МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ІЗ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ПІДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ»

Семінарське (практичне) заняття є однією з найважливіших форм навчально-виховної роботи, на яких студенти вчаться логічно мислити, аналізувати явища та узагальнювати факти. Семінарські (практичні) заняття привчають самостійно працювати над літературою, формувати своє відношення до предмета вивчення та свідомо відстоювати свою думку.

Їх призначення полягає у поглибленому опрацюванні теоретичного матеріалу навчальної дисципліни шляхом регулярної та планомірної роботи студентів протягом всього її вивчення. Для цього на семінарських (практичних) заняттях студенти виступають з усним і письмовим викладом учбового матеріалу на певну, задану тему.

Семінарські (практичні) заняття вимагають продуманої організації та ретельної підготовки до їх проведення. Підготовка семінарських (практичних) занять складається з:

1) визначення форми проведення заняття:

– вільної форми у вигляді бесіди або виступів студентів без попереднього розподілу тематики;

– реферативної форми, при якій заздалегідь із числа студентів призначаються доповідачі та співдоповідачі, які подають на обговорення свої реферати;

– змішаної форми, що поєднує вільний виступ студентів та обговорення доповідей;

2) чіткого планування роботи семінару – визначення його тематики, змісту, методів проведення з урахуванням необхідності оцінки роботи кожного студента;

3) підготовки питань, які повинні не лише контролювати знання студентів, але й активізувати їх думку та визначати напрям дискусії;

4) організації виступів студентів.

При підготовці до семінарських (практичних) занять рекомендується: ретельно зважити зміст чергової теми занять; підібрати необхідну літературу; розробити план проведення семінару, що включає послідовний виклад у тезовій формі основних положень теми; скласти основні, додаткові та допоміжні питання для студентів; підготувати приклади зв’язку предмета вивчення з практикою міжнародного співробітництва; розподілити студентів за прізвищами із вказівкою міри їх участі у семінарі; розподілити всі елементи заняття за часом.

Активна форма проведення семінарського (практичного) заняття має велике учбове виховне значення. Підготовка доповідей, рефератів, розв’язування задач, проведення контрольних робіт, заслуховування виступів, участь у дискусіях створюють обстановку, в якій студенту необхідно викладати свої думки чітко, ясно, логічно зв’язано, обґрунтовано, з високою мірою грамотності, досить добре оперуючи при цьому спеціальною мовою науки. У ході дискусії студенти вчаться слухати виступи своїх товаришів, порівнюючи з ними свій виступ, доповнювати свої знання, виправляти їх недоліки і відстоювати у спорах свої погляди.

Істотне значення має вступне слово викладача, його педагогічно виправданий вплив на виступи студентів, постановка питань, коректування відповідей, відповіді на питання студентів і підведення підсумків семінару, а також проведення консультацій, на яких вказуються шляхи підготовки до семінару, рекомендуються способи вивчення нормативно-правових актів, періодичної літератури, проведення творчого конспектування, розробки рефератів тощо.

У процесі занять потрібно активізувати слабших і пасивних студентів шляхом звернення до них з питанням та оцінки їх виступів, а також викликати студентів, що відволікаються від участі у семінарі.

У заключному слові необхідно підвести підсумки семінарського (практичного) заняття та оцінити виступи на ньому. При оцінці виступів студентів потрібно виходити з їх індивідуальних особливостей, звертати увагу на успіх або недоробку при підготовці матеріалу, рекомендувати питання, на які потрібно звернути увагу. На закінчення потрібно дати оцінку дискусії під час заняття та підвести підсумки спорам, що виникали.

Підсумки кожного семінарського (практичного) заняття підлягають фіксації у журналі обліку успішності академічної групи, відзначаючи відвідуваність заняття, рівень знань студентів і ступінь їх активності. Крім того, відзначається кожна тема семінарського (практичного) заняття з короткою характеристикою його проведення та отриманих результатів.

ПЛАНИ І ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНИХ І СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ІЗ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ПІДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ»

Заняття № 1.

Тема 2. Підтримання державного обвинувачення у суді як конституційна функція органів прокуратури

План семінарського заняття:

1. Поняття та значення державного обвинувачення.

2. Поняття підтримання державного обвинувачення у суді як конституційної функції прокуратури.

3. Завдання прокурора в судовому розгляді кримінальної справи.

4. Процесуальний статус прокурора як учасника кримінального провадження.

5. Стандарти Ради Європи щодо ролі прокуратури у системі кримінального судочинства та їх закріплення у вітчизняному законодавстві.

Питання для дискусії (теми рефератів):

1. Сутність підтримання державного обвинувачення у кримінальних справах в умовах змагальності сторін кримінального провадження.

2. Повноваження прокурора зі здійснення обвинувальної діяльності у судовому розгляді кримінальних справ.

3. Забезпечення прокурором прав і законних інтересів учасників судового провадження.

4. З’ясування прокурором причин вчинення злочину та умов, які сприяли його вчиненню.

5. Вплив стандартів Ради Європи на розвиток вітчизняного законодавства про прокуратуру та кримінально-процесуального законодавства.

Контрольні завдання і запитання:

1. Охарактеризуйте повноваження прокурора у судовому розгляді кримінальних справ.

2. Зобразіть у формі таблиці основні етапи стадії судового розгляду кримінальної справи і повноваження, надані прокурору на кожному з цих етапів.

3. Зобразіть у формі таблиці порівняльну характеристику повноважень прокурора у стадіях судового провадження, провадження в суді апеляційної та касаційної інстанції.

4. Охарактеризуйте процесуальні взаємовідносини прокурора та судді при здійсненні правосуддя у кримінальних справах.

5. Охарактеризуйте процесуальні взаємовідносини прокурора та учасників кримінального провадження.

Термінологічні завдання:

Дайте визначення понять: «державне обвинувачення», «приватне обвинувачення», «підтримання державного обвинувачення у суді» «змагальність сторін кримінального провадження», «процесуальний статус прокурора», «повноваження прокурора».

Задачі.

Задача 1.

Приймаючи участь у підготовчому судовому провадженні, прокурор заявив клопотання про здійснення судового розгляду справи у закритому судовому засіданні. Клопотання прокурора обґрунтовувалося необхідністю забезпечення прав і законних інтересів потерпілого, оскільки відкрите судове засідання, на думку прокурора, могло призвести до розголошення відомостей про особисте життя потерпілого.

Чи вправі прокурор заявляти клопотання про здійснення судового розгляду справи у закритому судовому засіданні? Які існують підстави для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні? Які рішення може прийняти суд за результатами розгляду такого клопотання?

Задача 2.

У зв’язку з неприбуттям за повідомленням прокурора у судове засідання з розгляду кримінальної справи суд відклав судовий розгляд, визначивши дату, час і місце проведення нового судового засідання та надіслав відповідне повідомлення органу прокуратури. Одночасно суд визнав причини неявки прокурора у судове засідання неповажними і виніс окрему ухвалу на ім’я керівника органу прокуратури, якою порушив питання про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Чи відповідають дії суду вимогам КПК України? Чи існують у цій ситуації підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності?

Задача 3.

При підготовці до підтримання державного обвинувачення у суді прокурор отримав письмові вказівки керівника органу прокуратури, у яких до відома прокурора доводився обсяг доказів, які підлягають дослідженню у судовому розгляді кримінальної справи, і порядок їх дослідження. Прокурор відмовився виконувати вказівки керівника органу прокуратури, посилаючись на свою самостійність у процесуальній діяльності. У зв’язку з відмовою виконати вказівки прокурор був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Чи вправі керівник органу прокуратури давати прокурору письмові вказівки щодо підтримання державного обвинувачення у суді? Чи додержаний у цій ситуації принцип процесуальної самостійності прокурора?

Рекомендовані нормативні джерела:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1001-05

3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651а-17

4. Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України: Наказ Генерального прокурора України від 12.04.2011 р. № 3гн [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=v_003900-11

5. Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення: Наказ Генерального прокурора України від 19.09.2005 р. № 5гн [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.12259.0

6. Про особливості діяльності військових прокуратур: Наказ Генерального прокурора України від 30.04.2010 р. № 12гн [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.44427.0

7. Про прокуратуру: Закон України вiд 05.11.1991 р. № 1789-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1789-12

8. Про роль прокуратури у системі кримінального судочинства: Рекомендація Комітету Міністрів держав-членів Ради Європи, прийнята Комітетом Міністрів 06.10.2000 р. // Вісник прокуратури. – 2001. – № 2 – С. 71-77.

9. Про сферу та особливості організації діяльності органів прокуратури на транспорті: Наказ Генерального прокурора України від 19.09.2005 р. № 3/3гн [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.12223.0

10. Щодо покращення організації участі прокурорів у судах: Вказівка Генерального прокурора України від 09.01.2007 р. № 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.37010.0

Рекомендована література:

1. Вернидубов І.В. Підтримання прокуратурою державного обвинувачення в суді: здійснення правосуддя за Конституцією України / І.В. Вернидубов // Право України. – 1998. – № 4. – С. 27-30.

2. Гловюк І.В. Державний обвинувач у системі суб’єктів сторони обвинувачення: перспективи нормативного регулювання / І.В. Гловюк // Вдосконалення діяльності прокуратури – шлях до реформування кримінальної юстиції: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Львів, 28 травня 2010 року). – Львів: Видавництво «Галицький друкар», 2010. – С. 35-39.

3. Долежан В. Вимоги до прокурорів-обвинувачів у світлі рекомендацій Ради Європи / В. Долежан, Ю. Полянський // Вісник прокуратури. – 2003. – № 12. – С. 9-14.

4. Долежан В. Конституційна реформа і функції прокуратури / В. Долежан, М. Косюта // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 12. – С. 27-32.

5. Долежан В. Прокурор і суддя: проблеми взаємовідносин у судовому процесі / В. Долежан // Вісник прокуратури. – 2008. – № 2. – С. 38-43.

6. Долежан В.В. Деякі аспекти конституційно-правового регулювання діяльності прокуратури / В.В. Долежан // В кн.: Перспективи судово-правової реформи в Україні: збірник наукових публікацій / С.В. Ківалов, М.В. Косюта, Ю.Є. Полянський, В.В. Долежан; За ред. С.В. Ківалова. – Одеса: Юридична література, 2009. – 799 с.

7. Драговоз В. Взаємодія суду та прокуратури в кримінальному судочинстві / В. Драговоз // Вісник прокуратури. – 2006. – № 8. – С. 26-32.

8. Идрисов М.М. Государственное обвинение в состязательном уголовном процессе (в суде первой инстанции): проблемы законодательной регламентации и практики поддержания: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Мурад Магомедович Идрисов. – Владимир, 2011. – 26 с.

9. Каркач П.М. Державне обвинувачення в суді – конституційна функція прокуратури: Навчально-методичний посібник / П.М. Каркач. – Х.: Право, 2007. – 208 с.

10. Каркач П.М. Конституційні функції прокуратури в діяльності суду: Навчальний посібник / П.М. Каркач, М.Й. Курочка. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004. – 116 с.

11. Ківалов С.В. Українська юстиція на шляху до європейських стандартів / С.В. Ківалов // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 6. – С. 12-16.

12. Коваль П. Новий КПК України – крок до європейських перспектив / П. Коваль // Вісник прокуратури. – 2012. – № 6. – С. 80-88.

13. Ковальова Я.О. Роль прокурора у кримінальному судочинстві / Я.О. Ковальова // Вісник прокуратури. – 2007. – № 11. – С. 71-77.

14. Кожевніков Г.К. Державне обвинувачення як елемент переслідування / Г.К. Кожевніков // Вісник Академії прокуратури України. – 2006. – № 1. – С. 46-48.

15. Корж В. Новий підхід до визначення основних функцій органів прокуратури та пріоритетних напрямів її діяльності / В. Корж // Вісник прокуратури. – 2011. – № 1. – С. 68-75.

16. Косюта М. Правозахисна функція прокуратури та її закріплення у майбутньому Законі України «Про прокуратуру» / М. Косюта, В. Долежан // Право України. – 2006. – № 3. – С. 59-63.

17. Косюта М.В. Прокуратура України: Навчальний посібник / М.В. Косюта. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К.: Знання, 2010. – 404 с.

18. Крикливий Р. До питання про функції державного обвинувача / Р. Крикливий // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2009. – № 4. – С. 55-59.

19. Лапкін А.В. Організаційно-правові основи діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві України: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Андрій Васильович Лапкін. – Х., 2011. – 279 с.

20. Левендаренко О.О. Функція обвинувачення та її місце в системі кримінально-процесуальних функцій / О.О. Левендаренко, Д.О. Пилипенко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2010. – № 1. – C. 200-205.

21. Лобач В. Державне обвинувачення в світлі міжнародних стандартів / В. Лобач // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 5. – С. 32-37.

22. Лобач В.П. Повноваження прокурора як головного суб’єкта кримінального переслідування / В.П. Лобач // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 7. – С. 3-14.

23. Медведько О. Європейське майбутнє прокуратури України / О. Медведько // Вісник прокуратури. – 2006. – № 3. – С. 3-8.

24. Михеєнко М.М. Про момент виникнення функції обвинувачення у кримінальному процесі / М.М. Михеєнко // Право України. – 2006. – № 3. – С. 61-66.

25. Мірошниченко С.С. Діяльність прокуратури з попередження організованої злочинності: Монографія / С.С. Мірошниченко. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. – 212 c.

26. Назаров І. Прокуратура України на шляху до європейських стандартів / І. Назаров // Право України. – 2007. – № 2. – С. 85-88.

27. Остапець В.О. Удосконалення статусу прокурора як державного обвинувача / В.О. Остапець // Вдосконалення діяльності прокуратури – шлях до реформування кримінальної юстиції: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Львів, 28 травня 2010 року). – Львів: Видавництво «Галицький друкар», 2010. – С. 125-128.

28. Підтримання прокурором державного обвинувачення / Автор. кол.: Л.Р. Грицаєнко (кер. автор. кол.); Г.П. Середа, М.К. Якимчук та ін.; За заг. ред. Г.П. Середи. – К.: Видавництво «Юридична думка», 2010. – 656 с.

29. Полянский Ю.Е. Функции и компетенция прокуратуры / Ю.Е. Полянский // В кн. Введение в украинское право / Под ред. С.В. Кивалова, Ю.Н. Оборотова. – 2-е изд., испр. и доп. – О.: Юридична література, 2009. – С. 737-765.

30. Полянский Ю.Е. Функции прокуратуры / Ю.Е. Полянский // В кн. Перспективи судово-правової реформи в Україні: збірник наукових публікацій / С.В. Ківалов, М.В. Косюта, Ю.Є. Полянський, В.В. Долежан; За ред. С.В. Ківалова. – Одеса: Юридична література, 2009. – С. 391-396.

31. Прокуратура України: Академічний курс: Підручник / В.В. Сухонос, В.П. Лакизюк, Л.Р. Грицаєнко, В.М. Руденко; За заг. ред. В.В. Сухоноса. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 566 с.

32. Рогатюк І.В. Обвинувачення у кримінальному процесі України / І.В. Рогатюк. – К.: Юрінком Інтер. – 2006. – 159 с.

33. Середа Г. Європейські пріоритети реформування прокуратури / Г. Середа // Віcник Академії прокуратури України. – 2006. – № 3. – С. 11-13.

34. Соколкін В. Про деякі питання профілактики злочинів органами прокуратури / В. Соколкін, В. Куриленко // Вісник прокуратури. – 2010. – № 12. – С. 49-57.

35. Сухонос В. Поняття, принципи та види взаємовідносин прокуратури з органами правосуддя / В. Сухонос, О. Звірко // Вісник прокуратури. – 2008. – № 4. – С. 62-68.

36. Сухонос В.В. Функції прокуратури та їх співвідношення з діяльністю / В.В. Сухонос // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 9. – С. 94-99.

37. Хруслова Л.А. Окремі питання процесуальних відносин прокурора і суду / Л.А. Хруслова // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 1. – С. 45-47.

38. Шемшученко Ю. Прокуратура України: шляхи реформування в аспекті входження у Європейський правовий простір / Ю. Шемшученко, Г. Муратін // Вісник Академії прокуратури України. – 2006. – № 4. – С. 5-10.

39. Шумський П.В. Функції прокуратури України / П.В. Шумський, О.М. Литвак. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2002. – 390 с.

40. Юрчишин В. Обвинувальна діяльність прокурора у кримінальному судочинстві за новим КПК України / В. Юрчишин // Вісник прокуратури. – 2012. – № 6. – С. 89-97.

41. Юрчишин В.М. Обвинувачення в судах України / В.М. Юрчишин. – Чернівці: Рута, 2005. – 152 с.