- •16. Держава й право в навчанні Аристотеля
- •17. Політичне й правове навчання Полібія
- •18. Політичне й правове навчання Епікура
- •20. Політичне й правове навчання Цицерона
- •21. Політичне й правове навчання Сенеки
- •22. Політико-правові погляди Августина
- •23. Політичні і правові ідеї раннього християнства
- •24. Погляди середньовічних юристів на державу й право
- •26. Політико-правова теорія ф.Аквінського
- •27. Політичний трактат Слово про закон і благодать Іларіон серІх ст.
- •28.Роль православ’я в становлені державності й права Київської Русі
- •29.Політична програма Володимира Мономаха
- •31. Теологічна теорія держави і права
- •33. Навчання н.Макіавеллі про державу й право
- •34. Політико-правові ідеї Мартіна Лютера
- •35. Вчення ж.Бодена про державу й право
- •36. Вчення про державу та право Гуго Гроція
- •37. Політичне й правове навчання т. Гоббса
- •38. Політичне й правове навчання б. Спінози
- •40.Державно правова концепція Давіда Юма.
- •41. Навчання Вольтера про державу й право.
- •42. Навчання ш.Монтеск'є про державу й право. Вчення про поділ влади.
- •43. Політичні й правові навчання ж.Ж. Руссо.
- •44. Державно-правові навчання французьких Просвітителів: д.Лідро, п.А. Гольбах, к.А. Гельвецій.
- •45. Правові теорії ч. Беккария.
- •46. Політичні й правові погляди федералістів. (сша). Дж.Адамс, Ал. Гамільтон, Дж. Медісон
- •47.Політико-правові погляди т. Джефферсона
- •48.Політичне і правове вчення і. Канта.
- •50.Право, держава і громадянське суспільство у вченні г.-в.-ф. Гегеля.
- •52.Політичні й правові погляди і.Бентама
- •53.Вчення про державу і право Дж.С.Мілля
- •54. Політико-правові погляди с.Десницького
- •55. Політико-правові навчання і.С.Пересвєтова
- •57. Державно-правові навчання о.М.Радіщева
- •58. Політико правові ідеї п.І.Пестеля
- •59.Політичні й правові погляди і.Т.Посошкова
- •60. Політичне навчання « не користолюбців « Ніл Сорський
- •61. Політико-правове навчання ф.Прокоповича
- •62.Теорія правової держави: історія і сучасність
- •63.Політичне навчання п.А.Кропоткіна
- •64.Державно-правове вчення б.М. Чичеріна
- •65.Конституційні проекти м.Муравйова
- •67.Вчення про державу і право м.М.Ковалевського
- •68.Політико правові погляди м.Грушевського
- •69.Політичні погляди м.І.Костомарова
46. Політичні й правові погляди федералістів. (сша). Дж.Адамс, Ал. Гамільтон, Дж. Медісон
Представники групи централістів-федералістів, поділяючи думку демократів про верховенство влади народу, разом з тим, значну увагу приділяють практично-прикладних проблем державного устрою і правління.
Джон Адамс (Adams), 1735-1826, - автор першого в американській правової думки фундаментальної праці з питань держави і політичної науки - тритомній монографії "НА захист конституцій урядової влади в Сполучених Штатах Америки" (1787-1788) - послідовний супротивник правління більшості і один з ідеологів сучасного консерватизма.После завоювання незалежності він виділив питання про державний устрій, як винятково важливе і актуальне, відстоював три незалежні гілки влади (законодавчу, виконавчу і судову), сильну виконавчу владу і так звану систему стримувань і противаг. Його погляди знайшли подальший розвиток у збірнику "федералист", одним з авторів якого був і Олександр Гамільтон.
Олександр Гамільтон (Hamilton) 1757-1804, - визнаний лідер федералістів, видатний державний діяч, основою політичної творчості якого була захист централізованої влади федерації в інтересах міцності союзу, його зовнішньої і внутрішньої безопасности.Гамильтон поділяв думку Адамса про те, що встановлення системи стримувань і противаг у сфері державної влади є необхідним чинності егоїзму людей, яких потрібно примушувати до співпраці заради загального блага. Найпотужніша опорою будь-якої держави є інтереси людей. Без їх урахування будь-яка конституція перетворюється в порожній звук. Підкреслюючи важливість розподілу влади, Гамільтон вказував на значимість судової влади, відзначаючи, що, коли основою виконавчої влади є меч, законодавчої - гаманець, то судової - мудрість. Джеймс Медісон (1751-1836) - "батько американської конституції". У своїй концепції, поряд з проблемами розподілу влади, системою стримувань і противаг, він велику увагу приділяв проблеми визнання прав людини, зокрема права на власність, і законодавчого закріплення та захисту цих прав. Він підкреслював, що гарантією свободи громадян є загальне виборче право, короткі періоди між виборами, затвердження у громадян почуття справедливості. Власне сукупність ідей названих діячів американської правової думки дала можливість створити американську конституцію, яка і через двісті років залишається ефективної конституцією для демократичної держави.
47.Політико-правові погляди т. Джефферсона
Політичні погляди Томаса Джефферсона (1743 - 1826 рр..) Джефферсон сприйняв природно-правову доктрину в її найбільш радикальної і демократичної трактуванні. Звідси близькість його політичних і правових поглядів до ідей Руссо. Правда, до початку Війни за незалежність Джефферсон сподівався на мирне вирішення конфлікту з Англією і відчував вплив теорії розподілу влади Монтеск'є. Але це не завадило йому згодом критикувати Конституцію США 1787 р., сприйняли поділ влади як систему "стримувань і противаг" і давала президенту можливість переобиратися необмежену кількість разів і тим самим, на думку Джефферсона, перетворитися на довічного монарха. Великим недоліком Конституції він вважав відсутність у ній Білля про права, особливо свободи слова, друку, релігії. Радикальна і демократична трактування природно-правової концепції проявилась в уявленні Джефферсона про суспільний договір як основу устрою суспільства, що дає всім його учасникам право конституювати державну владу. Звідси логічно випливала ідея народного суверенітету і рівності громадян в політичних, в тому числі виборчих, правах. Джефферсон критикував капіталізм, що набирав в США силу, що вів до розорення і зубожіння широких верств населення. Проте головною причиною цих лих він вважав розвиток великого капіталістичного виробництва і ідеалізував дрібне фермерське господарство. Його ідеалом була демократична республіка вільних і рівноправних фермерів. Цей ідеал був утопічним, але активна його пропаганда Джефферсоном зіграла велику роль в залученні широких народних мас колоній до активної участі у Війні за незалежність. Ще більше значення мало те обставина, що Джефферсон був автором проекту Декларації незалежності - конституційного документа, який, виходячи з демократичної і революційної трактування природно-правової доктрини, обгрунтовував правомірність відділення колоній від Англії і утворення ними самостійного, незалежного держави. Для Джефферсона як автора Декларації "очевидні такі істини, що всі люди створені рівними, що вони наділені своїм творцем деякими невід'ємними правами, серед яких життя, свобода і прагнення до щастя". Проголошене в преамбулі Декларації природна рівність людей прямо протиставлялося успадкованим від феодалізму становим привілеям, невід'ємні права - феодальному безправ'я. Ці ідеї мали і конкретний практично-політичний зміст у боротьбі проти англійських колонізаторів, які заперечували рівноправність колоністів з жителями метрополії і посягали на права колоністів. Потрібно мати на увазі й інше, не менш важливе практично, політичне обставина. Складаючи проект Декларації, Джефферсон враховував, що в міру загострення конфлікту колоністів з Англією їх уявлення про свободу і власності все більш зливалися. Адже в джерелі конфлікту лежали насамперед посягання Англії на матеріальні інтереси колоністів. Саме ці зазіхання допомогли колоністам зрозуміти, що вони не вільні. Колоністи бачили свою свободу в безперешкодному розвитку власності; головним для них була не абстрактно-теоретична свобода від іноземної влади, а практична свобода, яка забезпечує їх матеріальні інтереси. Тому свобода як природне і невід'ємне право бачилася колоністам (і Джефферсон повинен був це враховувати) як гарантія свободи власності. Практично свобода в Декларації незалежності включала в себе право вільно користуватися і розпоряджатися своїми матеріальними благами, тобто право на власність. Уряд, писав Джефферсон у Декларації незалежності, створюється людьми для охорони природних прав людини, і влада уряду виникає з згоди народу коритися йому. Послідовно розвиваючи ідею народного суверенітету, Джефферсон робить висновок, що в силу такого походження влади уряду (створюється народом) і такої умови її існування (згода народу) народ має право змінити або знищити існуючу форму правління (існуюче уряд), що "обов'язком і правом" людей є повалення уряду, який прагне до деспотизму. Право на революцію, таким чином, обгрунтовано, і обгрунтовано переконливо. Далі, в Декларації незалежності міститься 27 пунктів звинувачення англійського короля в прагненні до деспотизму, що дають підставу проголосити в Декларації "ім'ям і владою доброго народу колоній наших" відокремлення колоній від Англії і утворення незалежних Сполучених Штатів.
Для характеристики політичних поглядів Джефферсона важливо звернути увагу на те, що в складеному ним проекті Декларації незалежності було не 27, а 28пунктов звинувачення англійського короля. Джефферсон увійшов в історію політичної думки і в історію Нового часу в цілому як автор Декларації незалежності Сполучених Штатів. Значення Декларації не тільки в тому, що вона проголосила утворення США, а й ще більше у проголошенні найбільш передових в той час політичних і правових ідей і уявлень.