44. Поняття екології та екологічних проблем сучасності

Екологія - молода наука про навколишнє середовище, оселю, взаємодію людини і довкілля, шляхи забезпечення стабільності сприятливих для життя умов.

Екологічна філософія починається з усвідомлення глобаль­ності екологічної проблеми (загрозливе поглиблення супереч­ностей між виробничою діяльністю людини та стабільністю жит­тєвих умов - середовища, у якому людина як біологічний вид існує).Забруднення середовища на Землі визнається, критич­ним, бездумне витрачання ресурсів ставить під загрозу майбутнє людства. Катастрофічними виявляються деякі непередбачувані наслідки технічних проектів, які на час свого ствердженню не викликали сумніву щодо екологічної безпечності.

Екологічна філософія стверджує нові цінності - усвідомле не прагнення гармонії природи й техніко-виробничого комп­лексу, ствердження відповідальності за планету та майбутні покоління. Уже на початку

XX ст. науковці визнали необхідність розумного ставлення до будь-якого втручання людини в приро­ду грандіозність упливу штучно створеного середовища на при­родниче (учення В. Вернадського про ноосферу).Екологічні про­блеми розроблялися в Римському клубі, де пропонувалися такі заходи для розвинутих країн, як виробниче самообмеження; вироблялися програми з об’єднання зусиль усіх країн щодо екології, визнавалась необхідність екологічної експертизи на­явного виробничого комплексу та запровадження нових тех­нологій. Виникають поняття "екологічно чистого виробництва", "екологічно чистого продукту".

Альберт Швейцер запроваджує ідеї етики "живого". Біоетика не є чимось абсолютно новим для людства. Можна послатися на ставлення в індійській культурі до тварин. У Європі біоетика стає предметом підвищеної уваги (згадаємо рух на захист прав "братів менших" Б. Бардо ,відому Червону книгу). Проблеми біоетики набувають юридичного оформлення.

Особливе значення має медична бїоетика. У США вийшла п'ятитомна енциклопедія з біоетики, у якій представлено аргументи "за і "проти" евтаназії, трансплантації донорський органів, вирощування дітей у пробірці, клонування, абортів тощо. Утворюються відповідні суспільні організації та рухи, що справляють значний уплив на соціальні реформи (наприк­лад, партія зелених).

Філософська рефлексія екологічної проблеми пов'язана зі зміною пріоритетів людства : заміною ідеологи споживання на ідеологію "нового аскетизму" (духовне самовдосконаленню та розумне споживання). Виникають нові гуманістичні цінності – життя як найвища цінність. Здоров’я та тривалість життя те­пер є предметом турботи не окремого індивіда, а державної політики. Виникає космоцентрична "філософія спільної спра­ви" Миколи Федорова, у якій людина регулює єдиною космогосподарчою системою, утопія певних позицій даної філософії викликає нестримне бажання подолати порушену гармонію Всесвіту. Більше того, у космічній філософії вперше постають питання про іншопланетних носіїв розуму й етику спілкування з ними, про можливість трансформації сучасного вигляду людини - утілення її в енергетичне поле, речовину тощо. У центрі екологічної філософії постає Людина, її перспектива та істо­ричність.

Історію оцінки природи та оточуючого світу з екологічних позицій можна поділити на декілька етапів:

• Перший .З початком індустріалізації в ХІХ сторіччі починається боротьба проти розуміння природи виключно як окремих ресурсів, окремих феноменів та їх систематичного та необмеженого використання. Висуваються вимоги збереження природи, стверджується романтичний рух охорони " індивідуального характеру" ландшафту ,який забезпечує ідентичність, почуття захищеності, естетичне задоволення.

• Другий. Початок наукових експертиз щодо використання природи (з 1900 року). Обговорення необхідності захисту не тільки окремих природних феноменів, але й цілих природних комплексів: "охорона природи та Батьківщини".

• Третій. Затвердження консервуючої та політичної функції природи, визнання природи як соціальної та духовної опори. Юридичне оформлення захисту природи, тобто виникнення екологічного права (напр. імперський закон про охорону природи в Німеччині 1935р.). Абсолютна довіра до наукових експертиз з питань екології.

• Четвертий. Відсутність взаємної узгодженості серед спеціалістів у відповіді на питання: " Де, скільки та якої природи ми хочемо?". Усвідомлення того, що у відповідь на дане питання культурно залежна від націленості на колективний феномен, є антропоцентричною, пов’язаною з плюралізмом політичного консенсусу. Даний етап характеризується конкуренцією наукових аргументацій та новим натуралізмом: інтуїтивно схвалюється те, що не зачеплене діяльністю людини, природа сама по собі; засуджуються зміни в природі, обґрунтовані науково-технічною економічно-стратегічною раціональністю. На сьогодні у високо розвинутих країнах тільки 3-5 % сукупної території оцінюється як " близька до природи " та 1 % вважається дійсно в "природному стані". Саме навколо одного відсотка як останньої можливості зберегти творіння ( Бога, Космосу) виникають рухи ствердити: глибинну екологію, неантропоцентричну екологічну етику, яка обґрунтована не наукою, а вірою та яка піднімається майже до статусу релігійної етики.