1.3. Теми рефератів
1.Особливості античного страхування як першого етапу розвитку страхових відносин.
Причини зародження гільдійно-цехового страхування.
Капіталістичне страхування і його особливості.
Історичні аспекти розвитку страхування на території України.
Формування і розвиток теорії страхування.
1.4. Програмні питання для самостійного
поглибленого вивчення теми
Теорії формування страхового фонду.
Реалізація потенціалу страхування в економічній системі України.
Розвиток теорії функцій страхування.
Розвиток теорії принципів страхування.
ТЕМА 2
гО КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ
2.1. Методичні вказівки до вивчення теми
План основних питань теми:
Наукові погляди на сутність класифікаційних ознак та класифікацію страхування.
Класифікація страхування за предметом договору.
Підходи до класифікації страхування з правової точки зору.
Основні терміни і поняття: класифікація страхування, мета класифікації страхування, історичні ознаки, економічні ознаки, юридичні ознаки, спеціалізація страхової компанії, рід небезпек, статус страховика, статус страхувальника, об'єкт страхування, державне страхування, взаємне страхування, комерційне страхування, особисте страхування, майнове страхування, страхування відповідальності, загальне страхування, страхування життя, форма страхування, добровільне страхування, обов' язкове страхування, відповідність певних видів страхування вимогам внутрішнього та зовнішнього законодавства.
2.1.1.Класифікація страхування за історичними і економічними ознаками
Поняття «класифікація» походить від латинського еіа88І8 - розряд, клас. Латинський корінь визначає «квінтесенцію» цього поняття, його найістотніше, найсуттєвіше значення: поділ предметів певної сукупності за спільними ознаками з утворенням системи класів цієї сукупності.
Отже, під класифікацією розуміють систему підпорядкованих певній ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами).
Така система підпорядкованих понять будується на основі використання певних спільних ознак, притаманних цим поняттям. Вони називаються ознаками класифікації і відіграють вирішальну роль в отриманні результату класифікації. Розрізняють натуральну класифікацію, коли за ознаку класифікації беруть істотні ознаки понять, що класифікуються (скажімо, класифікація за об'єктами страхування), і штучну класифікацію, коли для неї використовуються несуттєві ознаки (наприклад, класифікація в алфавітному порядку) [37].
Яворська Т.В. вважає слушним зауваження Т. А. Ротової та А. С. Руденко: без класифікаційної впорядкованості неможливо проводити ні теоретичні дослідження,
ні практичну діяльність [78]. Як світова, так і вітчизняна фінансова наука та законодавство вже тривалий час пропонують різні класифікації страхування. В «Енциклопедичному словнику» (автори Ф. А. Брокгауз, І. А. Єфрон, 1901 р.) виділені такі найголовніші види страхування [78]:
^ страхування від вогню;
■=> страхування від градобою;
^ страхування тварин;
^ транспортне страхування;
^ страхування життя;
^ страхування життя землевласників;
^ страхування працюючих.
У джерелі [78] вказано, що Манес розрізняв два головних види страхування:
Соціальне страхування (страхування працюючих, оскільки воно значною мірою поширюється на них), базується на турботі про суспільне благо і становить частину соціальної політики.
Приватне страхування, що класифікував на три групи:
^ особисте страхування (страхування життя від хвороби, від старості, від нещасних випадків);
■=> страхування майна (страхування транспортне, від вогню, від градобою, від крадіжки, від падежу тварин);
^ страхування інтересів (страхування від законної відповідальності, перестрахування).
Відомий теоретик К. Г. Воблий виділяв майнове та особисте страхування. На його думку, до майнового страхування належать ті види страхування, де об' єктом є майно та майнові інтереси. В особистому страхуванні об'єктом є людська сила (духовна чи фізична) - страхування від нещасних випадків, на випадок хвороби, інвалідності. Така класифікація, на думку теоретика, є доцільною і має важливе значення, оскільки страхові компанії майнового та особистого страхування суттєво відрізняються [78].
Професор М. Туган-Барановський у праці «Основи політичної економії» виділив за об' єктами страхування такі види: страхування майна; страхування життя.
Страхування майна поділив на: страхування від вогню, від нещасних випадків на транспорті, страхування від градобою, від падежу худоби. Знаменитий професор вважав, що існує дуже багато видів страхування життя, але найпоширенішим є страхування у разі смерті.
Отже, вже тривалий період часу вивчаються різні класифікації страхування. В їх основі лежать відмінності у страхових компаніях, об'єктах страхування, категоріях страхувальників, формах здійснення.
На сьогодні найбільш поширеною є думка [37;41;44], що страхування класифікується за історичними, економічними і юридичними ознаками.
Вовчак О.Д. [43] наголошує, що класифікація за історичною ознакою пов'язана із виділенням етапів розвитку та появи тих чи інших видів страхування. Вона включає поділ страхування за такими видами:
► морське страхування (з XIV ст.);
страхування життя (з XVI ст.);
страхування від вогню (з XVII ст.);
страхування від нещасних випадків (з XIX ст.);
страхування транспортних засобів (з XX ст.).
За іншим підходом для поділу страхування в історичному аспекті його розвитку використовують такі ознаки, як:
виникнення нових видів страхування;
диференціація нових видів страхування;
диференціація страхових виплат.
Власне страхування за цими ознаками поділяється на античне, середньовічне, капіталістичне.
Для класифікації страхування найчастіше використовуються наступні види економічних ознак, що вперше були розглянуті у джерелі [37]:
термін страхування;
характер дії договору;
рід небезпек;
статус страховика;
статус страхувальника;
об' єкт страхування.
За першими 2-ма ознаками страхування поділяється на 2 великі сфери: ^> страхування життя;
^> загальне або короткострокове ризикове страхування.
* Страхування життя - це довгострокове страхування, де договір укладається на період не менше ніж три роки і покриває ризик, що має двоаспек-тну форум прояву: дожиття страхувальника до закінчення терміну страхування чи смерть у період дії договору. Страхувальники вносять страхові платежі щомісячно, щоквартально, щорічно. Страхова сума накопичується самим страхувальником з урахуванням норми доходності, яку нараховує страхова компанія на сплачувані внески. На поточний момент величина норми доходності урегульована Законом України «Про страхування» в межах 4 % річних [4]. Страхова сума виплачується як за ризиком дожиття безпосередньо страхувальникові, так і за ризиком смерті вигодонабувачам з інвестиційним доходом. В разі дострокового припинення дії договору страхування виплачується викупна сума, що відповідає сумі накопичених внесків за вирахуванням витрат за веденням справи.
В загальному страхуванні страховий договір укладається на термін від декількох днів до одного року. Платежі сплачуються одноразово і по закінченню терміну страхування не повертаються. Якщо ж настає страховий випадок, то страхувальник отримує страхову суму чи відшкодування. У разі дострокового припинення дії договору страхування страхові внески повертаються пропорційно до невикористаного терміну страхування.
В Україні всі компанії від 1996 р. поділяються на дві великі групи: 1) компанії, що страхують життя;
2) компанії, що здійснюють загальне страхування.
Такий поділ відповідає міжнародному досвіду і свідчить про чітку спеціалізацію страхових компаній і виділенням страховиків «Life assurance» і «Non-life» або «General insurance». Досить часто у літературі ознаки термін і характер дії договору страхування пропонується замінити на ознаку спеціалізації страхової компанії, що, на наш погляд [32] не змінює сам результат класифікації.
Досить часто виникає потреба у страхуванні декількох різнорідних об'єктів на випадок одних і тих же небезпек. В цій ситуації доцільно класифікувати страхування за родом небезпек.
Рід небезпек - це сукупність спеціальних ризиків, що супроводжують певну діяльність конкретного суб 'єкта. В зв 'язку з цим доцільно розрізняти страхування ядерних, космічних, морських, кредитних, фінансових ризиків.
За статусом страховика страхування поділяється на: ■=> державне;
^> комерційне (традиційне); ^> взаємне.
Державне страхування - організаційна форма, за якої страховиком виступає держава в особі спеціально уповноважених на це страхових організацій. Державне страхування здійснюється за рахунок бюджетних коштів і поширюється на ряд категорій посадових осіб у сфері державної служби.
В основі комерційного страхування перебуває мета отримання прибутку. Для його реалізації створюються страхові компанії як суб' єкти підприємницької діяльності на умовах, встановлених законодавством України.
Взаємне страхування є специфічною некомерційною формою організації страхових операцій, при яких страховий фонд створюють на неприбутковій основі.
Взаємне страхування - це взаємний обмін ризиками, при якому не переслідують ціль отримання прибутку. Форма проведення взаємного страхування - товариства взаємного страхування.
В Україні громадяни та юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування в порядку і на умовах, визначених чинним національним законодавством.
Товариство взаємного страхування є юридичною особою - страховиком, створеною відповідно до Закону України «Про страхування» з метою страхування ризиків членів цього товариства. Члени товариства взаємного страхування є учасниками товариства.
Страхувальниками товариства взаємного страхування можуть бути члени товариства - юридичні та дієздатні фізичні особи, якщо це передбачено його установчими документами.
Відповідальністю товариства взаємного страхування є зобов'язання щодо виплати страхових сум і страхових відшкодувань членам цього товариства у разі настання страхових випадків. Загальні зобов' язання товариства взаємного страхування визначають як суму зобов' язань щодо страхових ризиків усіх членів цього товариства,
страхування яких передбачено договором між ними. Відповідно до цього, страховою сумою є сума, в межах якої проводять виплати у разі настання страхових випадків для кожного із членів товариства.
Страховим платежем (внеском, премією) члена товариства є кошти, внесені ним до товариства взаємного страхування у розмірах, визначених керівним органом товариства як плата за страхування своїх страхових ризиків у цьому товаристві. Сплата страхового платежу відбувається за рахунок чистого прибутку, що залишається у розпорядженні члена товариства, крім випадків, передбачених чинним законодавством України. Страховий платіж члена товариства на кожну конкретну дату може не відповідати страховому ризику цього члена, за умови, що сума загальних внесків усіх членів товариства забезпечує можливість створення необхідних страхових резервів, які відповідають загальним зобов'язанням товариства взаємного страхування.
Рішення про розмір та терміни сплати страхового внеску кожного окремого члена товариства визначають у порядку, визначеному керівним органом товариства взаємного страхування, і залежно від фінансового становища кожного члена товариства відповідно до умов, визначених в укладеному між членами товариства та товариством взаємного страхування договорі.
Кожний член товариства взаємного страхування, незалежно від суми страхового внеску, за умови виконання у повному обсязі всіх зобов'язань перед товариством, має право повністю отримати потрібне страхове відшкодування у разі настання страхового випадку.
Члени товариства укладають з товариством взаємного страхування договір страхування, в якому об' єкти страхування, страхові суми, порядок їх виплати та порядок внесення страхових платежів визначають з урахуванням особливостей кожного члена товариства. У разі виходу одного зі страхувальників зі складу цього товариства або його ліквідації договір між іншими його членами не втрачає чинності.
Члени товариства на підтвердження приєднання до договору страхування отримують сертифікат, порядок видачі якого визначає уповноважений орган.
Товариство взаємного страхування розробляє правила страхування і включає їх до договору, формує загальні страхові резерви для виплати з них майбутніх страхових сум і страхових відшкодувань за зобов'язаннями всіх його членів. Після виплати страхової суми або страхового відшкодування розмір резерву має бути відновлений і відповідати страховим зобов' язанням.
Умови виходу з товариства взаємного страхування передбачені у його установчих документах.
Для допитливих. Що таке такафул-страхування?
* Такафул (з араб. - «надання взаємних гарантій») - це система страхування, в основі якого перебуває механізм розподілу прибутків та збитків між учасниками і оператором, що відповідає нормам шаріату, які спираються на Коран і Суну, головні духовні книги ісламу.
Таким чином термін «такафул» є іншою назвою для ісламського страхування. Воно засноване на особливому механізмі розподілу прибутків та збитків, який відповідає принципами шаріату, а отже і вимогам мусульманського світу.
Основне завдання ісламського страхування не просто захист своїх інтересів від
непередбачуваних обставин шляхом солідарної участі у збитках, а й одержання прибутку. Тому такафул-компаніїможуть приносити більший прибуток, ніж традиційні страхові компанії.
В такафул-страхуванні учасники, або страхувальники (у традиційному розумінні) передають свої внески оператору або страховикові у вигляді дару для їх ефективного використання з тією умовою, що при настанні страхового випадку гроші будуть повернені.
Частина внесків надходить в накопичувальний фонд, від інвестування якого учасники мають можливість одержувати регулярний дохід у розмірі, що обумовлено в контракті, та який зазвичай складає 50-60% отриманого прибутку.
При цьому заборонено інвестувати в акції або активи компаній, які проводять діяльність, що суперечить принципам шаріату: виробництво й торгівля алкоголем, тютюновими виробами, ігровий бізнес та деякі інші.
Такафул поділяється на 2 види: 1) Загальний, практично аналогічний комерційному майновому страхуванню. 2) Сімейний, що включає особисте страхування, але має характерні відмінні риси.
Ісламське страхування як вид підприємницької діяльності містить в собі величезний потенціал і володіє великими можливостями зростання в сфері створення нових унікальних продуктів та інноваційних технологій їх просування.
В основі концепції ісламського страхування лежать наступні положення:
а) у такафулі відсутній надмірний гарар (невизначеність) за рахунок того, щочастина внесків, що виплачується кожним учасником, розглядається як дар абодобровільне пожертвування і направляється в спеціальний фонд, з якого у разі на-стання страхового випадку надається компенсація. Крім виплати, необхідної для по-криття збитків суми, учасник може розраховувати на прибуток від іншої частинивнесків (на основі системи розподілу прибутків та збитків) незалежно від настаннястрахового випадку. Оператор також, згідно з умовами договору, має свою частку вприбутку, оговорену заздалегідь. Розмір отриманого доходу залежить виключно відпроведених компанією операцій і не являє собою фіксований, не залежний від реальноотриманого прибутку процент;
б) сплачені внески, або їх частина, можуть використовуватися тільки в опера-ціях, не заборонених шаріатом. В установчих документах практично будь-якої та-кафул-компанії міститься положення про обов 'язкову відповідність інвестиційноїдіяльності компанії принципам шаріату;
в) основна мета ісламського страхування полягає в гарантуванні ризиків учасни-ків. Сторони договору ісламського страхування можуть виступати як в ролі тих,хто надає гарантію, так і тих, кому надається гарантія;
г) такафул-бізнес, як правило, заснований на механізмі розподілу прибутку підназвою «мудараба», що дозволяє уникати процентних відносин, що мають місце прикомерційному страхуванні;
д) за діловою активністю такафул-компаній покликана спостерігати шаріат-ська наглядова рада, до завдань якої відноситься оцінка нових продуктів (послуг)компанії, а також проведених нею операцій з точки зору їх відповідності нормам тапринципам мусульманського права;
е) всі сторони договору ісламського страхування мають діяти відповідно допринципу добросовісності та чесності;
є) страхувальники мають право висунути своїх представників у раду директорів такафул-компанії;
ж) у такафулі, на відміну від комерційного страхування, не порушуються умовиспадкування відповідно до вимог шаріату.
Такафул є прикладом бізнесу, заснованого на попиті та орієнтованого на потреби клієнтів.
Як не дивно, світовий досвід показує, що клієнтами такафул-компаній є не тільки мусульмани. Перша такафул-компанія була заснована в 1979 році в Судані. Відтоді кількість компаній, що здійснюють подібну діяльність, значно зросла. Сьогодні у світі функціонує близько 60 операторів такафула. Найбільш широко послуги ісламського страхування представлені в Малайзії та арабських країнах. Також охоплені Китай, Індія, Індонезія, Шрі-Ланка та багато інших. Такафул-бізнес існує в США та Австралії. Проявляють інтерес до даного виду страхування Південна Африка і республіки колишнього СРСР. Основна частина зборів премії припадає на арабські країни, серед яких лідирує Судан, близько третини річного обсягу належить Малайзії, до 9% припадає на країни Азіатсько-Тихоокеанського басейну, і незначна частка - Європі та США.
Ринок такафул-страхування в основному сконцентрований в країнах Близького Сходу та Північної Африки, а також у Південно-Східній Азії, причому провідне місце в світі за обсягом даного ринку займають Саудівська Аравія і ОАЕ. У більшій частині країн Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ) спостерігалося зниження темпів розвитку цього сегмента страхового ринку, і тільки в Саудівській Аравії ситуація залишалася стабільною завдяки продовженню розгортання системи обов' язкового медичного страхування. За межами РСАДПЗ найбільш істотним ринком є Судан. Крім цього, високі темпи зростання демонструють ринки таких країн, як Єгипет, Іран і Пакистан. Максимальні темпи зростання припадають на Індостан.
Максимальні темпи зростання ринку такафул-страхування спостерігаються в країнах, розташованих на півострові Індостан. Далі слідують країни Середземномор' я, РСАДПЗ, Південно-Східної Азії та Африки.
Ринок такафул-страхування в країнах Близького Сходу і Північної Африки сформувався набагато пізніше, ніж в Малайзії, і, отже, ще не досяг значних масштабів, що, безумовно, позначається на ефективності операційної діяльності його учасників. В рамках регіону, що включає країни Близького Сходу і Північної Африки, завдяки великій кількості гравців найбільш конкурентоспроможним ринком є РСАДПЗ, який і стимулюватиме подальше зростання в галузі. Ключові ринки такафул-страхування характеризуються низьким рівнем проникнення страхових послуг і порівняно високими темпами економічного зростання, що дає підстави для оптимістичних прогнозів для сектора загалом.
До трійки лідерів за темпами зростання ринку такафул-страхування входять Індонезія (67%), Бангладеш (58%) і Саудівська Аравія (34%).
Стратегічні аспекти розвитку такафул-страхування
Найважливішими стратегічними аспектами, що безпосередньо впливають на розвиток такафул-страхування, є конкуренція, диверсифікація та спеціалізація, а також прийнятність страхування з культурної та релігійної точки зору.
Кількість гравців на ключових ринках такафул-страхування неухильно зростає, що призводить до посилення конкуренції, причому невеликим місцевим компаніям доводиться боротися за клієнтів з великими гравцями, які спеціалізуються на наданні традиційних страхових послуг. Боротьба за комерційних клієнтів вимагаєрозширення потужностей, досвіду у сфері андеррайтингу та поліпшення відносин з брокерами.
Другий аспект безпосередньо впливає на рентабельність капіталу. Надмірне зосередження на окремих напрямках діяльності та відсутність диверсифікації призвели до того, що ринок такафул-страхування в основному зростав за рахунок розвитку індивідуальних видів страхування, що в свою чергу, призвело до скорочення або відсутності можливостей по наданню послуг комерційним клієнтам. В результаті, рівень рентабельності капіталу страхових операторів, що працюють по системі такафул, виявився нижчим, ніж у традиційних страховиків, особливо в період економічної кризи.
У країнах РСАДПЗ середній рівень рентабельності капіталу страхових компаній, що працюють за традиційними схемами, склав 11%, тоді як в секторі такафула в 2010 році цей показник дорівнював 10%. У Малайзії середній рівень рентабельності капіталу традиційних страховиків та такафул-операторів склав 16% і 6% відповідно. У Малайзії спостерігається нижчий коефіцієнт збитковості, ніж у РСАДПЗ, що багато в чому обумовлено відмінностями у складі основних напрямків бізнесу. У РСАДПЗ переважає загальний такафул, тоді як в Малайзії більша частина ринку припадає на сімейний такафул.
Третій аспект пов 'язаний з особливостями діючої системи соціального захисту населення і опорою на сімейні цінності, що традиційно відіграє істотну роль у країнах Близького Сходу та Південної Азії. Крім того, як і раніше, зберігаються обмеження щодо обізнаності про існуючі ризики, наслідки та такафул-рішення, прийнятні з точки зору шаріату. Зростання такафул-страхування в країнах РСАДПЗ більшою мірою обумовлене розвитком системи обов' язкового страхування, ніж збільшенням кількості реалізованих полісів добровільного страхування.
Сімейний і медичний такафул - можливості зростання
Проникнення на ринок сімейного такафула залишається недостатнім, і, за розрахунками, його частка в країнах Близького Сходу та Північної Африки, складає у поточному році лише 5% від загального обсягу внесків. Для порівняння, в 2009 році частка традиційного страхування життя в загальному обсязі страхових премій на світовому ринку страхування склала 58%. У Малайзії ринок сімейного такафула характеризується високим рівнем проникнення і, за оцінками, його частка в чистому обсязі внесків за такафул-страхуванням склала у 2011 році 77% від показників 2010 року. У зв'язку з обмеженим поширенням такафул-послуг оператори зазвичай приділяють більше уваги утриманню існуючих позицій у бізнесі, що призводить до формування менш складної структури з основних напрямів діяльності і появи надлишкових потужностей. Діяльність таких операторів також характеризується
нижчою ефективністю андеррайтингу, оскільки вони володіють меншим капіталом у порівнянні з більш зрілими страховиками з обмеженими вимогами до платоспроможності.
Ключовими ризиками для такафула є конкуренція, брак кваліфікованих кадрів та невизначеність у соціально-політичній сфері. До інших проблем, що стоять перед галуззю, відносяться постійно мінливі вимоги законодавства, відсутність чітких підходів до визначення витратної бази і недостатня ефективність андеррайтингу.
За статусом страхувальника всі види страхових послуг об'єднують у дві групи:
^ послуги, що обслуговують майнові інтереси фізичних осіб;
^ послуги, що обслуговують майнові інтереси юридичних осіб.
Проте інколи послуга може бути універсальною. З практичної точки зору розподіл видів страхування за статусом страхувальника зумовлений різним змістом умов страхування ризиків, притаманних діяльності юридичних осіб і громадян як носіїв ризиків особистого походження.