6.1.3. Особливості страхування майна сільськогосподарських підприємств

Для економічної і продовольчої безпеки держави та створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектору економіки необхідно забезпечувати сільськогоспо­дарським підприємствам належний страховий захист. З цією метою було запрова­джено обов' язкове страхування врожаю, порядок та умови здійснення якого визна­чались Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 1000 «Про затвердження порядку та правил проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогос­подарськими підприємствами, врожаю зернових культур та цукрових буряків сіль­ськогосподарськими підприємствами всіх форм власності» [34].

Проте у 2012 році сільськогосподарське страхування зазнало значних змін у зв' язку з прийняттям Закону України «Про особливості страхування сільськогоспо­дарської продукції з державною підтримкою» від 02.09.2012 р. № 4391-17[див. до­даток А].

За раніше діючих умов страховими ризиками у разі страхування врожаю ви­знавались град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повінь, сель, посуха, повне раптове знищення посівів карантинними шкідниками.

Не підлягав обов' язковому страхуванню врожай природних сінокосів і пасовищ; сільськогосподарських культур, що посіяні на зелене добриво; сільськогосподарських

культур, що висівалися понад три роки і жодного разу підприємства не одержали вро­жаю; підпокривних та безпокривних багаторічних трав; посівів та багаторічних на­саджень плодоносного віку, які не розміщені в зоні офіційного землевпорядкування. Страхова оцінка (СО) врожаю с/г культур визначалась:

СО = В_срх ЗП х Ц (6.1.)

В_ср - врожайність середньорічна за попередні 5років (ц/га) ЗП - фактична площа посіву чи посадки (га) Ц - ціна одного центнера врожаю за минулий рік (грн.) СО врожаю багаторічних насаджень визначається аналогічно. Страхова сума не могла перевищувати 70% розрахованої страхової оцінки вро­жаю.

Загальним збитком вважалась повна чи часткова втрата застрахованого врожаю. Якщо врожай повністю знищувався, то збиток відповідав обсягу страхової суми,

якщо частково пошкоджувався, то для обчислення суми збитку (З) використовували такий підхід:

З = (Вср - Вф) хЗП х Ц, (6.2.) де Вф - фактична врожайність, ц/га

Якщо на звільненій чи пошкодженій площі пересівались чи підсівались с/г куль­тури, то сума збитків зменшувалась на вартість врожаю пересіяних або підсіяних культур.

Обов'язкове страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків проводилось з метою забезпе­чення економічної та продовольчої безпеки держави та на підставі Постанови Кабі­нету Міністрів від 23 квітня 2003р. № 590 «Про затвердження порядку та правил проведення обов'язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків», а також з метою створення сприятливих умов для розвитку племінної справи в аграрному секторі економіки, захисту економічних інтересів сільськогосподарських товарови­робників.

Обов'язковому страхуванню підлягали:

483. Племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні (чистопорідні

або одержані за затвердженою програмою породного вдосконалення тварини, що мають племінну (генетичну) цінність і можуть використовуватися в селек­ційному процесі) віком від 1 року;

484. Зоопаркові тварини віком від 1 року;

485. Циркові тварини віком від 1 року.

Обов'язковому страхуванню не підлягали тварини, що перебувають у місце­вості, в якій введено карантинні обмеження, за винятком видів тварин, несхильних до хвороби, щодо якої введено зазначені обмеження; хворі, виснажені та ті, що пере­бувають у стані дородового чи післяродового залежування; тварини, у яких за резуль­татами останніх досліджень установлено позитивну реакцію на бруцельоз, лейкоз або туберкульоз.

Страхова сума визначалась за балансовою вартістю, але не може перевищувати

ринкової вартості тварини.

Договір передбачав франшизу, розмір якої становив 10 % страхової суми на стра­ховий випадок.

Максимальні розміри страхових тарифів - 5% страхової суми.

Розмір прямих збитків у разі вимушеного забою тварин визначався як різниця між страховою сумою, встановленою договором на кожну тварину, і вартістю при­датних до вживання/переробки м 'яса, шкіри тощо.

Під час визначення прямого збитку обов 'язково враховувався норматив виходу м 'яса від живої ваги тварини, зданої на вимушений забій.

Якщо кількість придатного до вживання/переробки м 'яса була менша за норма­тив виходу, розмір збитків обчислювався як різниця між страховою сумою, встанов­леною договором на кожну тварину, і вартістю придатного до вживання/переробки м 'яса, вихід якого визначався за нормативом виходу м 'яса живої ваги тварини, зданої на вимушений забій.

Вартість придатних до вживання/переробки м 'яса, шкіри тощо встановлюва­лась на підставі документа спеціалізованого підприємства, до якого тварину здано на вимушений забій або якому продано м 'ясо, шкіру тощо.

У разі, коли внаслідок страхової події м 'ясо, шкіру тощо вимушено забитої тва­рини спеціалістом ветеринарної медицини було визнано непридатними до вживання/ переробки і страхувальник здав його до спеціалізованого підприємства, страхове від­шкодування виплачувалось у розмірі, що становила різницю між страховою сумою, встановленою договором на кожну тварину, і сумою, отриманою страхувальником за здане м' ясо, шкіру тощо.

Якщо страхувальником було подано документ про вартість зданої на вимуше­ний забій тварини у живій вазі, страхове відшкодування виплачувалось у розмірі, що становила різницю між страховою сумою, визначеною договором на кожну тварину, і сумою, отриманою страхувальником за здану тварину.

Якщо м' ясо, шкіру тощо було визнано повністю непридатними до вживання/пе­реробки, розмір збитків визначався в межах страхової суми, встановленої на кожну тварину.

У розрахунок прямих збитків включались також витрати на ліки, введення їх хворій тварині, транспортні витрати за доставку тварини за направленням спеціа­ліста ветеринарної медицини на м' ясозаготівельний пункт, а в разі загибелі тварини - витрати на розтин туші та доставку до відповідного спеціалізованого підприєм­ства.

Якщо у день настання страхового випадку в господарстві страхувальника утри­мувалося більше тварин страхового віку і одного виду, ніж застраховано, страхова сума, визначена у договорі, ділилась на фактичну кількість тварин. Страхове від­шкодування у такому разі виплачувалось у розмірі страхової суми на одну тварину.

Решта тварин вважались застрахованими до кінця терміну дії договору страху­вання.

У разі внесення страхувальником чергового платежу не в повному обсязі прямий збиток відшкодовувася пропорційно сумі внесених страхових платежів.