54)Свідомість – вищий рівень відображення. Основні функціональні структури свідомості

Свідомість –це інтегруюче (ціле)- тобто об’єднуюче, на основі своїх істотних властивостей,усі прояви людської психіки,так що ці властивості вирішально-визначальним чином постають у кожному з них.Сам термін свідомість вказує на першу і головну істотну складову цього психічного феномену,С-відомість, тобто з тим,що відомо.Знання людини понятійні,які охоплюються цими поняттями. Кожне утворене поняття фіксується і позначається знаком(базова знакова система це мова). Суб’єкту діяльності(особистості чи групі людей) понятійне мислення,як атрибут свідомості,дозволяє прогнозувати можливі зміни ситуації,перспективи розвитку подій,враховуючи свої власні,можливі для нього впливи на них. В цьому виявляється і друга істотна складова свідомості – цілепокладання – це здатність людини мисленнєво оперуючи поняттями будувати у внутрішньо-психічному плані проекти,плани своїх майбутніх дій,вчинків,поведінки,діяльності, прогнозувати їх наслідки,визначати бажані і небажані результати і на цій основі організовувати свою життєдіяльність.Цілеспрямовані планування,проектування організації і управління передбачає наявність у суб’єкта знань про себе,як про активне діюче начало,що впливає на об’єкти,привласнюючи,змінюючи,перетворюючи їх ідеально,як знання чи матеріально. Знання про себе лежать в основі 3 істотної складової свідомості-самосвідомості -Я-концепції. На базі знань суб’єкта про себе і відповідно до них формується і функціонує його ставлення до себе. Ставлення людини до себе може розвинутись та існувати тільки в усій сукупності її ставлень до інших людей,ставлення оточуючих до неї,і її ставлень до предметів та явищ оточуючого світу. Ставлення: людина не лише знає про оточуючий її світ і про себе в ньому,а й ставиться до нього та до себе і знає про це ставлення.Ставлення людини чисельні і різноманітні,але всі вони мають один “корінь”- емоційні переживання,реакції. Основний відрізняльний зміст емоційних феноменів охоплюється дихотоміями:радість –сум,приємне-неприємне,насолода-мука,тішить-засмучує.З цього кореня виростають два “стовбури”: моральні та естетичні ставлення. Моральні функціонують в межах дихотомії-добро-зло. Практично завжди ми оцінюємо події,ситуації з цих позицій,а відтак відповідно ставимось до них.Естетичні функц. у межах дихотомії-прекрасне – потворне,гарне-не гарне. З цих ставлень виростають усі численні “гілочки”,”листочки” наших ставлень.Всі ставлення – це насамперед оцінювання котрі функціонують в межах дихотомії позитивне-негативне.Суб’єкт тягнеться до того,що визначає для себе,як позитивне,необхідне,корисне і/або приємне,прагне долучитися до нього,заволодіти,опанувати ними і відсторонюється від того що трактує як негативне,шкідливе,зайве і/або неприємне. Намагається позбутись,уникнути його. Зауважимо,що не все корисне є приємне і навпаки не все приємне-корисне.Вершиною позитивного ставлення суб’єкта є його ідентифікація(ототожнювання) з об’єктом,що досягається в почутті любові. Для суб’єкта справжньої любові об’єкт цього почуття більш значущий,цінний ніж він сам для себе,або принаймі рівноцінний.Дослідження дуже складної феноменології свідомості ускладнюється тим,що модальності(лат.спосіб)- притаманного тільки їй психофізіологічного змісту,а являє себе перед її суб’єктом в змісті інших феноменів його психіки: у відчуттях,емоційних переживаннях,потребах,образах сприймання і уяви,спогадів,думок. Відтак свідомість постає без якісною,беззмістовною властивістю людської психіки,немов якийсь таємничий,невловимий менеджер,який ніколи не показує себе як такого. Тому деякі дослідники вважають свідомість оманою,фікцією,міфом,якого насправді не існує.