
- •1.Предмет і задачі епідеміології
- •4.Рушійні сили епідпроцесу
- •5. Резервуар збудників інфекцій
- •6.Джерело збудників інфекційних хвороб
- •7.Оцінка епідемічної небезпеки хворого у різні періоди і при різних клінічних формах перебігу
- •8.Категорії носіїв збудників інф.Хвороб та оцінка їх епід.Небезпеки.
- •9.Тварини як джерело збудників інфекцій
- •10.Механізм передачі збудників інфекційних хвороб (визначення, види, фази механізму передачі)
- •11.Шляхи передачі збудників при різних інфекційних хворобах
- •12.Чинники передачі збудників при різних інфекційних хворобах
- •13.Живі переносники збудників інф. Хв.
- •14.Осередок інф хвороби, його межі, термін існування.
- •15.Типи осередків.
- •16.Напрямки епідобстеження осередку інф хв. Та заходи щодо його ліквідації.
- •17.Кількісні прояви епід процесу
- •18.Якісні прояви епід. Процесу
- •19.Багаторічна та річна динаміка захворюваності.
- •20.Прояви епід процесу в річній динаміці захворюваності та причини, що їх обумовлюють.
- •22.Принципи боротьби з інф.Хворобами
- •23.Профілактичні заходи щодо ліквідації інф. Хв.
- •25.Профілактичні заходи щодо джерел збудників інфекції (людей та тварин)
- •27.Протиепідемічні заходи боротьби з інф. Хв.
- •29.Протиепідемічні заходи щодо знезараження хворого та носія збудників інфекції
- •30.Антропонози, антропозоонози, зоонози, зооантропонози, сапронози (визначення, компоненти паразитарних систем при зазначених групах, приклади захворювань)
- •31Сучасна класифікація інф. Хв.
- •33.Описово-оціночний прийом епідеміологічного методу
- •34.Ретроспективний епідеміологічний аналіз (визначення, завдання, мета), його методика.
- •35.Територія ризику, час ризику, групи ризику, чинники ризику
- •37.Оперативний епідеміологічний аналіз (визначення, мета, завдання)
- •38.Методи стерилізації, організація її проведення
- •39.Методи контролю якості стерилізації
- •40.Визначення дезінфекції, її види та методи.
- •41. Дезінфекція, її значення в різних групах інфекційних хвороб
- •42. Контроль якості дезінфекції
- •43. Поняття про дератизацію, види, методи.
- •44.Методи та типи дезінсекції.
- •45.Активна імунізація,види вакцин,показання та протипоказання до активної імунізації.
- •48.Перелік медичних протипоказів до щеплень згідно нормативних документів
- •49.Поствакцинальні реакції (визначення, їх перелік, оцінка)
- •50.Поствакцинальні ускладнення (визначення, їх перелік, оцінка)
- •51.Імунопрофілактика туберкульозу
- •52. Імунопрофілактика коклюшу.
- •53. Імунопрофілактика поліомієліту:
- •54. Імунопрофілактика дифтерії
- •55. Імунопрофілактика гепатиту в.
- •56.Імунопрофілактика кору
- •57. Імунопрофілактика епідемічного паротиту.
- •58. Імунопрофілактика краснухи.
- •59.Пасивна імунізація, покази до проведення, препарати, особливості їх застосування
- •60. Термінова профілактика інф хвороб.
- •62.Епідеміологічна характеристика групи кишкових інфекцій
- •64.Епідеміологічні особливості гепатиту а, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •65. Епідеміологічні особливості черевного тифу, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •66. Епідеміологічні особливості поліомієліту, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •67. Епідеміологічні особливості холери, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •68. Епідеміологічні особливості лептоспірозу, профілактичні та протиепідемічні заходи
- •70. Епідеміологічні особливості сальмонельозів, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •71. Епідеміологічні особливості геморагічної лихоманки Ласса, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •72.Госпітальні інфекції (визначення, актуальність, класифікація та структура епід процесу)
- •73.Госпітальні інфекції (збудники, нозологічні форми, причини та умови виникнення і поширення)
- •74.Чинники, які визначають формування проявів епідемічного процесу при в/лікарняних інфекціях
- •75.Профілактичні заходи при в/лікарняних інфекціях
- •76.Епідеміологічний нагляд при госпітальних інфекціях.
- •77. Епідеміологічні особливості та профілактика госпітальних інфекцій у хірургічних та опікових стаціонарах
- •78. . Епідеміологічні особливості та профілактика госпітальних інфекцій у урологічних стаціонарах
- •79. Чинники ризику виникнення нозокоміальних пневмоній та заходи щодо їх профілактики
- •80. Епідеміологічна характеристика груп інфекцій дихальних шляхів
- •81. Епідеміологічні особливості дифтерії, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •82. Епідеміологічні особливості менінгококової інфекції , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •83. Епідеміологічні особливості кашлюку, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •84. Епідеміологічні особливості кору, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •86. Епідеміологічні особливості грипу, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •87. Епідеміологічні особливості геморагічної гарячки Марбург, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •88. Епідеміологічні особливості геморагічної гарячки Ебола, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •89. Епідеміологічні особливості групи інфекційних хвороб з трансмісивним механізмом передачі.
- •91. Епідеміологічні особливості кліщового енцефаліту , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •92. Епідеміологічні особливості малярії , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •93. Епідеміологічні особливості Лайм- бореліозу, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •94. Епідеміологічні особливості висипного тифу та хвороби Бриля, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •95. Епідеміологічні особливості туляремії , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •96. Епідеміологічні особливості чуми, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •97. Епідеміологічні особливості групи інфекцій з контактним механізмом передачі.
- •98. Епідеміологічні особливості вірусного гепатиту в , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •99. Епідеміологічні особливості сибірки , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •100. Епідеміологічні особливості віл-інфекції , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •101.Санітарна охорона території щодо запобігання заносу інфекційних хвороб з інших країн
- •102. Карантинні заходи щодо особливо небезпечних інфекційних хвороб.
66. Епідеміологічні особливості поліомієліту, профілактичні та протиепідемічні заходи.
Поліомієліт- гостре інфекційне захворювання ,яке характеризується ураженням сірої речовини спинного мозку та інших відділів ЦНС з розвитком атрофічного паралічу та парезу тулуба.
Актуальність-висока захворюваність,смертність,інвалідність.
Збудник- Тип коксакi А 23 iдентичний типовi ЕСНО 9; ЕСНО 10 належить до реовiрусiв, ЕСНО 28 до риновiрусiв, ЕСНО 34 варiант Коксакi А 24. Вiруси полiомiєлiту є стiйкими до чинникiв природного середовища. Вони зберiгають свою життєздатнiсть протягом кiлькох мiсяцiв за температури 4 0С в каналiзацiйних водах i фекалiях. Цей термiн збiльшусться, якщо вiрус заморозити.
Стійкі до дій рiзних груп поверхневоактивних речовин, перекису водню, а також етилового та iнших спиртiв.
Джерело- є iнфiковавi люди (хворi чи вiрусоносiї).
Період заразності- до початку клін.с-мів,або під час бактеріоносійства
Мех..передачі- фекальнооральний та крапельний. Забрудвенi ентеровiрусами об’єкти навколишнього середовища (вода, харчовi продукти, предмети побуту) можуть стати чинниками передачi эбудника. Поширеність-в даний час спостерігаються поодинокі випадки , з характерною весняно-літньо-осінньою сезонністю.
Інкуб.період- 7-14діб, можливі коливання 4-30діб
Клінічні с-ми-характеризується гострим початком з гіпертермією, катаральними явищами носоглотки, кашлем, нежитем. Спостерігаються шлунково-кишкові розлади: біль в животі, блювота, рідкий стілець або запори, атрофія м'язів, тонічні та клонічні корчі, інколи потьмарення свідомості.
Лаб.д-ка-.Проводять зараження клітин Нер-2,VERO,Hela. Інформативним є виділення збудника з спинномозкової рідини.
ЕН- 1) направления до СЕС термiнового повiдомлення про кожний випадок полiомiслiту; 2) систематичне здiйснення суворого контролю за проведениям вакцинацй проти полiомiслiту в декретованi тсрмiiiи; 3) вин- чения динамiки iмунологiчноТ структури населения; 4) винчення та клiнiко-епiдемiологiчний аналiз усiх випадкiв захворювання з клiнiчними проявами полiомiслiту; 5) нагляд за циркуляцiсю полiовiрусiв серед населення i в навколишньому середовищi. ПФЗ-заст. iнактивовану вакцину Солка (ІВС) i живу вакцину Себiна (ЖвС).
ПЕЗ-термінова госпіталізація,заключна, камерна дезінфекція, заст..хлораміну.контактним щеплення
67. Епідеміологічні особливості холери, профілактичні та протиепідемічні заходи.
Холера – антропонозна гостра кишкова інфекція, яка характеризується ураженням ферментних систем кишечника і проявляється діареєю, блювотою, розвитком дегідратації, демінералізації і ацидозу.
До класифікації Верги ( 1984 р) ввійшов типовий рід vibrio Pacini вид v.ch. Pacini, родина v. cholerae 01. по Україні користуються класифікацією 74 р., поділяється на три серовари – v.ch. Inaba, v.ch.Ogava, v.ch.Hikojima і біоваріанти (за гемолітичними антигенами, лізабельмонофагами – класичний і Eltor) – v.ch.ch., v.ch. Eltor. Сероваріанти, які не аглютинуються О1 сироваткою, називають v.ch.non О1: (О2,...О139). Збудниками холери є v.ch. серогрупи О1 і О139 серогруп, з наявністю гена Vct+.
Токсигенність визначається наявністю гена холерного токсину Vct+. Токсигенні штами, як правило, не лізують еритроцити барана, викликають холеру і схильні до епідемічного розповсюдження.
Механізми розвитку ендемічного процесу: 3 фактори: 1)виявлено надзвичайну різноманітність холерних і холероподібних вібріонів в епідемічних осередках; 2) доведена здатність холерного вібріона до сапрофітичного способу життя; 3) доведена здатність холерного вібріона змінювати свої антигенні та біохімічні властивості в залежності від умов середовища перебування.Про мінливість збудника свідчить висівання атипових культур, навіть від одного хворого в ході хвороби, або при дослідженні окремих колоній із первинного посіву матеріалу, висів атипових культур з довкілля. Спостерігаються зміни культуральних і морфологічних властивостей, гемолітичної активності, антигенної будови, чутливості до бактеріофагів і токсигенності, холерні вібріони можуть довго зберігатися у воді. Виявлені біоценотичні зв’язки холерного вібріона з різними водними організмами (зоопланктон, земноводними, рибами, гідробіонтами, біляводними птахами). Джерелом інфекції при холері є тільки людина – хвора і носій. Механізм передачі фекально - оральний. Виникнення більшості епідемій чітко пов’язане з водою, можливе розповсюдження хвороби в побутових умовах, аліментарним шляхом. Широкому розповсюдженню холери сприяє вкрай незадовільний санітарно-комунальний стан окремих територій, зокрема, недостатнє забезпечення населення доброякісною питною водою, аварійний стан каналізаційної мережі, суттєві наслідки в санітарній очистці населених пунктів, відсутність локальних очисних споруд в інфекційних стаціонарах.
Сприйнятливість до холери у людей висока, але індивідуальні характеристики людини також мають велике значення (відносна або абсолютна ахлоргідрія, гігієнічні навички).
Після перенесеної інфекції зберігається нетривалий імунітет (3-6 міс.).
Протиепідемічні заходи залежать від епідситуації, епіднагляд у передепідемічний період, коли немає хворих на холеру, але висівається невірулентний збудник з довкілля, передбачає систему заходів, направлених на своєчасне виявлення хворих на холеру. Для цього обстежуються:
хворі з тяжкими формами ГКІ
хворі з дисфункцією кишечника з інфекційного або соматичного стаціонару в сезонні періоди з 1. V по 1. XI місяць.
Особи з психіатричних лікарень, установ спеціального режиму з 1. V по
1 XI місяць.
Громадяни, які приїхали з країн, де реєструється холера, – обсервація 5 днів, одноразове дослідження калу.
Контактні, які доглядають за хворими в інфекційному стаціонарі (матері за дітьми).
Об’єкти довкілля, вода відкритих водойм, стічні води з 1 VI по 1 XI 1 раз в тиждень.
Вода відкритих водойм в місця водозабору з 1 VI по 1 XI 1 раз в тиждень.
Вода на головних очисних спорудах, до очищення з V по X 1 раз в тиждень.
Стічні води інфекційних стаціонарів протягом року 1 раз на тиждень.
Трупний матеріал померлих від тяжких форм гострої кишкової інфекції – постійно.
Кратність і терміни дослідження залежать від типу території 1,2,3.
В разі виявлення випадків холери або вібріоносійства не залежно від вірулентності виділених культур, місто, район, селище оголошується осередком холери по рішенню місцевої НПК (надзвичайна протиепідемічна комісія). НПК розробляє та затверджує оперативний план локалізації та ліквідації осередку холери, контролює його виконання.
Організацією протихолерних заходів безпосередньо займається медичний штаб. В нього входять: керівник державної адміністрації міста або селища, або району, керівник місцевої організації охорони здоров’я та державної санітарно-епідемічної служби. Начальник штабу призначається рішенням НПК.
В разі виділення від хворих на холеру і вібріоносіїв вірулентних (токсигенних) штамів холерних вібріонів О1 групи відбувається:
Госпіталізація хворих на холеру, підозрілих на холеру, вібріоносіїв в холерний шпиталь з 1-кратним обстеженням.
Виявлення, ізоляція на 5 днів, обстеження на ф.30, превентивне лікування контактних осіб.
Активне виявлення, госпіталізація в провізорний стаціонар і бак. обстеження на холеру хворих з ГКІ.
Обов’язковий розтин з бак. дослідженням на ф.30 померлих на ГКІ, а також померлих від холери.
Профілактична та заключна дезінфекція.
Виписка із стаціонару після клінічного одужання і 3-ох від’ємних бактеріальних обстежень калу (через 24-36 годин після закінчення приймання антибіотиків 3 дні підряд). Жовч (порції В і С), посів однократно. Декретовані – кал п’ятикратно, жовч однократно. Диспансеризація на перехворілими та вібріоносіями до 3 міс. Облік в СЕС-ях, КІЗах поліклініки за місцем проживання., до роботи допускають. В перший місяць бактеріологічне обстеження випорожнень 1 раз на 10 днів. Потім один раз в місяць. Перший забір випорожнень здійснюється після прийому проносного (MgSO4). Зняття з диспансерного обліку здійснюється комісією у складі головного лікаря поліклініки, інфекціоніста і епідеміолога. Для контактних в осередку проводиться екстренна хіміопрофілактика.(Тетрациклін 0,5-0,3 2-3 рази 4 дні).
Для специфічної профілактики застосовують холерну вакцину і холерний анатоксин. Вакцинацію проводять за епід показаннями. Ревакцинація через 3 місяці. Міжнародне свідоцтво про вакцинацію проти холери дійсне протягом 6 міс після вакцинації або ревакцинації.
У вогнищі проводить поточна і заключна дезінфекція.