Найбільшого поширення інтеграційні процеси отримали в Західній Європі. Ще з перших післявоєнних років функціонують митний, а потім економічний союз Бельгії, Нідерландів і Люксембургу. У 1951 році шість країн Західної Європи – Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, ФРН і Італія створили Європейське об'єднання вугілля і сталі.

Своє завершення цей економічний процес одержав із моменту укладення між цими шістьма країнами 25 березня 1957 року у Римі угоди про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), яке дістало назву Спільного ринку. Паралельно зі Спільним ринком у 1960 році утворюється другий західноєвропейський інтеграційний блок – Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ). До цього складу ввійшли Великобританія, Австрія, Данія, Норвегія, Португалія, а з 1961 р. – в якості асоційованого члена – Фінляндія.

Згодом інтеграційний процес в Європі проходив у напрямку розширення спільного ринку. В даний час Європейський Союз включає 15 країн – Великобританія, Австрія, Данія, Португалія, Норвегія, Швейцарія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Німеччина, Італія, Греція, Іспанія, Ірландія.

В майбутньому очікується розширення Європейського Союзу за рахунок ряду країн Східної Європи (Польщі, Болгарії, Румунії, Угорщини) та Прибалтійських країни (Естонії, Литви та Латвії). Перед Україною поставлено завдання входження в ЄЕС у якості асоціативного члена.

Сьогодні цей Союз трансформується в цілісне громадсько-політичне утворення: здійснюється поступовий перехід від національних економічних структур до цілісної євро економіки. Прикладом цього є перехід до спільної грошової одиниці – Євро.

На Північноамериканському субконтиненті створено одне з найкрупніших у світі регіональних економічних об'єднань – NAFTA (Північноамериканська асоціація вільної торгівлі), спочатку з 1988 р. у складі США та Канади, а з 1993 р. – і Мексики.

В Азії створено такі угруповання, як:

ASEAN – Асоціація держав Південно-Східної Азії (Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Бруней, В'єтнам, Лаос, Камбоджа й Бірма)

СМАС – Спільний ринок арабських країн (Єгипет, Йорданія, Ірак, Кувейт, Лівія, Мавританія, Сирія, Сомалі, Судан, Об'єднані Арабські Емірати).

Значно більше подібних міждержавних об'єднань створено на Африканському континенті:

OAU – Організація африканської єдності;

ОСАМ – Спільна Афро-Мавританська організація;

OMVS – Організація по освоєнню басейну річки Сенегал;

OMDKRB – Організація по експлуатації і розвитку басейну річки Катері;

UEAC – Союз держав Центральної Африки (Заїр, , ЦАР);

UDEAC – Митний економічний союз Центральної Африки (Габон, Камерун, Конго, ЦАР);

ECOWAS – Економічне співтовариство держав Західної Африки (Бенін, Буркіна-Фасо, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Ліберія, Мавританія, Малі, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Кабо-Верде).

В 1975 р. створена Латиноамериканська економічна система (SELA), в яку ввійшли Барбадос, Болівія, Бразилія, Венесуела, Гаїті, Гайана, Гватемала, Гондурас, Гренада, Домініканська республіка, Колумбія, Коста-Ріка, Куба, Мексика, Нікарагуа, Парагвай, Перу, Сальвадор, Трінідад і Тобаго, Уругвай, Чилі, Еквадор, Ямайка й Сурілам.

Специфічним Європейським міжнародним регіональним угрупованням є СНД – Співдружність незалежних держав, про створення якого було об'явлено в грудні 1991 р. У склад СНД входять всі 12 республік колишнього СРСР окрім країн Балтії.

В регіональній підструктурі світового господарства слід відокремлювати загальне й особливе. Загальне в тому, що любі об'єднання створюються для реалізації спільного інтересу країн-учасниць. Завдяки участю в міжнародному розподілі праці країни одержують доступ до освоєння попередніми і прийдешніми поколіннями природних ресурсів у різних районах планети, до створених людством продуктивних сил, нагромаджених знань і навичок.

Особливе в регіональних підсистемах проявляється по-перше, в специфіці інтересів окремих членів підсистем та по-друге, в неоднакових можливостях різних економічних угруповань у досягненні спільного інтересу.

Висновок

Цінності господарського життя, будучи великим досягненням культури і цивілізації, складалися віками, накопичувалися нелегким досвідом людства, полягали в його випробуваннях. Їх найважливіша властивість – безперервність в розвитку, накопичення і затвердження усе більш досконалих і майстерних механізмів і форм господарювання, коли людина набуває особливих якостей і реалізує себе як активний творець світу, що оточує його. Біда нашої вітчизни в тому, що ці механізми і форми частково загублені, а безперервність процесу порушена.

Необхідно звернутися до тих засадничих начал світової економічної культури, які вистраждані людством в складних перипетіях боротьби за підвищення людини, проти стихії, підпорядкування, свавілля, тоталітаризму.

Сенс світової економічної культури якраз і полягає в тому, щоб вільне підприємництво було здатне стримувати політичну владу, перешкоджати перетворенню держави на тоталітарну командну систему, забезпечувати затвердження в суспільстві високого статусу і гідності господарюючого суб'єкта.

Господарство лише тоді ефективно, коли існуюча система економічних стосунків, норм і інститутів здатна протистояти монополізації, застою, свавіллю і в той же час забезпечити фундаментальні права людини на власність, підприємництво і працю – непорушні і абсолютні умови всебічного розвитку його здібностей і можливостей.

Щонайперше завдання сьогодення – сприйняття усіх цінностей світової економічної культури, творчий пошук нових ефективних теоретичних і практичних господарських рішень в ім'я відродження України.

Джерела літератури