8.2.6. Правильно/ неправильно Визначити правильні (п) чи неправильні (н) є твердження

683. Пере страхувальний пул діє як посередник, розподіляючи передані в перестра­хування ризики.

684. Власне утримання в перестрахуванні - це частина ризику, яку утримує цедент згідно зі своїми фінансовими можливостями.

685. Ліміт покриття в перестрахуванні - це відповідальність цедента і перестрахо­вика за договором.

686. Тантьєма - це винагорода перестрахувальникові від пере страховика за прибу­ток, отриманий перестраховиком по переданих у перестрахування ризиках.

687. В Україні перестрахування не може бути предметом безпосередньої діяльності страхової компанії.

688. У разі перестрахування ризику страхувальник обов'язково повинен знати про

це.

689. Ретроцесія - це повторне перестрахування уже цедованого ризику.

690. Законом «Про страхування» урегульовано величину ризиків за страховими су­мами, що підлягають обов'язковому перестрахуванню.

691. Співстрахування передбачає участь страхувальника у покритті власного ризику у формі франшизи.

10. У разі настання страхового випадку збитки відшкодовує головний співстрахо-вик, а інші учасники договору співстрахування компенсують йому здійснену страховувиплату.

8.3.Теми рефератів

692. Активне і пасивне перестрахування: сутість, преваги, недоліки.

693. Проблемні аспекти використання змішаних методів перестрахування.

694. Зарубіжний досвід організації перестрахування ризиків майнового походжен­ня.

695. Правові аспекти організації перестрахування ризиків українськими страхови­ками.

8.4. Програмні питання для самостійного

поглибленого вивчення теми

696. Шляхи розвитку ринку перестрахування в Україні.

697. Макроекономічні аспекти недоліків пасивного перестрахування.

698. Державне регулювання пасивного перестрахування: вітчизняний і зарубіжний досвід.

ТЕМА 9

-г—і І ДОХОДИ, ВИТРАТИ І ПРИБУТОК^ ¹ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ

9.1. Методичні вказівки до вивчення теми

План основних питань теми:

699. Сутність і види доходу страхової компанії.

700. Структура витрат страховиків.

701. Формування і розподіл прибутку страховика.

702. Основні положення реформи оподаткування страхового підприємництва в Україні.

703. Оподаткування нерезидентів-перестраховиків та нерезидентів-страхуваль-ників.

Основні терміни і поняття: прибуток, доходи, витрати, чистий прибуток, за­роблена страхова премія, фінансова діяльність, інвестиційна діяльність, операційна діяльність, звичайна діяльність, аквізиційні витрати, ліквідаційні витрати, прямі по­датки, непрямі податки, тантьєма, місцеві податки, прибуток від страхової діяльності, інкасаційні витрати, страхова виплата, рентабельність страхових операцій, податкова ставка, загальнодержавні податки.

9.1.1. Склад доходів страхових компаній

Страхова діяльність відноситься до сфери фінансових послуг і тому ця обставина суттєво впливає на склад доходів страхових компаній.

В бухгалтерському обліку дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Усі доходи страховиків залежно від виду діяльності можна поділити на декілька груп:

Дохід від основної діяльності (від реалізації страхових послуг); Дохід від надання послуг для інших страховиків та інших послуг (виконання ро­біт);

Інші операційні доходи; Фінансові доходи;

Інші доходи від звичайної діяльності (інвестиційної та іншої); Доходи від надзвичайних подій.

У сфері загального страхування дохід від основної діяльності формується на основі сум страхових платежів та резерву незароблених премій і називається такий дохід заробленою премією. Формується в наступній послідовності: страхові плате­жі - частки страхових платежів, належних перестраховикам (у тому числі пе­рестраховикам-нерезидентам) + резерв незароблених премій на початок звітного періоду - резерв незароблених премій на кінець звітного періоду - частка пере-страховиків у резерві незароблених премій на початок звітного періоду + частка перестраховиків у резерві незароблених на кінець звітного періоду.

У сфері страхування життя дохід від реалізації страхових послуг визначається так: страхові платежі - частки страхових платежів, належні перестраховикам

Дохід від надання послуг для інших страховиків та інших послуг (виконання робіт) складається з сум агентських винагород (в тому числі тих, що отриму­ються від страховиків, які здійснюють страхування життя, а також доходу від надання послуг (виконання робіт), які безпосередньо пов'язані з видами діяльнос­ті, зазначеними у статті 2 закону України «Про страхування»

Інші операційні доходи складаються із:

1. сум, що повертаються з технічних резервів, інших ніж резерв незароблених пре-мій;

2. сум, що повертаються з резервів із страхування життя;

3.часток страхових виплат та відшкодувань, що отримуються від перестраховиків;

704. частки викупних сум, що отримуються від перестраховиків;

705. сум, що повертаються з централізованих страхових резервних фондів;

706. сум, що отримуються в результаті реалізації переданого страхувальником або іншою особою права вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки;

707. сум комісійних винагород за перестрахування;

708. інших доходів (дохід від операційної оренди, дохід від реалізації оборотних активів, дохід від реалізації іноземної валюти, дохід від списання кредиторської за­боргованості, одержані штрафи, пені, гранти, субсидії тощо).

Фінансова та інвестиційна діяльність страхових компаній

Результатом фінансової та інвестиційної діяльності страхових компаній є відпо­відні доходи. Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку фінансова діяльність - діяльність, що призводить до зміни розміру й складу власного та по­зичкового капіталу підприємства (у результаті здійснення емісій акцій акціонерними товариствами, виплати дивідендів за акціями, одержання та погашення банківських позик, виплати процентів за ними тощо) [44].

Інвестиційна діяльність - операції з придбання й реалізації тих необоротних ко­штів, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Напрямками ін­вестиційної діяльності є придбання та реалізація основних фондів, нематеріальних активів, вкладення капіталу в акції, облігації, їх реалізація, одержання дивідендів, процентів, тощо [44].

Свобода дій страховика у сфері інвестиційної та фінансової діяльності безпосе­редньо пов' язана з джерелом походження коштів. що використовуються для інвесту­вання. Страховик має у своєму розпорядженні дві групи коштів:

1. Власні кошти у формі статутного і резервного капіталу, нерозподіленого при­бутку;

2. Кошти страхових резервів.

Використання 1 групи коштів державою жорстко не регулюється. Виняток стано­вить статутний капітал. Так, Закон України «Про страхування» вимагає формування статутного капіталу новоствореного страховика або збільшення статутного капіталу вже діючого страховика за рахунок внесків виключно у грошовій формі. Закон допус­кає як частку у статутному капіталі державні цінні папери у розмірі 25 %. Обмежені також засновницькі можливості страховиків. У цілому сукупний внесок до статутних капіталів інших страховиків має не перевищувати 30 % у тому числі до статутного капіталу окремого страховика - 10 %.

Інвестування коштів страхових резервів жорстко регламентується державою. Згідно з чинним законодавством за рахунок коштів страхових резервів можна здій­снювати як фінансові так і реальні інвестиції. Реальні інвестиції обмежуються тільки правом на придбання нерухомого майна. Решта вкладень - фінансові інвестиції і то тільки портфельні. Це означає, що страхова компанія має право купувати цінні папери на вторинному біржовому ринку. Тим самим обмежуються можливості страховиків щодо реалізації корпоративних прав шляхом участі у статутних фондах емітентів ак­цій.

Кошти страхових резервів мають розміщуватися з урахуванням безпечності, при­бутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами та­ких категорій: грошові кошти на поточному рахунку; банківські вклади (депозити); валютні вкладення згідно з валютою страхування; нерухоме майно; акції, облігації, іпотечні сертифікати; цінні папери, що емітуються державою; права вимоги до пе-рестраховиків; інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабіне­том Міністрів України; банківські метали; кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кре­диту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування; готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватися для довгостроко­вого кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вище розглянутих обмежень можна виділити такі види доходів від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів:

709. відсотки, що їх нараховує банк на суми залишків на розрахунковому рахунку;

710. відсотки за депозитами;

711. відсотки за облігаціями;

712. дивіденди за акціями;

713. участь у прибутку перестраховиків ( тантьєма);

714. участь у прибутку підприємств, у складі засновників яких виступає страхова компанія ( доходи від реалізації корпоративних прав);

715. відсотки, сплачені страховикові за надання довгострокових кредитів на будів­ництво житла в межах викупної суми страхувальникам , що мають діючі договори страхування життя.

Доходами від надзвичайних подій є відшкодування збитків, отриманих внаслідок настання страхових ризиків та інші надзвичайні доходи.

Докладніше склад доходів страховика буде розглянуто в п. 4 «Основні положення реформи оподаткування страхового підприємництва в Україні» цієї теми.