35. Вчення ж.Бодена про державу й право

Держава, за Бодену, виникає незалежно від волі Бога або людей під впливом природного середовища (клімат, грунт і ін.), їх розвиток відображає наука історія. Тому історія різних народів є кращим впровадженням в політику.

Подання про державу й право були систематично викладені Баденом у творі з 6 книг "Про Республіці" (De la Republigue) 1576 р. Баден докладно досліджував сутність і пристрій держави, представляв його головною ознакою верховну владу.

Держава визначається як "правове управління декількома сімействами і тим, що у них спільне, за суверенної влади". Це визначення розбирається по частинах:

1. Держава є правове управління, тобто що воно діє згідно зі справедливістю і з природним законом. Цим він відрізняється від банди розбійників.

2. Сімейство. Потім Баден переходить до іншої частини свого визначення - до сімейства. Є правове управління кількома особами і тим, що їм належить, під владою батька сімейства. Родину Боден називає підставою держави. Від міцності сімей зрештою залежить і стійкість самої держави. У родині виділяється три види влади: подружня, батьківська і панська.

Подружня становить основу будь-якого людського суспільства, але дружина не повинна низводиться до рівня рабині.

Батьківська влада - головний стовп держави. Вимагає надати батькові право життя і смерті над своїм потомством. Такі форми сімейної влади. Але глава сімейства, вступаючи в держава, підпорядковується чужої волі: з пана він ставати підданим. Це перетворення відбувається насильницьким шляхом, за допомогою підкорення одних іншими. Коли між людьми виникли війни, більш сильні перемогли слабких і зробили їх панами. Так засіли держави. І розум, і історія показують, що вони походять від насильства, а не від добровільного угоди людей.

Критика інституту рабства. Рабство несправедливо, але воно і марно, шкідливо, так, як раб не прагнути працювати краще. Рабство треба скасувати, але поступово, щоб не було вибуху.

Потім переходить до розгляду головного ознаки держави суверенітету, тобто "постійного і абсолютного владу держави".

Суверенітет єдиний, неділимий, безперервний і є безумовний. Постійність державного суверенітету означає, що йому владу надається на невизначений строк; тоді тільки вона не належить тому, хто її передав, а того, хто її отримав. Диктатор в Римі в період республіки мав тимчасові повноваження і тому не був сувереном.

Абсолютність влади полягає в тому, що зодягнені їй особа може по своїй волі видавати і змінювати закони. Суверен стоїть вище законів як власних, так і своїх попередників, він не пов'язаний волею інших суб'єктів політичної спільноти народу, церкви, станових корпорацій, імперії, інших держав (але, невправе відступити і повинен підкорятися Божественного і природного закону). Його влада необмежена ніякими умовами. Боден робить одне лише вилучення з цього правила.

Приватна власність заснована на законах природи Бога, і загальнолюдських законах.