6.1.2.Основні умови добровільного страхування майна юридичних осіб

Умови добровільного страхування майна юридичних осіб, що пропонуються страховими компаніями, передбачають можливість страхового захисту не тільки май­на, що належить підприємству, а й майна, що взяте у найм, лізинг, на зберігання пере­робку, комісію чи ремонт від фізичних та юридичних осіб.

Визначимо більш чітко можливі майнові інтереси, що не суперечать чинному за­конодавству і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням такими ви­дами майна:

468. будівлями, спорудами, устаткуванням, інвентарем, товарно-матеріальними цін-

ностями, готовою продукцією, сировиною, матеріалами, та іншим майном, що належить підприємству та відображено у його балансі;

469. майно, отримане за договором лізингу, оренди (якщо воно не застраховане у

орендодавця) чи прийняте від інших організацій і (або) населення.

Рухоме майно приймається на страхування і знаходиться під страховим захистом тільки на території, вказаній у договорі страхування.

При зміні місця перебування застрахованого майна підприємство повинно завчас­но повідомити страховика й у випадку збільшення ступеню ризику сплатити додатко­ву премію, визначену страховою компанією.

На особливих умовах, визначених у договорі, страховик може взяти під страховий захист майно, незалежно від його місця перебування.

Резервуари (трубопроводи, апарати і т.п.), інше технологічне обладнання знахо­дяться під страховим захистом за умови, якщо вони перебувають у тому технологіч­ному зв' язку між собою і використовуються для тих речовин та матеріалів, які було відображено у заяві на страхування, технологічному регламенті, монтажно-техноло­гічних схемах та в інших документах, що є доповненнями до договору страхування.

Страхова компанія дозволяє підприємству використати вибіркове страхування. Тобто застрахувати окремі майнові об'єкти на власний вибір.

Не приймаються на страхування предмети, факт знищення яких складно встано­вити: грошові знаки, цінні папери, вироби з коштовних металів, напівкоштовного та коштовного каміння, рідкісні та антикварні предмети, слайди та фотокартки, предме­ти релігійного культу, філателістичні колекції, документи, рукописи, майно, яке зна­ходиться у застрахованому приміщенні, але не належить страхувальникові.

В договорі вказуються страхові ризики, обсяг страхової відповідальності, винятки зі страхових випадків та обмеження страхування.

Так, страховими ризиками є:

470. знищення або пошкодження майна внаслідок пожежі, удару блискавки;

471. знищення або пошкодження майна внаслідок землетрусу, виверження вулка­

ну та дії підземного вогню, гірського обвалу, цунамі, бурі, урагану, граду, схо­дження снігових лавин, злив, повені, сильного снігопаду, просідання ґрунту.

В договорі можуть бути передбачені й інші події: вибух газу, котлів, машин, апара­тів; аварії опалювальної, протипожежної, водопровідної, каналізаційної систем; про­никнення води із сусіднього приміщення; крадіжки.

Найчастішою з небажаних подій на підприємствах є пожежі. Під поняттям «по­жежа» слід розуміти неконтрольоване горіння, яке спричинило матеріальний збиток. Тому при укладенні договорів більшим попитом користується ризик знищення або пошкодження майна внаслідок пожежі, удару блискавки. Таке страхування називаєть­ся пожежним. Страхові компанії відшкодовують також збитки, які виникли внаслідок безпосередньої дії вогню (пожежі), а також дії побічних явищ (тиск повітря або газу, тепло, дим), хоча захист від комплексу ризиків (стихійних лих, неправомірних дій третіх осіб та ін.. ) підвищує ступінь безпеки господарської діяльності підприємства. За погодженням сторін перелік страхових ризиків може бути розширений чи звуже­ний.

Не відшкодовуються збитки, що виникли внаслідок таких причин:

472. обробки вогнем, теплом чи іншим термічним впливом на майно з метою пере­робки або в інших цілях (сушіння, зварювання, копчення, гаряча обробка тощо);

473. пошкодження тиском, що виник унаслідок вибуху, а також обробка вибухом чи тиском у виробничих чи інших цілях (зварювання вибухом, закріплення матеріалів вибухом, штампування тиском тощо);

474. використання вибухових речовин (динаміт, тротил тощо) та інших хімічних сполук або сумішей речовин, яким властиві швидкі екзотермічні реакції, що супро­воджуються виділенням великої кількості тепла чи газів, спеціально призначених для проведення вибухів у тій чи іншій формах, чи для екзотермічних реакцій у режимі теплового вибуху тощо);

475. груба недбалість чи намір страхувальника (у тому числі з метою збільшення розміру страхового відшкодування);

476. порушення встановлених законодавством чи іншими нормативними актами правил та норм безпеки чи інших аналогічних норм;

477. неминучі в процесі роботи чи природно пов'язані з нею випадки самозагоран-ня, корозії, гниття, природного зносу;

478. усякого роду військові дії, громадянська війна, народні збурення, страйки та їх наслідки, реквізиція, арешт, конфіскація, знищення чи пошкодження майна за розпо­рядженням цивільної чи військової влади;

479. дія бомб, мін, снарядів та інших знарядь війни;

480. радіоактивне забруднення та (чи) вплив ядерної енергії у будь-якій формі;

481. дія гризунів чи інших шкідників;

482. обвал будівель чи їх частин, якщо такий обвал не викликаний страховим ви­падком;

12. викрадення майна під час або безпосередньо після страхового випадку.Метою встановлення таких обмежень є підвищення відповідальності страхуваль-ника за збереження майна.

Статтею 9 Закону № 2745-Ш [4] визначено, що при страхуванні майна страхова

сума встановлюється в межах вартості (страхової оцінки) майна за цінами і тарифа­ми, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Значення страхової оцінки полягає в тому, що вона слугує головним орієнтиром для визначення страхової суми і є кількісним показником обсягу відповідальності страхової компанії.

Для оцінювання основних фондів застосовується їх повна балансова вартість за вирахуванням величини зносу.

Товарно-матеріальні цінності як власного виробництва, так і придбані підприєм­ством оцінюються за розміром фактичної собівартості або за цінами, що діяли на день укладання договору з вирахуванням зносу; об'єкти в стадії незавершеного бу­дівництва - за розміром матеріальних і трудових витрат, фактично здійснених на час страхового випадку; продукція в процесі виробництва або обробки - за вартістю ви­трачених на момент страхового випадку сировини, матеріалів і вкладеної праці; для майна, отриманого за договорами оренди, лізингу - дійсна (балансова) вартість за да­ними бухгалтерського обліку підприємства, якому належить це майно, але не більше суми, в межах якої страхувальник несе відповідальність перед власником.

Майно може бути також застраховане за відновною вартістю.

Знос за основними засобами розраховується на основі норм амортизаційних від­рахувань, визначених діючим законодавством.

Страхова сума може дорівнювати дійсній вартості майна, що гарантує повне відшкодування завданих збитків з урахуванням механізму дії безумовної (умовної) франшизи, якщо вона передбачена договором страхування.

Якщо ж майно прийняте на страхування у певній частці (відсотку) від його повної вартості, то всі об'єкти вважаються застрахованими на таку частку (відсоток). Від­хилення страхової суми від страхової оцінки змушує страхову компанію здійснювати відшкодування збитків за системою пропорційної відповідальності, за якої страхове відшкодування виплачується пропорційно до тієї частки збитків, яку становить стра­хова сума до страхової оцінки.

Невідповідність між страховою сумою та страховою оцінкою породжує проблему неповного страхового захисту майна. Існує загроза, що в період дії договору може відбутися зростання цін. Повністю нейтралізувати вплив зростання цін на страхову оцінку майна неможливо, але є можливість зменшити його наслідки. Ефективним, але складним шляхом вирішення цієї проблеми є страхування з умовою відшкодування витрат, віднесених до реальної (ринкової) вартості майна на день його пошкодження (загибелі). У цьому разі можливе використання умов укладання договору на річний термін з періодичним коригуванням страхових платежів. Застосування таких дого­ворів означає, що і страховик, і страхувальник беруть на себе ризик переплати або недоплати залежно від частоти настання страхового випадку.

Страховий тариф встановлюється персонально для кожного страхувальника і за­лежить від місця розташування майнового об' єкта, його технічного стану, організації охорони, пожежної безпеки, інших даних, що впливають на ступінь ризику, та статис­тичних даних збитковості.

Величина страхової премії залежить від страхового тарифу, страхової суми та де­

яких інших умов. Наприклад, франшизи. Якщо в договорі зазначається франшиза, то страхувальник може отримати знижку зі страхової премії.

Якщо в період дії договору настає страховий випадок, то всі зусилля - страху­вальник повинен спрямувати на зменшення його негативних наслідків, для страхової компанії однією з найскладніших і найвідповідальніших операцій є визначення роз­міру збитку та розміру виплати страхового відшкодування при настанні страхових випадків з майном підприємства.

Термін повідомлення про страховий випадок, як правило, встановлюється в ме­жах трьох робочих днів. Страхова компанія, визнавши, що подія, яка призвела до за­гибелі або пошкодження майна, є страховим випадком, протягом п'яти-десяти днів з моменту отримання заяви від страхувальника повинна скласти страховий акт, зазна­чивши в ньому факт, причини та наслідки страхового випадку, а також розмір матері­ального збитку.

Розмір збитку у разі загибелі (руйнування) будівель, споруд та іншого майна, що належить до основних засобів, визначається на основі його дійсної вартості за ви­рахуванням вартості залишків, а у разі пошкодження згаданих будівель, споруд тощо - на основі вартості відновлення (ремонту), але в межах страхової суми.

До суми збитку входять також втрати внаслідок вжитих заходів, необхідних для рятування майна, зберігання та впорядкування застрахованого майна після настання страхового випадку.

Термін виплати страхового відшкодування вказується у договорі страхування. У більшості випадків він не перевищує 15 днів від дня складання страхового акту та отримання всіх необхідних документів, що підтверджують факт настання страхового випадку.