59. Форми морального процесу в демократичному режимі.

Демократія - (від старогрецького DEMOS - народ і CRUTOS - влада) - народовладдя - це одна з основних форм пристрою будь-якої організації, заснованої на рівноправній участі її членів в управлінні і ухваленні в ній рішень по більшості; ідеал суспільного пристрою:свобода, рівність, повага людської гідності, солідарність і т.д.; соціальний і політичний рух за народовладдя [1]. З моменту виникнення демократія пов'язана з державою, а значить з примусом, і в кращому разі є владою більшості над меншістю, а частіше всього формою правління добре організованої привілейованої меншини, більшою чи меншою мірою підконтрольної народу.  Демократичний режим - характеризується високим ступенем політичної свободи людини, реальним здійсненням її прав, що дозволяє йому робити вплив на державне управління суспільством. Політична еліта, як правило, досить вузька, але вона спирається на широку соціальну базу.  Характерні риси демократичного режиму:  1) Суверенітет народу: саме народ вибирає своїх представників влади і може періодично змінювати їх. Вибори повинні бути чесними, змаганнями, регулярно проводяться.  2) Періодична виборність основних органів держави. Уряд народжується з виборів і на певний, обмежений термін. Для розвитку демократії недостатньо регулярно проводити вибори, необхідно, щоб вона спиралася на виборний уряд.  3) Демократія захищає права окремих осіб і меншини. Думка більшості, виражена демократичним шляхом на виборах, це лише необхідна умова демократії, проте, зовсім не недостатнє. Лише поєднання правління більшості і захист прав меншості складають один з основних принципів демократичної держави. Якщо ж відносно меншини застосовуються дискримінаційні заходи, режим стає недемократичним, незалежно від частоти і чесності виборів і зміни законно вибраного уряду.  4) Рівність прав громадян на участь в управлінні державою: свобода створення політичних партій та інших об'єднань для вираження своєї волі, свобода думок, право на інформацію і на участь в конкурентній боротьбі за заняття керівних посад у державі. Сучасна демократія - це представництво інтересів, а не станів [2]. Всі громадяни в демократичній державі, як учасники політичного життярівні. Рівність ця двоякого роду - рівність перед законами і рівність політичних прав. Сучасна демократична держава - це держава правова, в якому на практиці здійснено розділення трьох властей і створені реальні механізми захисту прав і свобод громадян. 

60. Історичні особливості політичної культури українців

В загальних рисах специфіку історичного досвіду України можна окреслити

так:

1. Український народ має тисячолітні традиції державотворення. Починаючи

від Київської Русі через козацьку державу і Гетьманщину, УНР і ЗУНР,

корінний народ України виступав силовим суб’єктом політичним й

державотворчих процесів, формуючи свою політичну культуру.

2. В Україні чи не найскорше в Європі знаходимо не тільки зачатки, а й

досить структурно розвинену форму демократії у сфері як політичних

інститутів, так і політичної культури.

3. На формування політичної культури в Україні має вплив той факт, що

українські землі протягом віків були розподілені між різними державами:

Росією, Польщею, Австро-Угорщиною, Чехословаччиною, Румунією, зазнали

окупації фашистською Німеччиною. Україна пережила чимало воєн, зокрема

дві світові, соціальні та національні визвольні революції.

2. Розглядаючи особливість політичної культури в Україні на сучасному

етапі треба мати на увазі, що тоталітарна культура сама по собі не

розпадеться. Вона має носіїв серед політичних діячів, свою базу в

існуючих старих економічних структурах, свою опору в догматичних

політичних стереотипах. Тому потрібна творча робота, спрямована на

утвердження демократичної політичної культури.

- утвердження української соціальної ідеї, обґрунтування національних

інтересів України, чітке визначення змісту і шляхів та способів

державотворення;

- утвердження у суспільстві, у політичних діяльності орієнтацій на

повагу до людини як найвищої цінності, підвищення дійовості інститутів,

що забезпечують реалізацію цієї цінності;

- орієнтацію не тільки на державу, а й на громадянське суспільство;

- утвердження у політичних відносинах толерантності, політичного

плюралізму;

- широке використання зарубіжного досвіду у формуванні політичної

культури, зокрема у справі досягнення громадської злагоди, політичної

культури, зокрема у справі досягнення громадської злагоди, способів

розв’язання різних конфліктів, організації електорального процесу,

функціонування урядових, неурядових організацій.

3. Сучасні процеси формування демократичної політичної культури є складовою частиною національного відродження України. Існує двохсторонній взаємозв’язок між зростанням національної та історичної свідомості і політичної культури народу. Національна свідомість так само, як національний характер, значною мірою формується під впливом політичних відносин минулого. Довге перебування під колоніальним гнітом минулого. Довге перебування під колоніальним гнітом спричинилось до формування у частини народу, зневіри в можливості розвитку самостійної України. Тривале панування тоталітаризму наскільки деформувало уявлення про демократію, що часто виникає загроза виникнення нового тоталітаризму, поставленого вже на службу національного ідеї.Національний характер значною мірою визначає поведінку націй у кризовихситуаціях.Розвиток політичної культури, як і всякої культури, це природно-історичний процес, який, з одного боку розвивається відповідно до певних цілей і завдань, що їх ставлять перед собою люди. Українська політична культура переплавила й успадкувала елементи різних політичних культур. Специфіка геополітичного становища України між Сходом і Заходом вплинула на утвердження в Україні західного типу політичної культури із значним східним компонентом.