Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором ак­тивності працюючого населення, а з іншого – великим суспільним ли­хом. Всі країни світу прикладають багато зусиль для подолання безробіт­тя, але жодній ще не вдалося ліквідувати його повністю. Навіть в таких країнах, як Японія, США, Німеччина, кількість безробітних не була меншою 0,6 % загальної кількості робочої сили.

Спробу математичними розрахунками визначити рух рівня безробіття і зайнятості залежно від відхилення фактичного ВНП від потенційного зробив американський вчений Артур Оукен. Він вивів закон, відповідно до якого щорічний приріст реального ВНП при­близно на 2,5% утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові два відсотки приросту реального ВНП зменшують кількість без­робітних на один відсоток.

Закон Оукена дозволяє визначити рівень нормального безробіття, який, як встановлено, підвищується з розвитком ринкової економіки.

Безробіття – це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері еконо­міки. Згідно з законодав­ством, безробітними вважаються люди працездатного віку, які втратили роботу з незалежних від них причин, не мають заробітку, а також ті громадяни, що виходять вперше на ринок праці, зареєстровані в центрах зайнятості, шукають роботу і здатні приступити до праці.

До безробітних в Україні відносяться особи, що досягли 16-ти років і старші і які в період, що розглядається:

- не мали роботи (доходного заняття);

- займались пошуками роботи, тому звертались у державну або ко­мерційну службу зайнятості;

- шукали роботу через засоби масової інформації, безпосередньо звертались до адміністрації підприємств (роботодавця), використовува­ли особисті зв'язки та інші способи;

- здійснювали кроки до організації власної справи.

Сучасні теорії ринку праці розрізняють переважно три типи безро­біття: фрикційне, структурне й циклічне.

Фрикційне безробіття пов'язане з пошуками або очікуванням роботи, що відповідає кваліфікації безробітних, їхнім уподобанням щодо умов праці.

Різновидом фрикційного безробіття є сезонне безробіття, яке вини­кає, коли причини, що мають кліматичний (зима, літо) характер, при­зводять до тимчасових, але таких, що повторюються, коливань.

Структурне безробіття є наслідком змін у структурі споживчого по­питу і в технологіях, що, у свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу. Означене безробіття виникає тому, що робоча сила повільно реагує на вказані зміни, і її структура повністю не відповідає новій професійній та регіональній структурам робочих місць.

Фрикційне та структурне безробіття мають більш-менш сталий ха­рактер і разом утворюють природне безробіття, що віддзеркалює реальні адаптаційні можливості в економіці. Навіть якщо в цілому попит дорів­нюватиме пропозиції праці, завжди існуватимуть фрикційне і структур­не безробіття. Інакше кажучи, при повній зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Такий рівень називається природним.

Циклічне безробіття спричиняється спадом виробництва, тобто тією фазою економічного циклу, що характеризується недостатністю сукуп­ного попиту. Якщо, незважаючи на можливості виробництва, сукупний попит на товари та послуги скорочується, зайнятість зменшується і без­робіття зростає.

Природна норма безробіття характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, здібної досить швидко здійснювати міжгалузеві і міжрегіональні переміщення в залежності від попиту і пропозиції робочої сили. Природна норма безробіття знахо­диться на рівні 5 – 12%.

У залежності від причин вивільнення робочої сили безробіття є добровільним та вимушеним. До добровільного відносять фрикційне та інституційне безробіття.

Інституційне безробіття створюється інститутом соціального захисту безробітних (чим більші виплати по безробіттю, тим триваліший час по­шуку нового місця роботи), а також таким фактором, як підвищення га­рантованого мінімуму заробітної плати. Це безробіття пов'язане також з недосконалістю податкової системи. Так, чим вища ставка податку і менші доходи працівників, тим менша різниця між доходами і соціаль­ними допомогами, тому менше бажання працювати і триваліший час пошуку роботи.

До вимушеного безробіття відносяться такі види: технологічне, струк­турне, конверсійне, економічне, маржинальне і молодіжне.

Технологічне безробіття виникає внаслідок переходу до нових поколінь техніки, технології, коли частка ручних робіт стає меншою, а нові технології потребують більш високого рівня кваліфікації і перепрофілювання працівників.

Структурне безробіття спричиняється масштабним перетворенням економіки, закриттям неперспективних підприємств, скороченням чи­сельності управлінського персоналу. До цього виду безробіття дуже близь­ке конверсійне, яке виникає внаслідок скорочення армії і персоналу у га­лузях військової економіки.

Економічне безробіття спричиняється кон'юнктурою ринку, недо­статнім попитом на товари і послуги і веде до згортання виробництв і звільнення працівників. Цей вид безробіття зникає в період зростання виробництва.

Маржинальне безробіття — безробіття слабо захищеного населення. Сюди відноситься молодь, жінки з малими дітьми.

Молодіжне безробіття ( від 16-ти до 30-ти років). Останніми роками питома вага молоді в загальній кількості безробітних досягла 30%. Молодіжне безробіття досить економічно небезпечне тому, що з молоді­жного середовища поповнюються ряди злочинців, і, як наслідок, загост­рюється кримінальна ситуація.

За часом і місцем виникнення безробіття може бути сезонним, цик­лічним, регіональним. Особливо високий рівень безробіття має місце в Західному регіоні України.

Вимушене безробіття в умовах економіки з деформованими ринко­вими відношеннями виступає як приховане, що пов'язане з так званою неповною зайнятістю.

2. Поняття і значення зайнятості населення

Зайнятість з економічної точки зору – це діяльність працездатного населення зі створення суспільного продукту або національного доходу. Ця зайнятість, з точки зору корисності, для суспільства має вирішальне значення. Вона визначає як економічний потенціал суспільства, так і рівень та якість життя населення в цілому, а також добробут окремих гро­мадян.

Зайнятість з соціальних позицій – це зайнятість такими видами ко­рисної діяльності, як навчання в загальноосвітніх школах, середніх та вищих навчальних закладах, служба в армії, зайнятість в домашньому господарстві, виховання дітей, догляд за хворими і людьми похилого віку, участь в роботі громадських організацій.

Правовий зміст зайнятості полягає в тому, що праця є природним правом людини і це право гарантується громадянину України державою.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, а держава створює умови для здійснення цього права, гарантує однакові можливості у виборі професії і роду трудової діяльності; реалі­зує програму професійно-технічного навчання, підготовки і перепідго­товки кадрів відповідно до потреб суспільства.

Концептуально виділяються такі види зайнятості: повна та глобальна, примусова та добровільна зайнятість працездатного населення.

Повна зайнятість означає створення матеріально-технічних, організаційних, соціально-економічних умов, які забезпечили б мож­ливість працевлаштування працездатного населення.

Під повною зайнятістю наука економікс розуміє використання всіх придатних для ви­робництва ресурсів. Це означає, що кожен, хто хоче і може пра­цювати, повинен бути забезпечений роботою; не повинні пус­тувати орні землі, простоювати обладнання і машини тощо. Але використовуватись повинні не всі, а тільки придатні ресурси, наприклад, неможливо використовувати дитячу працю, працю інвалідів тощо. А повний обсяг виробництва означає ефектив­ний розподіл ресурсів, тобто використання ресурсів з максима­льною віддачею.

Глобальна зайнятість враховує всі види економічної та соціально корисної діяльності, формулюється як залучення всіх осіб працездатного віку в розширену сферу економічно і соціально-корисної трудової діяльності з жорстким нормуванням кожному обсягу роботи і встановленням мінімального універсального доходу.

Неповна зайнятість на рівні країни визначається ситуацією, ко­ли до суспільного виробництва залучено тільки частину працездат­ного населення. Під кутом зору окремого працівника неповна зайня­тість – це зайнятість певної особи протягом неповного робочого дня, або з неповною ефективністю, і неповною оплатою. Добровільна неповна зайнятість пов'язана з соціальними фак­торами – вихованням дітей, доглядом за хворими членами сім'ї, суміщенням роботи і навчання. Її ще називають частковою. До частково зайнятих можуть належати жінки-домогосподарки, студенти, пенсіонери. Виділяють іще приховану, сезонну, маятникову зайнятість.

3. Зв’язок інфляції і безробіттям

Між інфляцією та безробіттям в економіці існує зв’язок.

За спостереженням А. Філіпса, у розвитку еко­номіки періоди низького рівня безробіття супроводжу­вались високими темпами інфляції, і навпаки. Згодом, у 1960 р., П. Самюельсон та Р. Солоу підтвердили на фактичних даних наявність такого зв'язку і для еконо­міки США. На рис.2 подано криву Філіпса – графічне зобра­ження оберненої залежності між рівнем безробіття та рівнем інфляції. На гра­фіку відносно високим темпам інфляції відповідають відносно низькі рівні безробіття і, навпаки, відносно високим рівням безробіття – відносно низькі темпи інфляції.

Крива Філіпса показує, що при зростанні попиту на робочу силу і, відповідно, скороченні рівня безробіття (u) рівень ціна (Р) і відповідно рівень інфляції (Р*) підвищується. Таким чином, крива Філіпса є спрощеною одно факторною моделлю інфляції, яка визначає її як функцію безробіття.

Відрізок кривої Філіпса зліва від точки N характеризує інфляцію попиту, яка може виникнути внаслідок спроб держави встановити штучно високу зайнятість.

Рис. 2 – Крива Філіпса

Відрізок справа від точки N відображає падіння цін у період кризи надвиробництва.

Крива Філіпса достовірно відображає тільки короткострокову динаміку інфляції і безробіття, яка вимірюється поточними показниками. При існуванні економічних взаємозв’язків, виражених кривою Філіпа, неможливо досягти повної зайнятості без інфляції. Крива Філіпса в умовах стагфляції показана на рис. 3.

u₁

Рис. 3 – Крива Філіпса в умовах стагфляції (спаду)

Стагфляція – це період, протягом якого спад економічної активності (стагнація) супроводжується інфляцією. Графічно стагфляція зображена на рис. 3 шляхом зсуву кривої Філіпса вправо вгору.

Економічний тренінг

Завдання № 1

Командна гра "Населення України".

І етап.

Група ділиться на команди. Кожній команді видається завдання (завдання у всіх однакові). Перемагає та команда, яка відповість правильніше і швидше за всіх. Оцінює роботу або група експертів, або сам викладач. За кожне виконане завдання даються бали. "Вартість" кожного питання або завдання повідомляється заздалегідь. Таким чином кожна команда набирає відповідну кількість балів.

1. На які два види ділиться працездатне населення? Перерахуйте, які громадяни відносяться до першого виду, а які – до другого?

2. Дайте визначення категорії "населення".

3. Назвіть три види руху населення.

4. Яке населення називають постійним?

5. Назвіть чотири види джерел даних о населенні.

6. Як визначити коефіцієнт народжуваності?

7. Як визначити коефіцієнт смертності?

8. Як визначити коефіцієнт одруження?

9. Як визначити коефіцієнт розлучень?

10. Як визначити коефіцієнт природного приросту?

11. Дайте визначення категорії "міграція". Дайте свої роз'яснення. Які види міграції?

12. Які чотири види переміщень охоплює міграція?

ІІ етап.

Кожному з приведених нижче положень, відмічених цифрами, знайдіть відповідний термін або поняття, відмічене буквою.

1. Рівень безробіття за відсутності циклічної форми безробіття.

2. Безробіття, пов'язане з добровільною зміною найманими працівниками місця роботи або з періодами їх тимчасового звільнення.

3. Усі особи, які можуть і хочуть працювати.

4. Безробіття, викликане циклічним стисненням виробництва.

5. Частина робочої сили, не зайнята в кожен даний момент.

6. Безробіття, викликане невідповідністю професійної підготовки робочої сили структурі виробництва.

7. Зайнятість, що складає менше 100% наявної робочої сили, яка припускає фрикційну і структурну форми безробіття:

а) фрикційне безробіття;

б) структурне безробіття;

в) циклічне безробіття;

г) повна зайнятість;

д) природний рівень безробіття;

є) рівень безробіття;

ж) робоча сила.

ІІІ етап.

У цьому завданні вимагається оцінити правомірність пропонованих тверджень. Визначте, вірні (в) або невірні (н) наступні твердження:

1. Збільшення виплат по безробіттю сприяє зростанню її рівня.

2. Економічні витрати, пов'язані з циклічною формою безробіття, вимірюються кількістю не зроблених товарів і послуг.

3. Рівень безробіття визначається шляхом зіставлення загальної кількості зайнятих і безробітних.

4. До складу робочої сили треба включати і безробітних, що активно шукають роботу.

5. Усі зміни в рівнях виробництва, зайнятості і цін викликані циклічними коливаннями в економіці.

ІV етап.

Визначте статус осіб, перерахованих нижче, з точки зору їх відношення до зайнятості і до робочої сили, якщо вони кваліфікуються таким чином: