45. Поняття ноосфери

Розробкою проблеми ноосфери займалися такі видатні мислителі та вчені, як П.Тейяр де Шарден, В. Вернадський, А. Швейцер , М. Федоров, К. Ціолковський та ін.

На певному етапі розвитку біосфери в дію вступає новий чинник планетарного характеру - діяльність людини. Оскільки вона у загально-планетарному масштабі є виявом формо­творчого початку - Розуму, то новий стан Землі - це ноосфера (грецьк. "сфера розуму").

Еволюція біосфери з появою людини втратила свій природ­ний хід розвитку. Втручання людини в розвиток Землі, космосу призводить до змін незворотного характеру. Ноосфера є важли­вим показником еволюції.

Володимир Вернадський (1663-1945) під ноосферою ро­зумів комплексну геологічну оболонку (біосферу), перетворе­ну науковою думкою. Тобто це така стадія розвитку біосфери, у якій розумова діяльність людини стає геологічною за своїми масштабами, фактором. Життєдіяльність людей отримує пла­нетарне значення.

Ноосфера визначає включення в біологічну еволюцію Землі багатьох ідеальних явищ, знань, думок, образів, свідчень тощо. Людська діяльність не може здійснюватись у відриві від інших біосферних процесів. На стадії ноосфери необхідно переос­мислити людську діяльність у межах єдиного цілого біосфери. Це призведе до суттєвих змін у сфері інтелектуального, науко­во-технічного та духовного життя суспільства .Масштаби й наслідки таких змін важливо передбачати вже сьогодні.

Вернадський виходив із певних передумов, які сприяють переходу суспільства до стадії ноосфери. У її основі лежать такі фактори:

1) розселення людини (єдиного біологічного виду, що має ро­зум) по всій планеті та перемога її в конкуренції з іншими біоло­гічними видами;

2) розвиток засобів зв'язку та обміну, що інтегрують людей

у єдине ціле;

3) відкриття нових джерел енергії (атомної, сонячної ,термо­ядерної та ін.), що надають діяльності людей масштабу геологіч­них перетворень;

4) масова демократизація державного устрою.

5) "вибух" наукової творчості у ХХ ст., що за своїми наслідка­ми має геологічний масштаб.

У своєму русі до ноосфери людство повинно виключити війни, які неможливі без самознищення при опануванні могутніх джерел енергії. Зрештою ноосфера повинна забезпечити автотрофність людства - тобто звільнити людство від необхідності отримувати енергію від рослинного та тваринного світу Землі. Це дозволить розірвати межі земної еволюції та перенести її хід у космос.

Варто підкреслити, що як і більшість видатних правознавців, Вернадський приходить до своїх філософських узагальнень на схилі років, ідея ноосфери стає природнім узагальненням фундаментальних принципів світу. Новаторство Вернадського полягає у відродженні давньої ідеї про центральну роль людини та її розуму у Всесвіті. Геній Вернадського в тому, що він зрозумів перехід знання про природу до історії, яку творять люди. "Ми тільки починаємо усвідомлювати неподоланну міць вільної наукової думки, величної творчої сили Homo sapiens. вільної людської особистості, величного прояву її космічної сили, царство якої попереду", - зауважував вчений.

Майже одночасно з Вернадським ідеї єдності людини та природи на західноєвропейському інтелектуальному ґрунті відстоював відомий філософ-гуманіст, прогресивний громадсь­кий діяч XX ст. Альберт Швейцер (1875-1965). Він вважав, що факт життя повинен бути поставлений найвище. Позаяк воно здійснюється у природному середовищі то, потрібно зро­бити все можливе і неможливе, щоб зберегти це середовище в придатному для життя стані, поглибити життєдайний по­тенціал планети.

На відміну від Вернадського, що мислив життя у загально планетарному масштабі ,Швейцер змушує нас придивитися до кожної окремої живої істоти. Найзагальнішим принципом морально-гуманістичної єдності людини та природи він прого­лошує принцип благоговіння перед життям .Саме в цьому по­лягають запорука майбутнього людства і прогресу культури.

Із розробок ідей ноосфери виникають такі поняття, як ноократичні суспільства, основою розвитку який стає високий рівень духовності, культури, моралі.

Ноосферу треба розуміти як символ віри, ідеал розумного втручання людини в біосферні процеси під впливом наукових відкриттів.