36. Політика та музика .

Роль музичної освіти в системі культурної політики слід розглядати в контексті духовної культури людини, формування у неї відповідного світогляду, оскільки музика – це той вид мистецтва, який більшою мірою спирається на почуття, емоційно-душевні людські прояви і тим самим сприяє прояву здатності до ідентифікації, яка і є «здатність любові» , адресованої людям і світу, природі та Батьківщині, історії і культурі. Духовна культура визначається ставленням людини до загальнолюдських цінностей, дозволяє здійснити гуманістично-творчу спрямованість її особи. І мистецтво, у тому числі музичне, відіграє в цьому істотну роль шляхом впливу на емоційно образний світ почуттів і формування вищих людських цінностей. У зв'язку з цим музична освіта стає не лише засобом підготовки, але і найважливішим інструментом духовно- морального формування особи. Саме це зумовлює актуальність теми статті. Музична освіта як складова культурної політики розглядається в працях таких дослідників, як Ф. Алперсон , В. Боумен, Г. Броуді, Д. Елліотт, Л. Закс, Л. Запесоцький, М. Каган, К. Купмен, Л. Мазель, Ф. Макмаррі, В. Медушевський, А. Сохор, Ф. Спаршот та ін. Проте у них не розглядаються особливості, що впливають на музичну освіту в сучасних умовах, тому метою даної статті є визначення саме цих особливостей . Музика більшою мірою впливає на внутрішній емоційно-образний світ почуттів людини і формує здатність вищої людської цінності – любові-ідентифікації, що проявляється у всіляких формахспівпереживання, співучасті, співчуття, співдружності, співтворчості.

39.Політичні проблеми в художній літературі .

Література та мистецтво — невід’ємні складові поняття культу­ри. культура як сфера духовного життя людей тісно пов’язана з політикою, еко­номікою, правом. Сьогодні саме культура перетворюється на фактор, який стрімко змінює навколишнє середовище. Культура, мистецтво, література є невичерпним джерелом соціальних перетворень та інновацій. Роль літератури у соціально-політичному житті суспільства у всі часи історії людства була надзвичайно вагомою. Література, “мистецтво слова” — один із видів мистецтва, що здатен відобража­ти дійсність через слово, яке викликає у свідомості індивіда наоч­ний образ. Художня література як різновид мистецтва виникає на ґрунті усної народної творчості шляхом усвідомлення ролі особистості в історичному процесі. Властивості художньої мови, що відрізняють її від звичайної, не є випадковими. Колись вони мали цілком прак­т Одна з головних ідей і тем стародавніх міфів — божественне першоджерело існую­чих соціальних та політико-правових порядків. Різноманітні версії зв’язку земного і божественного на свій лад віддзеркалюють своє­рідність того соціально-політичного устрою та порядків, що фіксу­ються у міфі, та надають їм світоглядне виправдання.

Таким чином міфологічна версія божественного походження земної влади і порядку виконує роль загальнообов’язкової моделі та, водночас, панівної ідеології, яка не має конкуренції.

40.Поняття та сутність змі та масових комунікацій .

 Вважається, що термін "Масова комунікація" виник на початку XX ст. у США. Його автор — видатний психолог Ч. Кулі. − Дослідник В. Терин так описує історію створення та розробки терміна. У 1909 р. Ч. Кулі, автор теорії "залучення" індивідів до "більшої свідомості" як сукупності накопичених соціально значимих "станів відчування" і "відображень (ітадіпаїіопз)", виділяє комунікацію як засіб актуалізації "органічно цілого світу людської думки"Масова комунікація — особливий вид соціального спілкування, яке відбувається в масштабах усього суспільства і є найважливішою умовою суспільного розвитку та організації. Особливістю масової комунікації є, насамперед, її соціальна обумовленість, що дає підставу розглядати її в системі соціальних відносин як певний вид таких відносин . У комунікативістиці поняття "масова комунікація" трактується і як процес зв'язку, і як процес передачі інформації за допомогою. При цьому вирізняються п'ять особливостей цього процесу: 1) масовість аудиторії; 2) її гетерогенність; 3) використання надшвидкісних і репродуктивних засобів зв'язку; 4) швидке поширення повідомлень; 5) порівняно невелика споживча вартість інформації. С. Хед вважав, що масова комунікація — це майже одночасна доставка однакових повідомлень шляхом їхнього репродукування та поширення серед великої та недиференційованої маси людей. Коли якоїсь із цих умов не дотримано, то, на думку дослідника, це вже не буде масова комунікація Умови функціонування масової комунікації (В. П. Конецкой):o масова аудиторія (вона анонімна, просторово розосереджена, але ділиться на групи за інтересами тощо);o соціальна значущість інформації;o наявність технічних засобів, що забезпечують регулярність, швидкість, тиражированность інформації, передачу її на відстань, зберігання і багатоканальність (в сучасну епоху усіма відзначається перевага візуального каналу). Першим в історії засобом масової інформації стала періодична преса.  З точки зору сприйняття інформації періодична преса є більш складною формою порівняно з комп'ютерними мережами, радіо і телебаченням. Крім цього газети з точки зору подачі матеріалу менш оперативні, ніж інші види ЗМІ. Разом з тим у періодичних друкованих засобів доставки масової інформації є незаперечні переваги: газету можна читати практично скрізь; до одного і того ж матеріалу газети можна неодноразово повертатися; матеріал газети традиційно має всі ознаки правової легітимності; газету можна передавати один одному і т. д. Згідно з соціологічними опитуваннями, середньостатистичний громадянин вранці воліє як засоби масової комунікації, радіо, так як в умовах дефіциту часу воно створює ненав'язливий інформаційний фон, дає інформацію і не відволікає від справ. Увечері краще телебачення, так як воно є самим легким з погляду сприйняття інформації. Масова комунікація виконує роль регулятора динамічних процесів соціальної психіки; роль інтегратора масових настроїв; канали циркуляції психоформирующей інформації. Різні підходи до розуміння структури масової комунікації та її функціонуванню відображені в моделях - узагальнених схемах, які представляють в описовій та / або графічній формах основні компоненти масової комунікації та їх зв'язки. При всій різноманітності моделей кожна містить в якості обов'язкових компоненти, які були представлені в моделі комунікативного акту, розробленої в 1948р. американськимполітологом Г. Лассуелл. У цій моделі керування представлена ​​як односпрямований, лінійний процес: хто повідомляє - що - на якому каналі- кому - з яким ефектом. Масова інформація - це соціальна інформація, що передається широких аудиторій, розосередженим в часі і просторі за допомогою штучних каналів.  Природа масової інформації безпосередньо залежить від характеру діяльності людей в різних соціальних сферах. При цьому соціальна інформація поділяється на відображають її специфіку підвиди - економічна, політична, художня, релігійна, і ін