- •1. Створення оон
- •3. Формування військово-політичних блоків
- •Німеччина
- •2. Суспільно-політичне життя 1945-1953 рр.
- •4. Суспільно-політичне життя
- •5. Дисидентський рух
- •2. Кризи 50—60-х рр.
- •4. Круглий стіл 1989 р. І встановлення демократичного ладу.
- •9 Грудня 1990 р, на президентських виборах переміг лауреат Нобелівської премії Лех Валенса. Надзвичайне піднесення у .Польському суспільстві викликав візит папи Іоанна-Павла II у серпні 1991 р.
- •5. Економічні реформи
- •14 Червня 1948 р. Президентом республіки було обрано лідера кпч к. Готвальда. Новий уряд очолив комуніст а. Запотоцький.
- •3. "Оксамитова" революція 1989 р., відновлення демократичного ладу
- •4. Утворення незалежних Чеської та Словацької республік. Їхні відносини з Україною
- •3 Серпня 1944 диктатура Антонеску була скинута. У країні почалась революція, в ході якої була встановлена диктатура пролетаріату.
- •2 . Новий кондукетор.
- •3. Революція 1989 року, крах тоталітарного режиму.
- •22 Грудня, диктаторське подружжя через підземний перехід перейшло з президентського (колиш нього королівського) палацу до будинку цк і втікло із столиці на вертольоті, що чергував на даху.
- •1 Серпня 1990 р. Великі національні збори назвали ж. Желева президентом Болгарії, а після виборів 19 січня 1992 р. Він став першим всенародно обраним президентом країни.
- •4. Сучасне становище Болгарії
- •1. Конфлікт “Тіто – Сталін”
- •2. Югославська модель соціалізму
- •3. Криза Югославської федерації та її розпад
- •4. Міжетнічні конфлікти і війни на території колишньої Югославії
- •27 Квітня 1992 р. Сербія і Чорногорія проголосили утворення нової держави – Союзної Республіки Югославії. Всі інші колишні союзні республіки стали незалежними.
- •19)Шведська модель соціально-економічного розвитку.
- •Японія (1945-2000 рр.)
- •Китай (1945 - 2000 рр.)
- •Країни Близького і Середнього Сходу (1945-2000 рр.)
- •Країни Південно-Східної Азії (1945-2000рр.)
- •4. Нові індустріальні країни (“Азіатські тигри” (“дракони”))
- •Країни Африки (1945-2000 рр.)
- •3. Країни Тропічної Африки
- •Країни Латинської Америки(1945-2000 рр.)
- •1. Основні тенденції розвитку країн Латинської Америки після Другої світової війни
- •2. Інтеграційні процеси в регіоні
- •Виникнення та розгортання холодної війни.
- •3. Формування регіональних конфліктів
- •6. Нестійкість послаблення міжнародної напруги у 50-ті роки
- •7. Відновлення конфронтації
- •8. Берлінська і Карибська кризи
Під час Другої світової війни СРСР, Велика Британія, США та інші держави активно співробітничали в рамках антигітлерівської коаліції, незважаючи на політичні та ідеологічні розбіжності. У 1945-1948 рр. коаліція фактично розпалася, а вчорашні союзники розпочали непримиренну боротьбу за вплив у повоєнному світі. Між СРСР та західними країнами виникла "холодна війна".
Визволяючи країни Центральної та Південно-Східної Європи від нацистської окупації, Радянський Союз запроваджував тут "радянську модель" суспільного устрою.
Внаслідок цих дій у Чехословаччині, Польщі, Румунії, Угорщині, Болгарії, Югославії, Албанії, в радянській окупаційній зоні Німеччини було встановлено тоталітарні комуністичні режими. Крім того СРСР, беручи участь у війні проти Японії, намагався збільшити свій вплив на Далекому Сході, особливо в Китаї, Північній Кореї, а згодом у В'єтнамі, Лаосі, Камбоджі.
Сполучені Штати, своєю чергою, вважаючи себе форпостом західного світу, оплотом демократії та права, почали об'єднувати навколо себе країни Західної Європи та інших регіонів.
1. Створення оон
Зміни у розподілі сил після Другої світової війни вимагали створення міжнародної організації з метою підтримання і зміцнення миру та безпеки.Головні проблеми щодо створення всесвітньої організації безпеки було узгоджено на конференції представників СРСР, США й Великої Британії в Думбартон-Оксі 1944 р. На конференції було підготовлено проект статуту організації. Радянську делегацію очолив В. Молотов, британську — Е. Іден. На відкриття конференції приїхали делегації з Європи, Азії, Африки. 26 червня 1945 р. учасники конференції Об'єднаних Націй підписали Статут ООН; серед тих, що підписали його, була також Українська РСР.Всього 50 держав підписали Статут ООН, а 24 жовтня 1945 р. він набрав чинності. Цей день вважається днем створення ООН (Організації Об'єднаних Націй). Основне призначення ООН, згідно зі Статутом, — забезпечення загального миру та безпеки в усьому світі.
Головні органи Організації Об'єднаних Націй:
Генеральна АсамблеяГенеральна Асамблея складається з представників майже всіх націй світу. З цієї трибуни держави можуть висловити свої тривоги до всього світу. Нині загальна кількість країн-членів становить 185 націй. Швейцарія не е членом Організації Об'єднаних Націй, хоча європейська штаб-квартира ООН розташована в Женеві.
Міжнародний судСуд складається з 15 суддів, вибраних Генеральною Асамблеєю. Судці вибираються за рівнем кваліфікації, а не за національною ознакою. Проте не може бути вибрано два судді з. однієї країни.. Суд знаходиться Гаазі, .Нідерланди.
Рада БезпекиГоловним обов'язком Ради Безпеки є підтримка міжнародного миру. Вона проводить свої засідання в Нью-Йорку, коли в цьому виникає необхідність.
Економічна та соціальна рада (ЕКОСОР)
ЕКОСОР, як її часто називають, має справу з багатьма питаннями. Рада складається з 54 членів, обираних на три роки — щороку обирається 18 нових членів. Рада також координує роботу комісій та спеціалізованих організацій, таких як Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Міжнародна організація праці (МОП), Продовольча та сільськогосподарська організація (ФАО), Організація ООН з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО).
Рада з опіки
Рада з опіки наглядала за територіями, що були колишніми колоніями і до яких були прикріплені держави, відповідальні за поступ цих країн до самовизначення.
Секретаріат
Секретаріат — це "громадянська служба" ООН. Він мас міжнародний штат кількістю 15 000 осіб, які працюють у різких комісіях та організаціях.
За рішенням Потсдамської конференції 1945 р. було засновано міжнародний орган — Раду міністрів закордонних справ (РМЗС) у складі міністрів закордонних справ СРСР, США, Великої Британії, Франції та Китаю. Метою РМЗС було проведення підготовчої роботи з мирного врегулювання після закінчення другої світової війни. Перша сесія РМЗС проходила в Лондоні 11 вересня — 2 жовтня 1945 р.
На раду було покладено укладання мирних договорів з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією.
Остаточне вироблення та узгодження текстів мирних договорів було здійснено на Паризькій мирній конференції 19 липня — 15 жовтня 1946 р. В роботі конференції брали участь делегації 21 країни, збройні сили яких активно бились у Другій світовій війні.
10 лютого 1947 р. було підписано мирні договори з Італією, Фінляндією, Болгарією, Угорщиною та Румунією. Мирні договори зафіксували територіальні зміни.
Болгарія відновлювалася в кордонах на вересень 1940 р. Північна Трансільванія зі складу Угорщини переходила до Румунії. Закарпатську Україну долучено до складу СРСР. Кордон між Румунією та СРСР пролягав лінією, зафіксованою румунсько-радянською угодою від 28 червня 1940 р.
Підписання договорів із союзниками Німеччини було найважливішою міжнародно-правовою акцією в закріпленні підсумків другої світової війни і створювало певні гарантії для виключення можливості їх перегляду.