Філософія техніки

1. Сутність проблеми «філософія техніки»

Філософія техніки – це напрям у філософії, що виник у XX ст. Його поява викликана передусім надзвичайно широким розповсюд­женням техніки і технічних засобів саме в цьому столітті, а також всеохоплюючим впливом техніки на всі сторони життя су­спільства.

Слід зазначити, що інтерес до науки і техніки виник задовго до XX ст. Так, певні міркування про засоби людської діяльності зустрічаються у творах Платана й Аристотеля. В епоху Відродження технічною діяльністю займалися Леонардо да Вінчі (1452-1519), Микколо Тарталья (1499-1577), Петро Апіан (1501-1552), Герхард Меркатор (1512-1594).

В період Нового часу знання та вміння поділялися на аrtes mесhаnіkal (механічні мистецтва) та аrtеs lіЬегаlіs (вільні мистецтва). До механічних мистецтв відносилися: рільництво, полювання, , зброярство, медицина, ткацька справа і театральне мистецтво, оскільки воно вимагало спорудження підмостків та виготовлення і використання декорацій. Найбільш вагомий вклад в обґрунтування філософських проблем техніки вніс німецький філософ Ернст Капп (15 жовтня 1808 — 30 січня 1896 ), який написав філософський трактат «Філософія техніки». Значний внесок у розроблення філософії техніки зробили французький вчений Еміль Дюркгейм (1858-1917), німецький соціолог Макс Вебер (1864-1920), американський філософ та соціолог Елвін Тоффлер (народився 3 жовтня 1928).

Поява особливою напряму філо­софських досліджень була обумовлена наступними чинниками:

- техніка є основним чинником розвитку сучасної людської спільноти;

- розвиток техніки впливає на всі сторони життя суспільства, радикально змінюючи їх зміст;

- високий рівень розвитку техніки розкрив принци­пово нові аспекти їх зв’язку з різними сферами людської життєдіяльності (робота, побут);

- з поступом техніки корінним чином змінилися всі сторони людського буття – ми не уявляємо свого існування без мобільного зв’язку чи Інтернету.

У зв’язку з останнім маємо підстави стверджувати, що філосо­фія техніки змушує нас дещо по-іншому розглядати окремі традиційні проблеми філософії, зокрема: що таке людина, що таке природа, які можливі між ними системи взаємозв’язку, якою є природа людського інтелекту? Водночас виникає і цілий комплекс со­ціальних проблем, що вимагають філософського обґрунтування. Але безпосереднім предметом вивчення нашої теми є дослідження сутності техніки і її місця серед інших явищ людської життєдіяльності.

2. Поняття техніки і розуміння технології

Бурхливий хід науково-технічного розвитку у XX ст. привернув увагу вчених, дослідників та й узагалі громадської думки людства до того, що таке техніка, як вона пов’язана з наукою та розвитком суспільства. З огляду на численні негативні наслідки науково-тех­нічного поступу дуже гостро постало питання і про те, чи можна обмежити або навіть і припинити бурхливий розвиток техніки?

У науці існує декілька підходів щодо розгляду проблем на природу і сутність техніки:

Широкий підхід – при ньому до техніки відносять будь-які допоміж­ні засоби діяльності, тобто знаряддя та засоби праці, який, на наш погляд, не зовсім вірний (палиця дикуна – це вже техніка).

Загальноприйнятий підхід розглядає техніку як сукупність технічних пристроїв і засобів, що матеріалізують знан­ня і сприяють підвищенню ефективності людської діяльності.

Це переважно інженерно-технічний підхід, але і він наголошує на проблемах зв’язку людської діяльності з процесами природи, умовах ефективності людської діяльності та її критеріїв, розуміння співвідношення людської діяльності з природними впливами. Усі ці проблеми та питання перебувають у полі зору філософсь­ких досліджень.

Окрім того, при широкому підході поняття «техніка» вживають у різних значеннях:

• техніка швидкого читання;

• техніка акторської гри;

• техніку гри на музичних інструментах тощо.

При такому вживанні поняття «техніки» виходить за межі позначення технічних пристроїв і може бути застосоване майже до всіх сфер та напрямів людської діяльності. А це свідчить про те, що технічна сторона є важливою і необхідною стороною людсь­кого буття, людського способу самоутвердження у світі.

Майже всі, хто розглядає техніку в широкому значенні цього терміна, наполягають на таких концепціях сутності техніки:

Анрі Бергсон (1859-1945) – французький філософ: «техніка і технічна діяльність обумовлені принциповою нездатністю людини до злиття з природою і вона ставить між собою і природою технічні засоби»;

Мартін Хайдеггер (1889-1976) – німецький філософ: «техніка – це прояв можливостей людини існувати поза природою і впливати на неї»;

Бенджамін Франклін (1706-1790) – американський вчений «техніка є засобом матеріалізації знань людини і реалізації нею законів природи».

Виходячи з вищевказаного можна зробити висновки що:

- техніка є підґрунтям людського існування і про­явом особливостей взаємодії людини з оточуючою дійсністю;

- техніка пов’язана з сутнісними особливостями людсь­кого пізнання та інтелекту;

- техніка є засобом лю­дини оволодіти безконечним і безмежним світом.

У сучасній філософії виділяється 9 характерних завдань техніки:

- вирішення проблем прикладного природознавства;

- отримання надлишків продукції тобто підвищення ефективності виробництва;

- розкриття можливостей упорядкування природи;

- самозабезпечення людського існування;

- втілення ідей та задумів людини;

- бажання мати владу над природою;

- створення нових інструментів та засобів діяльності;

- вивільнення людини від впливу над природою;

- матеріалізація ідей людської діяльності.

Таким чином, техніка пов’язана з понят­тями цивілізації, а саме з поняттями природа, раціональність, ефективність, прогрес.

Для філософії техніка постає як результат знань, цілей та діяль­ності людини. Отже при аналізі техніки до­цільно враховувати її природний вимір (можливості впливу на природу), людський вимір (психологічний, моральний, естетичний вплив на людину) і соціальний вимір (економічний, правовий, політичний вплив на суспільство).

На підставі розглянутого можемо стверджувати що пізнання і техніка нерозривно зв’язані між собою, але водночас ми повинні визначити і певні відмінності у розвитку знань та техніки.

По-перше, техніка обумовлює існування людини в певній сфері буття і сама є проявом цієї сфери, а знання і пізнання намагаються охопити буття в усіх його проявах, тобто технічна сторона є лише однією стороною знання та пізнання.

По-друге, зв’язок пізнання з розвитком техніки не є прямим. Розвиток знань не завжди веде до розвитку техніки, але ми можемо з достатньою мірою достовірності стверджувати, що сутність людського пізнання пов’язана з технічною діяльністю.

По-третє, вихідним пунктом пізнання є поділ дійсності на предмети якими можна діяти (знаряддя праці або техніку) і на ту частину буття, на котру спрямовується дія (предмети праці). Ця класифікація поки що залишається вихідним орієнтиром пізнання і людській діяльності.

Отже пізнання і технічна діяльність мають єдиний початок, але знання і техніка не зливаються хоча й тісно перепліта­ються у своєму розвитку.

Поняття техніки нерозривно пов’язане з поняттям технології. 3 інженерного та соціального поглядів технологія — це сукупність умов, чинників, компо­нентів, що забезпечують оптимальне використання та застосування техніки Технологія передбачає певну організацію та певну послі­довність актів, дії, що загалом приводять до необхідного результату. Сюди входять соціально-культурні чинники, знання, екологічні, ергономічні та психологічні аспекти людських технічних дій.

Поняття технології не є другорядним порівняно з тех­нікою. Навпаки, значною мірою значення і оцінка техніки визнача­ються саме в технологічному аспекті, адже недарма існує вислів: «Техніка в руках варвара перетворюється у металобрухт». Технологія про­низує собою усі наші думки про світ і про нас самих. Поняття технології привело до змін у наших уявленнях про те, що є добре, що таке добро, як треба розуміли здоровий глузд, справедливість і несправедливість, раціональність та ірра­ціональність, красу і потворність.

Сьогодні рівень технології, тобто розуміння і використання природних, людських та соціальних вимірів техніки, значною мірою визначає загальний рівень культури суспільства. Німецький філософ Г.Рополь зазначає: «Разом із технікою повинен імпорту­ватися також і орієнтований на техніку спосіб життя тобто передання техніки повинно бути пов’язане з відповідним переданням культури її використання».