- •33. Зміст поняття політичний символ .
- •36. Політика та музика .
- •39.Політичні проблеми в художній літературі .
- •40.Поняття та сутність змі та масових комунікацій .
- •41. Функції змі у формуванні політичної культури
- •42. Суперечливий вплив змі на політичну культуру
- •44. Закономірності та механізми політичної соціалізації.
- •45. Етапи політичної соціалізації.
- •46. Структура та моделі політичної соціалізації .
- •47. Особливості політичної соціалізації в Україні
- •48.Зміст поняття та основні типи політичної поведінки .
- •51. Електоральна участь ,її особливості та реалізація в Україні
- •52.Поняття та мотивація протестної участі та їх наслідки для політично системи
- •53.Політична діяльність
- •54. Специфіка моралі і політики як співвідношення цілей і засобів досягнення в політичній сфері .
- •55. Сутність політичної етики
- •56. Моральні критерії політичної діяльності
- •57.Популізм в системі політичної культури суспільства.
- •2.1 Популістські методи і стиль політичної діяльності
- •58. Аморальність тоталітаризму
- •59. Форми морального процесу в демократичному режимі.
- •60. Історичні особливості політичної культури українців
- •61. Сучасний стан політичної культури в Україні
- •62.Партійні орієнтації населення України.
- •63. Політичні субкультури в Україні
- •64. Перспективи розвитку демократичної політичної культурисучасного українського суспільства
63. Політичні субкультури в Україні
Окрім загальнозначущих універсальних типів політичної культури - а наявність патріархальних, підданських і активістських її форм властива практично всім політичним системам, - в політичному житті складаються й існують також і такі її утворення, що характерні лише для окремих групових - соціальних, етнічних, конфесіональних, регіональних та інших суб'єктів політики, які відрізняються специфічними перевагами і поглядами людей на явища влади, ставленням до еліти, яка управляє, зразками участі в управлінні, контролі і організації політичного життя. Такі утворення, що характеризують процес ускладнення і індивідуалізації політичного життя, називаються субкультурами. Субкультури відрізняються одна від одної за принциповими, в тому числі й ідеологічними, і менш значущими, периферійними рисами і відтінками. Прикладами субкультур, що формуються на незначних відмінностях в політичній орієнтації і діях громадян, служать стилі політичного мислення і поведінки жителів Львова, Тирасполя і Києва, Харкова, Донбасу або Одеси, Полтави і Сум тощо. Істотно розходяться субкультури в політичному мисленні, нормах, цінностях, політичній активності більшості населення Слобожанщини, Донбасу, Лівобережної України і західних регіонів, Правобережної України або стиль політичної поведінки в Україні, Росії, Білорусі тощо. Так, для ряду регіонів України у вигляді базових і разом з тим відмінних в політичних культурах цінностей, виступає індивідуалізм, слабка ідеологізованість громадянських позицій, схильність до жалю і терпимість до людей, що дотримуються інших поглядів, відданість законним формам політичної поведінки, яскраво виражений символізм, критичність і вимогливість у ставленні до владних структур, які управляють державою. В ряді регіонів України переважає швидше ритуальність, аніж реальне політичне життя, ще страждає значна частина населення України деформаціями загальнокультурних і загальногромадянських цінностей тощо. Специфічна і субкультура молоді. Сукупність специфічних систематизованих термінів, символів, стереотипів та інших фіксуючих елементів, що володіють смисловим значенням у спеціалізованій і щоденній свідомості людей і що служать для реалізації суб 'єктами політичного процесу, і є мова культури. В суспільстві духовна взаємодія суб' єктів політики, політична комунікація відбувається на базі взаємодії різноманітних мов культури. Мова культури існує не тільки в словесній формі, але й в політичних текстах (програмах, гаслах тощо), а також різноманітних матеріалізованих утвореннях: структурі політичних установ, символіці, стилі поведінки кожного суб' єкта політики, проведенні різноманітних політичних акцій, кампаній тощо. Однак, матеріалізовані політичні цінності і уявлення можуть суперечити неінституціоналізованим цінностям тощо. В сучасних умовах суперечності найяскравіше виявляються в перехідних політичних процесах. Так, на початку 90-х років в Україні демократичне піднесення населення увійшло в різку невідповідність із казенністю офіційної політичної мови, помпезністю будинків політичних і державних структур, чиновницьким стилем управління тощо. I принципові модифікації цінностей та ідеалів, норм політичної поведінки відбуваються також в Україні не на підвищенні групових, загальнолюдських інтересів, посиленні міжособової довіри, зростанні індивідуальної компетентності особи - учасниці політичного процесу. Все це основи підвищення справжньої демократичної політичної культури.