоком
Лабораторна діагностика: виділення вірусу з реакцією нейтралізації,або у РГГА.Серолгічне- РН, пряма і непряма РІФ
Сезонність -весняно-літні місяці.
Специфічна терапія. специфічний імуноглобулін.
Специфічна профілактика убита культуральна вакцина 4 щеплення. Інтервал між першим та другим — 7—10 діб, другим і третім — 20—30 діб, між третім і четвертим — 4-6 міс. Через З роки проводять першу ревакцинацію — одноразову, в наступні роки життя всіх мешканців природних осередків ревакцинують 1 раз на 4 роки. Дітям віком 4—7 років вводять 0,5 мл, старшим — 1 мл вакцини. Концентрованої очищеної культуральна, інактивована вакцина. В Україні планова вакцинопрофілакти ка не проводиться, тому треба подбати про своєчасну активну імунізацію осіб, які влітку їздять у східні та північні райони Російської Федерації. Слід пам'ятати, що одне щеплення не захищає від захворювання. Надійний захист забезпечують 4 щеплення, а на їх повноцінне проведення потрібно щонайменше 6 міс.
Термінову імунопрофілактику проводять у разі виявлення кліща, що присмоктався. Доза специфічного імуноглобуліну у перші 2 доби після виявлення кліща для дітей віком до 12 років становить 1,5 мл, після 12 років — 3 мл. Якщо кліща було виявлено на 3-тю добу й пізніше, дозу імуноглобуліну подвоюють
Протиепідемічні заходи спрямовуються на знищення кліщів. З цією метою використовують препарат ДДТ. Під час первинної обробки розпорошують 30 кг на 1 га, вторинної — до 40 кг на 1 га. За такої обробки територія звільняється від кліщів на період до 5 років. Забороняється на сінокосах, випасах, поблизу відкритих водоймищ, особливо тих, які використовують для водопою тварин, розведення риби.Для індивідуального захисту від кліщів використовують спеціальний одяг та репеленти. Важливе значення мають регулярні само- і взаємоогляди з метою виявлення кліщів, які присмокталися.
Епідеміологічний нагляд. На всі випадки захворювань на кліщовий енцефаліт до СЕС подається термінове повідомлення. досліджують імунну структуру населення, зоофауни. Проводять вірусологічні дослідження кліщів. Планують і проводять активну специфічну імунізацію населення.
Особи, котрі перехворіли, перебувають на диспансерному обліку. їх обстежують не рідше ніж раз на 2 роки.