- •16. Держава й право в навчанні Аристотеля
- •17. Політичне й правове навчання Полібія
- •18. Політичне й правове навчання Епікура
- •20. Політичне й правове навчання Цицерона
- •21. Політичне й правове навчання Сенеки
- •22. Політико-правові погляди Августина
- •23. Політичні і правові ідеї раннього християнства
- •24. Погляди середньовічних юристів на державу й право
- •26. Політико-правова теорія ф.Аквінського
- •27. Політичний трактат Слово про закон і благодать Іларіон серІх ст.
- •28.Роль православ’я в становлені державності й права Київської Русі
- •29.Політична програма Володимира Мономаха
- •31. Теологічна теорія держави і права
- •33. Навчання н.Макіавеллі про державу й право
- •34. Політико-правові ідеї Мартіна Лютера
- •35. Вчення ж.Бодена про державу й право
- •36. Вчення про державу та право Гуго Гроція
- •37. Політичне й правове навчання т. Гоббса
- •38. Політичне й правове навчання б. Спінози
- •40.Державно правова концепція Давіда Юма.
- •41. Навчання Вольтера про державу й право.
- •42. Навчання ш.Монтеск'є про державу й право. Вчення про поділ влади.
- •43. Політичні й правові навчання ж.Ж. Руссо.
- •44. Державно-правові навчання французьких Просвітителів: д.Лідро, п.А. Гольбах, к.А. Гельвецій.
- •45. Правові теорії ч. Беккария.
- •46. Політичні й правові погляди федералістів. (сша). Дж.Адамс, Ал. Гамільтон, Дж. Медісон
- •47.Політико-правові погляди т. Джефферсона
- •48.Політичне і правове вчення і. Канта.
- •50.Право, держава і громадянське суспільство у вченні г.-в.-ф. Гегеля.
- •52.Політичні й правові погляди і.Бентама
- •53.Вчення про державу і право Дж.С.Мілля
- •54. Політико-правові погляди с.Десницького
- •55. Політико-правові навчання і.С.Пересвєтова
- •57. Державно-правові навчання о.М.Радіщева
- •58. Політико правові ідеї п.І.Пестеля
- •59.Політичні й правові погляди і.Т.Посошкова
- •60. Політичне навчання « не користолюбців « Ніл Сорський
- •61. Політико-правове навчання ф.Прокоповича
- •62.Теорія правової держави: історія і сучасність
- •63.Політичне навчання п.А.Кропоткіна
- •64.Державно-правове вчення б.М. Чичеріна
- •65.Конституційні проекти м.Муравйова
- •67.Вчення про державу і право м.М.Ковалевського
- •68.Політико правові погляди м.Грушевського
- •69.Політичні погляди м.І.Костомарова
67.Вчення про державу і право м.М.Ковалевського
Відомий український і російський правознавець, соціолог, історик і політичний діяч Максим Ковалевський (1851—1916) вважав, що «сучасна демократія зароджується під безпосереднім впливом подій 1789 року» у Франції і цей вплив просліджується в праві, політичному житті і літературі. Для Ковалевського форма правління в державі не є головним чинником, що характеризує конкретну державу. Головне для нього — рівень «політичної і громадянської повноправності в ній». Гарантією визнання і дотримання прав особистості в правовій державі служать, вважає учений, організація і діяльність певних державних установлень. Сюди відносяться: 1) забезпечення політичних прав громадян системою народного представництва і місцевого самоврядування, яке створює можливість участі громадян у вирішенні загальнодержавних і місцевих питань; 2) судова відповідальність як приватних осіб, так і чиновників, що перевищують, хоча б з добрими намірами, свої законні повноваження. При цьому він посилається на приклад Верховного суду США як «стража конституції». Ковалевський виділяє дві основні особливості правової держави: рівність громадянська і політична, «участь усіх її громадян у різній мірі в політичній владі»; свобода особистого самоуправління і самоврядування суспільства. На історичних прикладах і на прикладах передових європейських держав він ілюстрував переваги загального виборчого права, захист державою свобод особистості, її майнових договорів, «точне дотримання урядовою партією існуючих законів», відповідність законів конституції держави та ін.
68.Політико правові погляди м.Грушевського
Михайло Грушевський (1866-1934) - видатний український історик і політичний діяч, Голова Української Центральної Ради. У своїх численних працях, зокрема багатотомній "Історії України-Русі", детально дослідив історію українського народу. У питанні про форму української державності погляди М. Грушевського зазнали певної еволюції - від ідеї федеративних форм організації державного життя української нації до ідеї національної незалежності України. Спочатку він виступав за національно-культурну автономію України у складі Росії, пов'язував здобуття українським народом свободи з перетворенням Росії в демократичну правову державу. Під час революції 1905-1907 рр. М. Грушевський вважав, що вирішення українського питання й національних проблем народів Росії можливе шляхом реалізації принципу національно-територіальної та обласної автономії і забезпечення національних прав усіх народів. Основними рисами федеративної республіки мали бути широке місцеве самоврядування і представницька демократія. Українська національна територія має бути об'єднана в єдину область із власним сеймом, що вибирається прямим, рівним і таємним голосуванням. Необхідно чітко розмежувати повноваження центру та областей: органи місцевого самоврядування мають розпоряджатися місцевими фінансами, земельним фондом, вирішувати питання освіти й культури; центральна влада має складати норми загальних основ державного і суспільного ладу. Жовтнева революція змінили погляди М. Грушевського. Він перейшов до ідеї національної незалежності й суверенітету України, свідченням чого став прийнятий очолюваною ним Українською Центральною Радою 9 (22) січня 1918р. IV універсал, який проголосив Україну, самостійною народною республікою.