41. Навчання Вольтера про державу й право.

Загальновизнаним лідером французької Освіти був видатний письменник і філософ Вольтер (псевдонім, справжнє ім'я - Франсуа Марі Аруе, 1694-1778). В історію громадської думки він увійшов як пристрасний викривач католицької церкви, релігійного фанатизму і мракобісся.

Світогляд Вольтера остаточно склалося в Англії, де він кілька років провів у вигнанні. Після повернення на батьківщину їм були написані "Філософські листи" (попередня назва - "Листи про англійців"), стяжавшие йому європейську популярність. У Листах" він пропагував передові англійські навчання (Дж. Локка та ін.), а також ліберальні порядки і державне пристрій Англії. "Філософські листи" з'явилися, по суті справи, першим нарисом програми французької Освіти. Що в них містяться положення згодом були розвинені і конкретизовані мислителем в історичних і філософських працях, творах художньої літератури і в численних памфлетах.

Критику феодальних порядків Вольтер проводив з позицій раціоналізму. Згідно з поглядами філософа на зміну деспотическому правлінню прийде царство розуму і свободи, в якому кожній людині будуть надані природні права - право на особисту недоторканність, право приватної власності, свобода слова, свобода совісті та ін. Під свободою Вольтер розумів усунення феодальних пережитків, що сковували творчу ініціативу людини, його частнопредпринимательскую діяльність. Вольтер зводив свободу до незалежності громадян від свавілля: "Свобода полягає в тому, щоб залежати тільки від законів".

Політичну організацію майбутнього "царства розуму" Вольтер не прагнув визначити у всіх подробицях. Він зосередив свою увагу на пропаганду ідей законності і ліберальних методів здійснення влади, надаючи іншим просвітителям розробку проектів ідеального устрою держави. Цілком зрозуміло йому було одне - керувати державою повинні тільки власники. Визнаючи природне рівність ("ми все в рівній мірі люди"), Вольтер рішуче заперечував як соціальне і політичне рівність. "У нашому нещасний світі не може бути, щоб люди, живучи в суспільстві, не розділилися на два класи: один клас багатих, які наказують, інший - бідних, які служать".

Ставлення Вольтера до революції було типовим для французьких просвітителів XVIII в. Виправдання попередніх революцій (наприклад, страти англійського короля Карла I), мрії про повалення тиранів у просвітителів об'єдналися з міркуваннями про небажаність кровопролиття, про летальні наслідки громадянської війни і т.п. В ідеології підприємницьких кіл до цих міркувань додається страх перед виступами працюючих мас. "Коли чернь візьметься філософствувати, - стверджував Вольтер, - все загинуло". Просвітителі покладали надії на поступові реформи зверху.

42. Навчання ш.Монтеск'є про державу й право. Вчення про поділ влади.

Вчення Ш. Монтеск'є про державу й право.

Монтеск'є створив першу розгорнуту політичну доктрину в ідеології просвітництва. У своїх дослідженнях він прагнув розширити фактологическую базу соціально-політичної теорії, описати причини, що викликають зміни в законодавстві й вдачах, і, узагальнивши накопичений матеріал, виявити закони історії. Монтеск'є був переконаний, що хід історії визначається не божественною волею й не випадковим збігом обставин, але дією відповідних закономірностей. "Я встановив загальні початки, - писав Монтеск'є, - і побачив, що частки випадки як би самі собою підкоряються їм, що історія кожного народу випливає з них як наслідок... Принципи свої я вивів не зі своїх забобонів, а із самої природи речей".

Емпіричні методи дослідження в працях Монтеск'є використаються нарівні (і тому вступають у різке протиріччя) з методологією раціоналізму. Так, вивчення первісного суспільства дозволило йому перебороти договірну теорію походження державної влади. Запозичаючи ідею природного (догражданського) стану, він у той же час відкидає раціоналістичні конструкції, у яких утворення держави виводилося з вимог природного права. Не прийняв він і саме поняття суспільного договору.

Виникнення політично організованого суспільства Монтеск'є схильний розглядати як історичний процес. На його думку, держава й закони з'являються внаслідок війн. Не маючи достатніх матеріалів, щоб побудувати загальну теорію походження держави, мислитель намагається пояснити цей процес, аналізуючи те, як зароджувалися конкретні соціальні й правові інститути. У зв'язку із цим він полемізує з попередніми йому теоретиками, які всупереч історичним фактам переносили в природний стан такі соціальні явища, як власність (Дж. Локк) і війна (Т. Гоббс). Монтеск'є був одним із зачинателів історико-порівняльного вивчення суспільства й держави, емпіричного правознавства.