51. Електоральна участь ,її особливості та реалізація в Україні

Формами прямого впливу на політичний процес і механізми прийняття політичних рішень є: місцеві вибори, місцеві референдуми, створення органів самоорганізації населення, діяльність асоціацій, участь у громадських організаціях тощо.

Громадські слухання є однією з поширених форм залучення громади до формування стратегії розвитку території в країнах Європейського союзу. Процедура проведення громадських слухань в державі закріплена лише у статутах 17 обласних центрів із 25. У тому числі у 12 статутах територіальних громад та 5 окремих положеннях і рішеннях (у Вінниці, Сумах, Донецьку, Харкові, Чернівцях). Проте прийняття місцевими радами окремих положень щодо

       порядку проведення громадських слухань є прямим порушенням норм ч. 4 ст. 13;

       закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, де визначено, що механізм функціонування громадських слухань регулюється виключно статутом територіальних громад.

До практики громадських слухань як механізму залучення до обговорення широкого кола громадськості в Україні звертаються все більше. Перелік питань розглянутих на слуханнях, досить широкий. Узагальнивши їх можна визначити найбільш популярні теми громадських слухань: формування бюджету, статут міста, стратегічний план розвитку міста, газифікація міста, проблеми водопостачання, комунальні послуги, екологічні проблеми, розвиток туризму, молодіжна політика, реформа освіти тощо.

Проте результати моніторингу здійсненого представниками Комітету виборців України по впровадженню форм прямої демократії на регіональному рівні надають підстави стверджувати про формалізацію проведення громадських слухань. Зокрема, у м. Біла Церква (Київська обл.) за перше півріччя 2007 року було проведено три громадських слухання на яких розглядалося одне питання - будівництво сталепрокатного заводу. Використання адміністративного тиску з боку міської влади призвело до затягування прийняття рішення і нехтування думки громадськості. У Луганській області (м. Лисичанськ, м. Сєверодонецьк, м. Луганськ) відбулося декілька громадських слухань об’єднаних єдиною темою – зміни комунальних тарифів. Ініціатором проведення слухань виступила громадська організація “Комунальна самооборона”, в результаті публічних обговорень міські ради створили робочі групи для вирішення проблеми, проте резолюція громадських слухань у рішеннях міських рад не була врахована.

Правова неузгодженість процедури проведення громадських слухань ускладнює поширення цієї форми прямої участі на місцевому і регіональному рівнях. Зокрема, потребує регулювання:

       процедура ініціювання громадських слухань;

       формування переліку питань, які можуть розглядатися на слуханнях;

       механізм впровадження рішень громадських слухань в державні програми, рішення представницьких органів самоврядування.

Прогнозовані ризики застосування форм участі населення в управлінні поза правовим полем:

       домінування у політичних процесах бізнес-еліт, що відстоюють свої власні інтереси;

       знижується рівень відповідальності органів влади за рахунок посилення і перекладання повноважень на громадських партнерів (програми соціального партнерства);

       завищенні очікування громадян при відсутності фінансової бази для реалізації громадських пропозицій.Наявні проблеми у застосуванні поширених форм безпосередньої участі громадськості у політичному процесі засвідчують необхідність стимулювати громадськість і представницькі структури самоврядування до розвитку інноваційних форм участі:

       стратегічне планування за участю представників різних вікових, соціальних груп громади;

       громадські опитування;

       моніторинг громадськістю дій і рішень місцевої влади;

       створення баз соціальних проектів для представників громадськості.

Позитивний приклад у функціонуванні подібних форм існує. На Дніпропетровщині реалізується програма “Впровадження комплексу інноваційних механізмів участі громадян в управлінні містом”, в якій покладено вироблення стандартів та забезпечення верифікації надання муніципальних послуг. Предметом програми обрано дві найбільш проблемні та специфічні для міста сфери муніципального управління: житлово-комунальна та транспортна.