3.5. Схеми розміщення і конструкції постійних захисних засобів.

1. Снігозахисні насадження є одним із основних та економічних видів захисту автомобільних доріг від снігових заносів.

2. Снігозахисні смуги висаджують паралельно напрямку дороги на певній відстані від бровки земляного полотна, яка визначається виходячи з умов розміщення шлейфу снігових відкладань між внутрішньою межею смуги і бровкою полотна в залежності від типу поперечного профілю дороги і смуги, об’єму снігоприносу до дороги, ширини і конструкції смуги (рис. 1).

          

Розміщення снігозахисних лісосмуг в залежності від поперечного профілю дороги:

1 – при насипах висотою 0,6-1,0 м;

2 – при насипах на косогорах з ухилом від 1:5 до 1:2;

3 – при виїмках глибиною 1,0 - 12,0 м;

а - при відсутності кавальєрів; б - при наявності кавальєрів.

Засоби снігозахисту

Снігозахисні заходи	Доцільні умови застосування	Стисла характеристика, переваги та недоліки
Постійні засоби снігозахисту
Снігозатримуючі лісові смуги, ялинкові огорожі	На сильно- та середньозаносимих ділянках з об’ємом снігоприносу більше 25 м3/м	Надійний та економічний засіб снігозахисту. Локалізація та нейтралізація шкідливих викидів. Зменшення вітрового навантаження на транспорт. Покращення естетики доріг. Вимагає додаткового відводу землі
Снігонезаносимі насипи	В умовах рівнинного або слабко хвилястого рельєфу	Надійний засіб снігозахисту. Збільшення об’ємів земляних робіт
Розкриття невисоких насипів, нульових місць та неглибоких виїмок або розподіл їх під насип	При глибині виїмок до 2 м. В умовах рівнинного або слабко хвилястого  рельєфу	Зменшення снігозаносності доріг. Збільшення об’єму земляних робіт
Додаткові акумуляційні полки	При глибині виїмок від 2 до 5 м. Полки шириною не менше 4 м	Надійний засіб снігозахисту. Збільшення об’ємів земляних робіт
Тимчасові засоби снігозахисту
Дерев’яні решітчасті щити, тимчасові просторові засоби, полімерні сітки	Як самостійний засіб, а також для підсилення постійних засобів снігозахисту	Обмежено-маневрові засоби захисту. Витрата дорогих матеріалів. Є потреба у витратах ручної праці
Малогабаритні перешкоди із бортових кілець	Теж, а також оперативно при загрозі створення снігових заметів	Утилізація відходів шинної промисловості. Довговічні. Є потреба у витратах ручної праці
Хмизові щити, плоти, щити з дерев’яних планок, кріплених дротом	Теж	Використання недорогих місцевих матеріалів. Недовговічні. Велика потреба в ручній праці.
Снігові траншеї, снігові вали	При відсутності інших засобів снігозахисту. Для підсилення постійних і тимчасових засобів снігозахисту	Механізація робіт по улаштуванню. Незначна снігозбірність. Є потреба у наявності стійкого снігового покрову

3. На дорогах з насипом на косогорах при напрямку вітру зверху до низу по схилу захисна смуга повинна розміщуватись вище нагорного кювета чи лотка, не ближче 6-8 м від його зовнішньої бровки.

4. Снігозахисні насадження вздовж доріг, що проходять в виїмках, повинні розміщуватись не більше 20 м від бровки земляного полотна. В місцях найбільшої глибини виїмки відстань від першого ряду насаджень до бровки виїмки повинна бути не менше 5 м. Якщо вздовж виїмки є кавальєр, захисна смуга повинна розміщуватись за кюветом чи лотком з боку поля. На ділянках із сніговими заносами кювети будуються з навітряного боку на відстані не менше 20 м від бровки виїмки.

5. 3 метою перехвату сніговітрового потоку при косих напрямках зимових вітрів захисні лісосмуги повинні бути подовжені за межі виїмок на 100-150 м від виходів дороги із виїмок.

6. Смугові насадження для захисту автомобільних доріг від снігових заметів можуть бути у вигляді живоплотів та смуг з декількох рядів дерев, чагарників та їх комбінування.

7. Живоплоти (густі насадження із щільнокронних порід) створюють із 1-3 рядів на невеликих відстанях один від одного з метою формування щільного вертикального профілю. Бажану густоту і висоту цих насаджень формують систематичною обрізкою (підстриганням) верхівок та бокових гілок дерев.

8. Для ефективного снігозахисту вказані насадження повинні створюватись за певними правилами і відповідати наступним вимогами:

- бути густими і мати рівномірну щільність зверху донизу;

- складатись із швидкоростучих щільнокронних дерев (чагарників), які добре переносять обрізку (стрижку) і не пошкоджуються сніголамами.

9. Живопліт закладають з двох рядів на відстані 1-1,5 м і 0,5-0,6 м в ряду. Чим більш ширококронні породи використовують для живоплотів, тим більша відстань повинна бути між деревами та рядами. Найбільш вдалим розміщенням дерев одного ряду від другого є шаховий.

Листяні породи розміщують дещо густіше: в рядах - 0,3-0,4 м, а між рядами до 1 м, застосовуючи шахове розміщення дерев. Ефективною висотою живоплотів є 1,5-2,0 м, яку називають експлуатаційною (робочою) висотою.

10. В снігопоглинальних смугах шлейф затриманого снігу не повинен формуватись у бік дороги, а в снігозатримуючих – відкладення формуються з підвітряного боку.

Відстань від бровки земляного полотна до  снігозатримуючих смуг та кількість рядів у них залежать від об’ємів снігоприносу (табл. 2.5).

11. Приузлісні породи повинні висаджуватись з таким розрахунком, щоб утворювати вигляд живоплоту (один-два ряди високорослих чагарників) та можуть включати поодинокі висококронні дерева для розмежування сніговітрового потоку.

Головними вважаються породи, що утворюють захисну висоту насаджень і заповнюють основний вертикальний профіль смуги. Допоміжними – ті, що допомагають основним породам утворювати повноцінне у захисному та лісівничому відношенні насадження.

 

Таблиця 2.5 – Оптимальні параметри снігозатримуючих лісових смуг при різних об’ємах  снігоприносу

Об'єм снігоприносу, м3/м	Відстань від бровки земляного полотна, м	Кількість рядів у смузі
до 25	до 13	4-6
25-50	15	6-8
50-75	17	9-12
75-100	20	12-14
100-200	35	20

 

12. З боку полотна дороги в чагарникове узлісся слід вводити декоративні види протяжністю 200-300 м для уникання одноманітності придорожнього ландшафту влітку. За формою вони можуть формуватись як бордюри, живоплоти, групові форми та інше.

13. Для формування снігозахисних лісосмуг застосовують декілька схем розміщення у відповідності до об’ємів снігоприносу (рис. 2.2). У наведених схемах розміщення склад порід рекомендовано наступний:

1 і 2 ряд – польова жива огорожа – шипшина звичайна та зморшкувата, акація жовта, карагана кущова, сосна гірська, маслинка вузьколиста, айва японська.

3 і 4 ряди – високі чагарники – клен татарський, ліщина, ірга звичайна та круглолиста, калина звичайна, канадська та гордовина, акація жовта.

5 і 6 ряди – швидкоростучі щільнокронні дерева – деревовидні верби (біла, ламка, плакуча), тополі євроамериканські, береза з ільмовими та кленом гостролистим, біла акація (робінія лжеакація), клен-явір, клен цукристий, швидкоростучі – дуб звичайний та червоний, груша та яблуня лісова.

Рисунок 2 – Принципи розміщення снігозахисних насаджень у залежності від об’ємів снігоприносу. Схема 1 – при об’ємах до 25 м³/м; Схема 2 – до 50 м³/м; Схема 3 – до 75 м³/м; Схема 4 – до 100 м³/м;  Схема 5 – до 200 м³/м.

 

7 і 9 (11, 13, 15, 17) ряд – ґрунтозахисні чагарники – акація жовта, смородина золотиста, бузина червона і чорна, кизильник, бирючина, жимолость звичайна і голуба.

8 (10, 12, 14, 16) ряд – головні породи – дуб звичайний, пухнастий, бореальний, ясен пухкий, гостроплідний, звичайний, каштан кінський, сосна звичайна, чорна, горіхи сірий та маньчжурський, клен гостролистий та явір, ялина звичайна, дугласія, ялиця біла та одноцвітна, ялівець віргінський та інші.

10-11 ряд – допоміжні породи – ільмові, горобина, липа дрібнолиста, шовковиця, вишня сіра, граб, туя західна, софора японська.

12 ряд – чагарникове узлісся (від дороги) – спірея верболиста, калинолиста, жимолость капріфоль, червоноквіткова, золотиста, татарська, скумпія плакуча та пурпурова, бирючина золотисто-різнобарвна, аморфа кущова (білоквіткова, голуба, плакуча), горобина звичайна (пірамідальна, плакуча) та інші.