3.2. Методи управління ризиком

3.2.1. Контроль за ризиком

Контроль за ризиком інакше називається методом мінімізації збитків який може здійснюватися такими способами:

за допомогою диверсифікації.

Диверсифікацією називається інвестування коштів у більш ніж один вид діяльності. Диверсифікація у підприємництві полягає у розподілі зусиль і капіталовкладень між різноманітними видами діяльності. Диверсифікація може здійснюватися в часі й у просторі. У часі вона означає докладання зусиль не одночасно до всіх можливих напрямів, а послідовно. У просторі вона означає розосередження зусиль на значній території. Розрізняють також концентричну і горизонтальну диверсифікації. Концентрична диверсифікація належить до вже освоєних видів діяльності, горизонтальна - до нових.

ухиляння від ризику – відмова від справи, пов'язаної з ризиком.

При ухиленні від ризику необхідно враховувати наступні моменти:

а) уникнути деяких ризиків просто неможливо;

б) ухиляння від одних ризиків може призвести до виникнення інших, можливо більш значних.

Такий метод особливо ефективний, коли існує велика ймовірність виникнення збитків (реалізації) і можливий великий розмір збитку;

запобіганням збиткам, шляхом проведення заходів, що дозволяють звести до мінімуму ймовірність деяких збитків.

Застосування цього методу виправдане якщо:

а) ймовірність реалізації ризику, тобто ймовірність збитку досить велика і саме на її зниження спрямовано метод;

б) розмір можливого збитку не великий ( інакше доцільне використання методу уникнення ризиків, застосування якого виправдане коли ймовірність реалізації висока і розмір можливого збитку також значний).

мінімізація втрат, тобто вжиттям заходів, що дають можливість знизити ймовірність настання несприятливого випадку чи звести величину збитку до мінімально можливої. Застосування цього методу виправдане в таких випадках:

а) великий розмір можливого збитку;

б) імовірність реалізації ризику, тобто імовірність збитку невелика (інакше доцільно використовувати метод відмови від ризику).

передача контролю за ризиком (трансфер) – це відмова від участі в ризикованому заході, але не від самого заходу, за рахунок залучення іншої сторони. Виділяють три причини, за якими передача ризику вигідна як для сторони, що передає (трансфера), так і для приймаючої сторони (трансфері):

1) втрати, що великі для трансфера, можуть бути незначні для трансфері;

2) трансфері може знати дієвіші способи і мати кращі можливості для скорочення можливих втрат;

3) трансфері може перебувати в кращій позиції для скорочення втрат або контролю за ризиком.

Основний спосіб передачі підприємницького ризику здійснюється шляхом укладання контракту. При цьому використовуються такі види контрактів: будівельні контракти, оренда, контракти на перевезення і зберігання вантажу, контракти продажу, обслуговування, постачання, контракт-поручительство, договір факторингу, біржові угоди.

Трансфер ризику не обов'язково найбільш безпечний і ефективний спосіб мінімізації ризику. Тому, передаючи ризик, підприємство має враховувати такі моменти:

1) розподіл ризику між сторонами має бути чітким і недвозначним;

2) рішення про трансфер ризику має прийматися на основі критерію ефективності у порівнянні з аналогічними за надійністю методами мінімізації ризику;

3) трансфері має мати можливість оперативно виконати прийняті на себе зобов'язання;

4) трансфері має мати значні повноваження для скорочення збитків і контролю за ризиком;

5) ризик має передаватися за ціною, що влаштовує обидві сторони.