Рішення щодо зниження ступеню ризику.

	Рівні ймовірності		Близька до нуля	Низька	Невелика	Середня	Велика	Близька до одиниці
Рівні збитків, грн.
Невизначені (від 0 до А1)			Прийняття ризику				Прийняття ризику чи створення резервів (запасів)
Малі (від А1 до А2)			Створення резервів, запасів
Помірковані (від А2 до А3)			Створення резервів, запасів		Зовнішнє страхування чи (і) розподіл ризику			Уникнення ризику
Середні (від А3 до А4)			Зовнішнє страхування чи (і) розподіл ризику				Уникнення ризику
Великі (від А4 до А5)			Зовнішнє страхування чи (і) розподіл ризику			Уникнення ризику
Катастрофічні (від >А5)			Зовнішнє страхування чи (і) розподіл ризику		Уникнення ризику

Зрозуміло, що кожне підприємство може прийняти свою градацію рівнів збитків, свою градацію рівнів ймовірностей збитків на підставі досліджень та експертних оцінок і будувати свою таблицю рішень. Наведена табл. 3.1. показує лише сутність методичного підходу.

Повинно бути також зрозумілим те, що на практиці доцільно застосовувати не один з наведених способів зниження ризику (чи інші можливі способи), а їх комбінацію, застосовуючи як зовнішні так і внутрішні способи (методи) оптимізації (зниження) ризику.

При прийнятті остаточного рішення необхідно врахувати основні правила для ризик-менеджера на підприємстві:

1. треба завжди думати про наслідки ризику;

2. не можна ризикувати більше, ніж може дозволити власний капітал;

3. не можна ризикувати значним заради малого;

4. позитивне рішення приймається лише у разі відсутності сумнівів;

5. за наявності сумнівів приймається негативне рішення;

6. не можна думати, що існує тільки одне рішення проблеми, можливо є і інші варіанти.

3.4. Ризик та психологічна теорія рішень

Психологічна теорія рішень вивчає проблеми впливу особистих рис суб’єкта на прийняття рішень, що пов’язані з ризиком.

Пристосуватися до ризику можуть допомогти дії, що зменшують ймовірність небажаних подій, чи величину потенційних збитків, або розподіл наслідків ризику серед інших промисловців чи підприємців, чи суспільства в цілому.

Для кожної стадії прийняття рішення характерні свої закономірності. Так, на стадії усвідомлення і попереднього оцінювання (вимірювання) ризику його суб’єкт фокусує свою увагу на одній-двох найважливіших, з його точки зору, характеристиках. Наприклад, на розмірі очікуваного доходу, коли мова йде про доцільність інвестицій, (причому, оцінюють по максимуму) і в той же час майже не замислюються про ймовірність втрат чи виграшу. Тобто інформація про конкретну ситуацію формується у суб’єкта ризику за два етапи: спочатку обирається одна з характеристик як деяке обмеження, а іншу вважають за критерій (ціль). При цьому відкидають усі альтернативи, які не відповідають вибраним обмеженням; далі з тих альтернатив, що залишилися, обирають ту, яка забезпечує найбільший рівень параметру, обраного за ціль. Як правило, характеристику “ймовірність одержання не меншого від деякого заданого значення прибутку” розглядають як обмеження, а “величину сподіваного прибутку” – як ціль.

Згідно психологічної теорії рішень важливо врахувати питання, пов’язані з внутрішнім чи зовнішнім пристосуванням особи до ризику.

Зовнішнє пристосування (екстравертність) щодо ризику полягає у спробі суб'єктом ризику якось модифікувати зовнішнє оточення (середовище), щоб одержати деякі переваги: маневрування ресурсами, маніпулювання поведінкою контрагентів (партнерів) під час укладання угод тощо.

Внутрішнє пристосування (інтравертність) до ризику є характерним для осіб, що не дуже вірять у можливості контролю над зовнішнім оточенням та прямого впливу на нього, їх основний інструмент - збір додаткової інформації, виграш у часі, підключення своїх керівників до процесу прийняття відповідальних рішень, генерація нових альтернатив.

Наприклад, приймаючи рішення стосовно великих інвестицій, деякі особи, що відповідають за прийняття рішень, будуть намагатися торгуватися з банком відносно умов позики, ставок відсотків, графіків виплат або залучити банк у справи свого підприємства на правах співучасника (зовнішнє пристосування). Іншими особами більше уваги приділяється збиранню інформації про можливості банку і його зацікавленість у наданні підприємству кредиту, чи осмисленню проблеми обхідних шляхів на випадок провалу операції і падіння авторитету особи на підприємстві (внутрішнє пристосування до ризику).

Поводження менеджера за умов ризику повинно орієнтуватися:

• на пошук «рушійної пружини» ризикованої ситуації (осмислення проблеми, формування управлінської задачі, розстановка сил), використовуючи ситуаційний аналіз;

• на відшукування зв'язку даної ризикованої ситуації з попередніми обставинами (історичний метод) та прогнозування загроз та збитків;

• на співставлення ризикової ситуаційної задачі з розвитком цілісної системи управління (системний підхід);

• на обґрунтування і використання технологій розв'язання управлінських задач в адекватних ситуаціях;

• на формування адекватного стилю управління (нова тактика в нових обставинах, обтяжених ризиком).

З цього випливає можливість створення технологічної ситуаційної матриці (алгоритму), яку можна подати такими основними операціями:

Операція 1. Аналіз та діагностика ризикованої ситуації (визначення головних задач, основних протиріч, домінуючих тенденцій).

Операція 2. Визначення управлінських цілей, методів і засобів їх вирішення.

Операція 3. Визначення чинників, що впливають на прийняття рішень.

Операція 4. Розробка альтернативи способів дії.

Операція 5. Оцінка кожної з альтернатив, вибір такої, що найбільше відповідає вимогам ризикованої ситуації.

Операція 6. Розробка конкретного способу (програми дій), що є найбільш ефективним з точки зору переведення певної ризикованої управлінської ситуації у більш сприятливу.

Особливу роль у вирішенні ризикових задач відіграють інтуїція менеджера та інсайд.

Інтуїція являє собою здатність безпосередньо, ніби раптово, без логічного продумування знаходити правильне рішення проблеми. Інтуїтивне рішення – це внутрішнє осяяння, просвітління думки, що розкриває суть досліджуваного питання. Інтуїція є неодмінним компонентом творчого процесу. Психологія розглядає інтуїцію у взаємозв’язку з чуттєвим і логічним пізнанням і практичною діяльністю як безпосереднє знання в його єдності зі знанням опосередкованим, раніше придбаним.

Інсайд – це усвідомлене рішення якоїсь проблеми. Суб’єктивно інсайд переживають як несподіване осяяння, збагнення. У момент самого інсайда рішення усвідомлюється дуже ясно, однак ця ясність часто короткочасна і має потребу у свідомій фіксації рішення.

У випадках, коли ризик розраховувати неможливо, ризикові рішення приймають за допомогою евристики.

Евристика являє собою сукупність логічних прийомів і методологічних правил теоретичного дослідження і відшукання істини. В першу чергу ці правила і прийоми рішення відносяться до особливо складних завдань. Ризик-менеджмент має свою систему евристичних правил і прийомів для ухвалення рішення в умовах ринку.