27. Політичний трактат Слово про закон і благодать Іларіон серІх ст.

Перший російський політичний трактат "Слово про Закон і Благодать" був написаний в XI ст. київським митрополитом Іларіоном. Про особистості автора і його діяльності відомо з скупий літописної характеристики: "Ларіон чоловік благ, книжен і постник". Він починає свій твір з з'ясування взаємодії Закону і Істини. Для середньовічної культури характерно вживання терміна "закон" в теологічному і юридичному значенні, так як закон розглядається як провідник чужої волі Бога: або Пана (в даному випадку государя). Істина пов'язана з досягненням християнином високого морального статусу, з розумінням Євангельського навчання і втіленням його вимог безпосередньо у своїй поведінці та діяльності. Той, хто живе згідно з постулатами Нового Заповіту, не потребує регулятивному дії законів, бо внутрішнє моральне досконалість дозволяє йому вільно реалізувати (відповідно Істині) свою волю.

За думки Іларіона, Закон покликаний визначати зовнішні вчинки людей на тій стадії їх розвитку, коли вони ще не досягли досконалості, він дав їм тільки "на приуготование Благодаті та Правди". Саме завдяки підзаконному станом людство здатне уникнути взаємного знищення, оскільки спочатку, немов "кепський посудина", омивається "водою-законом", а потім стає здатною вмістити вже "молоко Благодать". Закон і Істина не протиставляються один одному - навпаки, вони показані у взаємодії, причому з заданою послідовністю. Законослухняне і етичну поведінку людини в суспільстві пов'язане у Іларіона з розумінням Істини і досягненням у силу цього Благодаті як ідеалу християнина.

"Слово про Закон і Благодать" стверджує ідею про рівноправ'я всіх народів, що живуть на землі, підкреслюючи, що час избранничества одного народу пройшло. Бог не робить розходжень між елліном, юдеєм та будь-яким іншим народом, бо його вчення одно поширюється на всіх без виключення людей незалежно від раси, статі, віку і соціального стану. Іларіон засуджує домагання Візантії на гегемонію у всьому християнському світі.

Трактат Іларіона був високо оцінений сучасниками і нащадками. Сума політико-юридичних проблем, порушених у ньому (подання про статус верховної влади і її носії, законності походження та реалізації владних повноважень, моральне обличчя великого князя, відповідальності за управління країною, мирному курс зовнішньої політики), розроблялася в російської політичної літератури протягом багатьох століть.

28.Роль православ’я в становлені державності й права Київської Русі

Кажучи про духовний сенс і значення прийняття Київською Руссю Православ'я як державної релігії не можна не звернутися до першого масового хрещенню словяно-росів, пов'язаному з ім'ям святителя Фотія, Патріарха Константинопольського і що отримав назву "Фотиево хрещення Русі".

У червні 860 року, царствовавший в імператор Візантії Михайло 3 вирушив у похід проти сарацин, біля стін Константинополя раптово з'явилися кораблі "дикого варварського народу ріс". Не зустрівши опору, роси висадилися на берег затоки Золотий Ріг і стали спустошувати околиці, почали осадові роботи під стінами міста. Положення візантійської столиці було критичним. Імператор Михайло сповіщене про константинопольським єпархом про те, що трапилося. Не до оцінив розміри небезпеки, і вернувся в столицю без війська. 18 липня 860 року, Блаженніший патріарх Фотій обійшовши на чолі хресного ходу стіни обложеного міста наблизився до моря, і опустив у хвилі край ризи Божої Матері, взятої у Влахернської церкви. Піднялася буря. Флот росів став терпіти лихо, багато човна були розбиті скелі, багато перекинулися і потонули. Це велике чудо змусило росів зняти облогу з міста і відступити. Після чого роси надіслали в Константинополь посольство з пропозицією укласти з імперією світ і союз з проханням "зробити їх учасниками у святому хрещенні", що було виконано.

Історія "Фотиева хрещення" тривалий час була предметом гострої полеміки, наявні письмові джерела не містять однозначної відповіді на питання: хто були згадані в них роси, їх етнічна приналежність, де була їхня батьківщина і так далі. Існувало про це безліч теорій, наприклад "норманнская теорія", прихильниками якої були Байєр, Шлецер, які вважали, що росами було норман що прийшли з Швеції, або "теорія Тмутараканской Русі", прихильники Голубинський і Машин, які наполягали на тому, що це були слов'яни.

Подальшу історичну долю хрещену Русі майже не можливо простежити, так як історичні свідчення про це майже не збереглися. Проте відомо, що близько 889 року Роская митрополія ще не існувала. Може бути її і мав на увазі папа Іоанн 8. Який у своїй буллі 972 року свідчив, що у 6 росіян. Як і у болгар, богослужіння здійснюється російською мовою. Хоча, можливо, мова йшла про росіян, які прийняли християнство при княгині Ользі. Треба взяти до уваги, що роси охристилися в 60 роках 9 століття, були здебільшого дружинниками, які проводили життя в бойових походах. За цим важко припустити, що перша російська громада могла бути стабільною і довговічною. Та все ж "Фотиево хрещення" було подією. Не тільки що отримав широку популярність на Русі, але і міцно ввійшли в історичну пам'ять народу. Митрополит Макарій (Булгаков) зазначав: "НА протязі багатьох століть у нас була одностайно повторювана звістка, що перший раз Русь хрестилася при патріарху Фотии і що від Фотія до нас було надіслано перший єпископ. Мало того: ім'я Фотія як першого насадителя святої віри в нашій вітчизні, до того врізалася в пам'ять народу, що навіть всі наступні хрещення. Колишні при святої Ольги і святого Володимира. Зазвичай були приписываемы у нас, зрозуміло, помилково, того ж самого Фотию".

Хрещення славяно-росів в 60 роках 9 в. . було однією з ланок нерозривного ланцюга подій. Знаменовавших початок великої духовної та історичної важливості приєднання слов'янства до православного світу. Прийняття християнства Оскольдом і його прагнення затвердити християнство державною релігією Київської Русі, призвели до падіння династії Калиновичей і вокняжению династії Рюриковичів.