5. Резервуар збудників інфекцій

Резервуар – сукупність основних джерел інфекції – це той біологічний вид (людина, тварина) або довкілля, які забезпечують існування збудника у природі, як біологічного виду.

Поділ джерел за резервуарами: антропонозні інф.захв. – резервуаром є біологічний вид людина розумна (полімієліт, дифтерія), тварина – це біологічний тупик.; зоонозні – резервуар тварина, людина біологічний тупик.; антропозоонозні – основний людина, додатковий тварина; зооантропонозний – основний тварина, додатковий людина. Сапронозні – патологічні для людей м/о довго перебувають або навіть нагромаджуються зберігають себе як біологічний вид в об’єктах зовнішнього середовища6 грунт,вода, повітря.

6.Джерело збудників інфекційних хвороб

Джерело збудника – це об’єкт, який є місцем перебування, розмноження, нагромадження м/о, і з якого збудник відиляється у довкілля. Основне джерело – зараження організму людини чи тварини, довкілля, які є природними осередками перебування збудника. Додаткове джерело – зараження організму людини чи тварини, що за певних умов служить тимчасовим середовищем розмноження збудників, який м.б. потенційним джерелом інфекції для оточуючих, однак не може забезпечити існування збудника як біологічного виду.

Джерело випадкове (казуїстичне) – це об’єкт, в який збудник проникає і нагромаджується, але з якого збудник виділяється надзвичайно рідко.

Поділ джерел за резервуарами: антропонозні інф.захв. – резервуаром є біологічний вид людина розумна (полімієліт, дифтерія), тварина – це біологічний тупик.; зоонозні – резервуар тварина, людина біологічний тупик.; антропозоонозні – основний людина, додатковий тварина; зооантропонозний – основний тварина, додатковий людина. Сапронозні – патологічні для людей м/о довго перебувають або навіть нагромаджуються зберігають себе як біологічний вид в об’єктах зовнішнього середовища6 грунт,вода, повітря.

7.Оцінка епідемічної небезпеки хворого у різні періоди і при різних клінічних формах перебігу

інфекції

За тривалістю перебігу розрізняють гострі та хронічні інфекційні хвороби. Найбільшу епідемічну небезпеку становлять хворі з гострим перебігом, оскільки у них збудники виділяються постійно та у великій кількості. При хронічних захворюваннях збудник виділяється протягом тривалого часу, але у невеликій кількості. Наймасивніе збудник виділяється при важкому та середньої важкості перебігу захворювання але вони мають менше епідемічне значення оскільки ці категорії переважно госпіталізуються.

Періоди інф.хв.:

Інфкубаційний (прихований) – від моменту зараження до появи перших клінічних проявів

Продромальний – перші дні хв. від інкубаційних до проявів типових клінічних ознак

Типових клінічних ознак – період розпалу хвороби

Реконвалесценції – період одужання

Суттєве значення мають: інкубаційний період, якщо в ІІ половині чи в кінці починає виділятися збудник; продромальний період, коли немає клінічних проявів, але виділяється велика кількість збудника; у період клінічних проявів від хв.. при деяких інфекційних захворюваннях виділяється велика кількість збудників, але у випадку своєчасної ізоляції та госпіталізації хворого в цей час, епідеміологічна значимість цього періоду менша, ніж при первинних захворюваннях; у період реконвалесценції може формуватися реконвалесцентне носійство.

Велику небезпеку становлять інф.захв. що викликаються політропними збудниками. Епіднебезпека джерел інф.,що викликають монотопним збудником є менша, тому що збудники за межі первинної локалізації не проникають і виділяються в довкілля в них.