43. Політичні й правові навчання ж.Ж. Руссо.

Політичні ідеї Руссо безпосередньо пов'язані з його філософським вченням і соціальної теорією. Основні принципи його концепцій - це демократизм, гуманізм, антимонархизм, колективізм.

Руссо виходив з гіпотези про природному стані людства, в якому всі були рівні і що він, на відміну від Гоббса, називав - "золотим століттям людства", де панували свобода, рівність, суспільна власність. Однак з появою приватної власності і соціальної нерівності, що суперечили природного рівності, починається боротьба між бідними і багатими. "Нарождающееся (догосударственное) товариство прийшло в стан самої страшної війни: людський рід не міг вже ні повернутися назад, ні відмовитися від злощасних придбань, зроблених їм". Вихід був в угоді про створення державної влади та законів, якими будуть підкорятися всі. Однак, втративши свою природну свободу, бідні не знайшли політичної волі. Створені шляхом договору держава і закони "наклали нові пута на слабкого і додали нові сили багатому". На противагу такому напрямку розвитку суспільства Руссо пропонує свою концепцію "створення Політичного організму як справжнього договору між народами і правителями". В результаті такого договору "замість окремих осіб створюється умовне колективне Ціле. Це Ціле отримує в результаті свою єдність, своє спільне Я, своє життя і волю. Це юридична особа (person publique) колись називалося Цивільної громадою, нині ж іменується Республікою, або Політичним організмом: його члени називають цей Політичний організм Державою, коли він пасивний, Сувереном, коли він активний, Державою - при зіставленні його з йому подібними. Що до членів асоціації, то вони в сукупності отримують ім'я народу, а окремо називаються громадянами як беруть участь у верховній влади і підданими як підкоряються законам Держави".

Руссо робить акцент у своїх політичних побудовах не на индивиде, а на групі, класі, бар, тому окремий громадянин у них часто поглинається суспільством.

Найбільш докладно Руссо розвиває ідею народного суверенітету (що відображало інтереси плебейско-демократичних сил Франції), з якої виводить принцип постійного народного контролю за державними організаціями через демократичний "трибунал". Згідно принципу народного суверенітету, революції проти тиранів не є злом, вони закономірні і справедливі. Руссо висунув ідею прямого народоправления в демократичній республіці, де чітко розділені законодавча і виконавча влада держави. Ідеалами такий республіки, вищим благом людини, як підкреслював Руссо в роботі "Про суспільний договір", є принципи - свобода, рівність, демократія і дотримання громадського договору.

Своїм вченням про законі як вираженні загальної волі і про законодавчої влади як прерогативи невідчужуваного народного суверенітету, своєю концепцією суспільного договору і принципів організації держави, Руссо зробив величезний вплив на подальшу державно-правову теорію і соціально-політичну практику.