- •Міністерство освіти і науки України
- •Розділ 1. Сутність та системні характеристики ризиків в логістичних ланцюгах
- •1.1. Поняття ризику
- •Функції ризиків
- •1.2. Причини і фактори виникнення ризиків
- •1.3. Класифікація ризиків
- •1.4. Основні види підприємницьких ризиків
- •1.4.1. Ризики підприємства
- •1.4.2. Транспортні ризики
- •1.5. Класифікація ризиків в логістичних ланцюгах
- •Питання для самоперевірки та контролю за засвоєнням знань до розділу 1
- •Розділ 2. Аналіз та оцінка ризиків
- •2.1. Принципи та послідовність проведення аналізу ризиків
- •2.2. Методи оцінки ризиків
- •2.2.1. Загальна характеристика методів оцінки ризиків.
- •2.2.2. Статистичний метод оцінки ризиків.
- •Шкала ризику
- •2.2.3. Метод аналізу доцільності витрат
- •2.2.4. Метод експертних оцінок
- •2.2.5 Аналітичний метод оцінки ризиків
- •2.2.6. Метод використання аналогів
- •2.2.8. Комплексна оцінка ризиків
- •Розділ 3. Управління ризиками
- •3.1. Поняття ризик-менеджменту
- •3.2. Методи управління ризиком
- •3.2.1. Контроль за ризиком
- •3.2.2. Фінансування ризику
- •3.3. Особливості управління ризиками підприємства
- •Рішення щодо зниження ступеню ризику.
- •3.4. Ризик та психологічна теорія рішень
- •3.5. Особливості управління логістичними ризиками
- •4.1 Сутність і функції страхування
- •4.2. Основні поняття у страховій справі
- •4.3. Форми страхування
- •4.4. Класифікація страхування
- •4.5. Загальна характеристика галузей страхування
- •4.6 Розвиток ринку страхових послуг в Україні
- •4.7. Cтрахування в логістичних системах
- •Розділ 5. Страхування вантажів
- •5.1 Економічна суть і необхідність страхування вантажів
- •5.2 Особливості страхування вантажів у міжнародних перевезеннях
- •5.3 Умови страхування вантажів
- •Питання до самоперевірки та контролю за засвоєнням знань до розділу 5:
- •Розділ 6. Страхування відповідальності перевізника
- •6.1. Страхування відповідальності перевізника вантажів
- •6.1.1 Зміст і завдання відповідальності перевізника
- •6.1.2 Страхування відповідальності автоперевізника за вантаж
- •6.1.3 Страхування відповідальності залізниць
- •6.1.4. Страхування відповідальності за вантаж морського та авіаційного перевізника
- •6.1.5. Обов’язкове страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів
- •6.2. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів
- •6.3. Медичне страхування
- •Питання до самоперевірки та контролю за засвоєнням знань до розділу 6:
- •Розділ 7. Хеджування ризиків
- •7.1. Суть та основні характеристики хеджування
- •7.2. Види хеджування
- •7.3. Здійснення хеджевих операцій з урахуванням реальних ситуацій на ринках
- •7.3.1. Хеджування продажем
- •7.3.2. Хеджування купівлею
- •Література
2.2.4. Метод експертних оцінок
Якщо для оцінки ризику невистачає статистичних даних, або є сумнів у їх вірогідності можна застосовувати метод, що використовує досвід та інтуїцію фахівців. Такий метод називають методом експертних оцінок (евристичний метод) і який реалізується шляхом обробки думок професіоналів.
Експертні оцінки можуть здійснюватись як за бальною системою, так і в конкретних кількісних показниках.
Особливістю експертних методів є відсутність строгих математичних доказів оптимальності отриманих рішень. Загальною спрямованістю експертних процедур, є використання людини як вимірювального приладу для одержання кількісних оцінок досліджуваних процесів.
Загальна схема експертного методу включає такі основні етапи:
підбір експертів і формування експертних груп;
формування питань і складання анкет;
робота з експертами;
формування правил визначення сумарних оцінок на основі оцінок окремих експертів;
аналіз і оброблення експертних оцінок.
У практичній діяльності застосовуються як індивідуальні, так і групові (колективні) експертні оцінки.
Особливістю індивідуальної експертизи є оперативність одержання інформації для ухвалення рішення і відносно невеликі витрати. Недоліком індивідуальної експертної оцінки є високий рівень суб’єктивності і, як наслідок, відсутність впевненості у вірогідності отриманих оцінок.
Для групових експертних оцінок характерна суб’єктивність і рішення прийняті на їх основі, пов’язані з більшою ймовірністю здійснення. Використовуючи групові експертні процедури, припускають, що при рішенні проблем в умовах невизначеності думка групи експертів надійніша ніж думка окремого експерта.
За допомогою цього методу може успішно розв’язуватись ряд завдань управління ризиком:
виявлення джерел і причин ризиків, встановлення усіх можливих ризиків;
вибір напрямів і шляхів зниження ризику;
формування повного набору і якісне оцінювання варіантів, що використовують різні способи зниження ризику чи їхню комбінацію.
Існує кілька різновидів евристичних методів. Найбільш відомий – метод Дельфі – характеризується анонімністю і керованим зворотнім зв'язком. Мета анонімності - уникнути групового обговорення і тиску думки авторитетних осіб. Метод Дельфі найбільш доцільний при кількісних оцінках окремих ризиків і всього проекту в цілому – визначенні ймовірності настання ризикових подій. Оцінці величини втрат, ймовірності зменшення втрат у визначений інтервал і т.п.
Оцінка ризику здійснюється поетапно:
Ранжування – виділення оціночних критеріїв і їхнє ранжування стосовно конкретної ситуації;
Зважування – визначення вагових характеристик оціночних критеріїв для кожного з можливих показників;
Комплексна оцінка – комплексна оцінка ситуації з урахуванням рангів і вагових характеристик оціночних критеріїв і прийняття рішень.
Крім методу Дельфі застосовується в міжнародній практиці методика Швейцарської банківської корпорації і методика Бері. Специфічною особливістю даних методів є визначення ступеня ризику економіки всієї країни без врахування специфіки різних напрямків підприємницької діяльності.