4.2. Основні поняття у страховій справі

Страховий захист – це відношення з приводу подолання чи відшкодування збитків, які нанесені конкретним об'єктам.

Страховий ризик – це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка мас ознаки ймовірності і випадковості виникнення.

Страховий випадок – це подій, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми страхування застрахованому чи третій особі.

Застрахований – це фізична особа, життя, здоров'я і працездатність якої є об'єктом страхового захисту. Застрахований одночасно може бути і страхувальником, якщо сплачені страхові внески в умовах особистого страхування. В деяких випадках в якості страхувальника можуть виступати одні особи, а застрахованими – інші, що вказується в договорі страхування.

Страхова сума – це грошова сума, в межах якої страховик, згідно умов страхування, зобов'язується провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, яка виплачується по особистому страхуванню.

Страховий внесок – це плата в грошових одиницях сукупної страхової суми.

Страхове поле – це максимальна кількість об'єктів, яку можна застрахувати При майновому страхуванні за страхове поле приймається або число власного майна, або кількість належних до страхування об'єктів. Страхове поле по особистому і соціальному страхуванні - це число робітників, службовців, які можуть бути застраховані на підприємстві, в організації чи території.

Страхове відшкодування – це грошова сума, яку виплачує страховик за умовами майнового страхування при настанні страхового випадку.

Тарифна ставка – ціна страхового ризику і інших витрат, які адекватні грошовому виразу зобов'язання страховика при укладанні договору страхування.

Перестраховик – це страхова організація, яка приймає перестрахування відповідних об'єктів. Воно використовується при великих ризикованих операціях і для необхідності концентрації страховиком значного сукупного страхового фонду.

Страхове забезпечення – це відношення страхової суми до вартості застрахованого майна.

Страховий портфель – це фактична кількість застрахованих осіб, об'єктів чи діючих договорів страхування на даній території чи підприємстві. Процентне відношення страхового портфеля до страхового поля дає показник процентного охоплення страхового поля.

Страховий збиток – це вартість повністю загиблого чи ступеня обезцінення частково пошкодженого майна за страховою оцінкою.

4.3. Форми страхування

За формами проведення страхування може бути обов'язковим і добровільним. Суспільство в особі держави встановлює обов'язкове страхування, тобто обов'язковість у встановленні відповідним колом страховиків фіксованих страхових платежів, коли необхідність відшкодувань матеріальних збитків стосується інтересів не лише особи, що постраждала, але й суспільних інтересів. Тому обов’язковому страхуванню підлягають соціальне страхування, страхування державних підприємств, страхування будівель і деяких сільськогосподарських тварин, страхування пасажирів залізничного, авіа, морського і річкового транспорту, страхування відповідальності власників транспортних засобів, окремих категорій службовців та деякі інші види страхування. Обов'язкова форма страхування здійснюється в силу вимог закону чи іншого нормативного акту, згідно з яким страховик зобов'язаний прийняти до страхування певні об’єкти, а страхувальник вносити визначені страхові платежі. Законодавчими чи нормативними актами, що регламентують застосування певного виду страхування встановлюють сукупність об’єктів, що підлягають обов'язковому страхуванню, страхові організації, які проводять це страхування, порядок обчислення тарифних ставок, періодичність сплати страхових внесків, обсяг страхової відповідальності, тощо.

Обов'язкове страхування охоплює всі, вказані в законі, об’єкти. Щоб реалізувати цей принцип, страхові організації щорічно здійснюють по всій країні реєстрацію наявних об’єктів, перевіряють правильність нарахування страхових платежів та вчасність їх сплати. Принципом обов'язкового страхування також є автоматичність поширення страхування на всі об’єкти з моменту їх появи без будь-яких дій страхувальника. В обов'язки страхувальника не входить повідомляти страховника про появу в його господарстві нового об’єкта. Він буде врахований під час чергової реєстрації. Обов'язкове страхування не обмежується періодом часу і діє до тих пір, поки існують ознаки за якими цей об’єкт підлягає обов'язковому страхуванню.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок проведення добровільного страхування визначаються у відповідності до чинного законодавства. Конкретні умови визначаються під час укладання договору страхування. Добровільність стосується лише страхувальника, оскільки страховик не має права відмовити в страхуванні об’єктів, якщо не має порушень законодавства. Добровільне страхування на відміну від обов'язкового має певний наперед обумовлений договором термін. Початок і закінчення його чітко фіксується в договорі. Договір страхування вступає в силу після сплати страхового внеску. Якщо черговий внесок за довгострокове страхування не виплачується, то дія договору припиняється.