- •16. Держава й право в навчанні Аристотеля
- •17. Політичне й правове навчання Полібія
- •18. Політичне й правове навчання Епікура
- •20. Політичне й правове навчання Цицерона
- •21. Політичне й правове навчання Сенеки
- •22. Політико-правові погляди Августина
- •23. Політичні і правові ідеї раннього християнства
- •24. Погляди середньовічних юристів на державу й право
- •26. Політико-правова теорія ф.Аквінського
- •27. Політичний трактат Слово про закон і благодать Іларіон серІх ст.
- •28.Роль православ’я в становлені державності й права Київської Русі
- •29.Політична програма Володимира Мономаха
- •31. Теологічна теорія держави і права
- •33. Навчання н.Макіавеллі про державу й право
- •34. Політико-правові ідеї Мартіна Лютера
- •35. Вчення ж.Бодена про державу й право
- •36. Вчення про державу та право Гуго Гроція
- •37. Політичне й правове навчання т. Гоббса
- •38. Політичне й правове навчання б. Спінози
- •40.Державно правова концепція Давіда Юма.
- •41. Навчання Вольтера про державу й право.
- •42. Навчання ш.Монтеск'є про державу й право. Вчення про поділ влади.
- •43. Політичні й правові навчання ж.Ж. Руссо.
- •44. Державно-правові навчання французьких Просвітителів: д.Лідро, п.А. Гольбах, к.А. Гельвецій.
- •45. Правові теорії ч. Беккария.
- •46. Політичні й правові погляди федералістів. (сша). Дж.Адамс, Ал. Гамільтон, Дж. Медісон
- •47.Політико-правові погляди т. Джефферсона
- •48.Політичне і правове вчення і. Канта.
- •50.Право, держава і громадянське суспільство у вченні г.-в.-ф. Гегеля.
- •52.Політичні й правові погляди і.Бентама
- •53.Вчення про державу і право Дж.С.Мілля
- •54. Політико-правові погляди с.Десницького
- •55. Політико-правові навчання і.С.Пересвєтова
- •57. Державно-правові навчання о.М.Радіщева
- •58. Політико правові ідеї п.І.Пестеля
- •59.Політичні й правові погляди і.Т.Посошкова
- •60. Політичне навчання « не користолюбців « Ніл Сорський
- •61. Політико-правове навчання ф.Прокоповича
- •62.Теорія правової держави: історія і сучасність
- •63.Політичне навчання п.А.Кропоткіна
- •64.Державно-правове вчення б.М. Чичеріна
- •65.Конституційні проекти м.Муравйова
- •67.Вчення про державу і право м.М.Ковалевського
- •68.Політико правові погляди м.Грушевського
- •69.Політичні погляди м.І.Костомарова
63.Політичне навчання п.А.Кропоткіна
Петро Кропоткін 1841-1921 - російський князь, який під впливом Бакуніна зблизився з народовольцями, за що був ув'язнений російською владою. Його погляди викладені у працях "Записки революціонера" (1885), "Анархізм, його філософія й ідеали" (1896), "Взаємна допомога як фактор розвитку" (1902). Кропоткін розглядав державу як штучне утворення, що мало на меті "тримати у покорі інших та примушувати їх на себе працювати". Закони, які діяли у державі і регулювали суспільне життя, він вважав винятково новочасними утвореннями, підкреслюючи, що людство сторіччями існувало без писаного законодавства і відносини між людьми регулювалися лише звичаями і традиціями. На підставі вчення Дарвіна про взаємодопомогу у тваринному світі він обгрунтував закон взаємної допомоги та солідарності, як всезагальний біосоціологічний закон. Внаслідок дії цього закону людство, на думку Кропоткіна, не потребує держави з її регулюючою функцією, тому необхідно ліквідувати державну владу. Бездержавне суспільство він уявляв у формі асоціації вільно об'єднаних комун та виробничих общин, у яких не повинно бути жодної форми зовнішнього примусу щодо конкретного індивіда. У такому суспільстві рішення повинні ухвалюватися на підставі спільної згоди та на засадах моралі. Досягнути такого суспільства можна через анархістську революцію. Кропоткін заперечував не тільки приватну, але й особисту власність. На його думку, одразу ж після повалення існуючого ладу, ліквідації держави повинен бути запроваджений принцип - "Кожному за потребами".
64.Державно-правове вчення б.М. Чичеріна
Б. Н. Чичерін - ліберал, активний прихильник введення Конституції в Росії і розширення громадянської самостійності. Право в його концепції - поняття збірне. Включає суб'єктивне та об'єктивне право. Суб'єктивне право - визначена законом свобода що-небудь робити, а об'єктивне - закони, що встановлюють рамки свободи і засновують права і обов'язки. Обидва значення права нерозривно пов'язані між собою, оскільки свобода тільки тоді стає правом, коли вона «освячена» законом, закон в свою чергу спрямований на визначення та охорону свободи. Позитивне право - сукупність визнаних у даному державі, юридично захищених почав свободи. Силу цього права надає визнання його державою. Природне право не має примусу. Це загальне розумне начало, іменоване справедливістю або правдою. У природному праві в тісному зв'язку представлені два поняття: рівність і нерівність. Рівність - центральне поняття, яке означає, що за всіма визнається рівне людську гідність і свобода, а також рівність прав. Але оскільки користування правами веде до нерівного придбання благ, виникає нерівність. Вона не суперечить справедливості, входить в поняття правди (так як є логічним розвитком рівності). Природне право при цьому покликане служити «мірилом і керівництвом для позитивного права». Відповідно до природним правом усі люди рівні перед законом, рівні в правах. Це рівність формально-абстрактне, на його основі виникають особисті права. Держава - явище суспільного життя, одне з об'єднань людей. Держава відрізняється від інших тим, що має верховну владу («волю керувати»). У верховну владу входять: 1) установча влада 2) законодавча влада 3) виконавча (урядова влада) 4) судова влада Виділяються три форми правління · Аристократія (уособлення закону); · Демократія (уособлення волі); · Монархія (уособлення влади).