2 . Історичні типи суспільств

Традиційне суспільство

Наріжною опозицією для розуміння процесів, що відбуваються в сучасній культурі, є «модерн — постмодерн». Якщо розглянути цю понятійну пару діахронно, тобто в історіоґенезі, варто додати також поняття «премодерн» (або «до-модерне суспільство»). Утворена таким чином тріада характеризує три головні етапи в історії культури:

1) до-модерне суспільство, яке також часто називають «традиційним» (цей термін поєднує архаїчне (первісне), рабовласницьке та феодальне типи суспільства);

2. модерне суспільство (за іншою типологією, індустріальне, капіталістичне тощо);

3. постмодерне суспільство (інформаційне, індивідуалізоване, віртуалізоване тощо).

Варто наголосити, що виокремлені три типи культури можна розглядати як три послідовні етапи в розвитку європейської культури, але водночас і як три моделі культури, присутні в сучасному світі та майже в кожному суспільстві. Термін «до-модерний» доцільно застосовувати лише до європейської культури, де, власне, відбулася модернізація, що ж до неєвропейських — доречнішим буде термін «традиційні».

Перший тип культури має назву «традиційний», оскільки ґрунтується на традиціях і звичаях та націлений на відсутність змін і нескінченне відтворення існуючого ладу. Сучасні культури, яким властиві подібні світоглядні засади, зазвичай називають «традиціоналістські» (наприклад, японська, китайська, інші східні культури). Головна відмінність між традиційною та традиціоналістською культурою — поширеність в останній писемності (в той час як в традиційній культурі переважає усний спосіб комунікації) та наявність сучасних новітніх технологій.

Головні ознаки традиційного суспільства:

• опора на традиції і звичаї та прагнення максимального збереження існуючого ладу, а звідси і негативне ставлення до будь-яких змін;

• перевага традиції над новаціями;

• спрямованість на гармонійне співіснування суспільства з природою;

• спадкоємність економічного розвитку та безконфліктність у стосунках між поколіннями;

• проживання під одним дахом декількох поколінь (зазвичай трьох-чотирьох) та величезний вплив дідусів і бабусь на виховання онуків;

• домінування усного, безпосереднього спілкування людей;

• писемність як елітарне надбання, ;

• село як основний тип територіальної організації поселення;

• сільське господарство (зокрема, землеробство) як домінуючий вид діяльності;

• корпоративність суспільства тобто відсутність великої різниці між людьми.

• традиції як основний засіб суспільного відтворення;

• особиста довіра між людьми. (Польові командири). Селянське й дворянське співтовариство.

• влада базується на особистій залежності – не багатство дає владу, а влада дає багатство;

• межі вибору діяльності дуже вузькі – людина має виконувати визначену суспільством роль.

Індустріальне або модерне суспільство

Слово «модерне» перекладається з європейських мов як «сучасне». Головна ознака — переорієнтація з минулого на сучасність, розрив із традицією.

Головні ознаки модерного (індустріального) суспільства:

1) у суспільній сфері:

• прискорений соціокультурний розвиток;

• інноваційність тобто позитивне ставлення до новацій тобто всього нового;

• урбанізація - стрімке збільшення кількості міст, що поєднується із зростанням кількості населення в них та збільшення щільності населення в містах;

• науково-технічний прогрес;

• поява індустріального виробництва, що в соціально-фаховому відношенні призводить до відчуження людини від її творіння - якщо раніше майстер брав безпосередню участь у виробництві того чи іншого продукту на всіх етапах – від задуму до кінцевої реалізації, то тепер кожний учасник виробництва присутній лише на окремій ланці, тож кінцевий продукт стає знеособленим, безликим (скрипка Страдиварі і партію скрипок із заводу № 5);

• секуляризація - зменшення ролі релігії в суспільному житті, обмеження її сфери впливу тільки релігійною сферою;

• масовізація освіти, тобто залучення до освіти широких верств населення, (кожен член суспільства повинен мати елементарні навички рахування та письма);

• зміна соціальної структури суспільства - перехід від особистої залежності населення до фінансової залежності – робітника «прив'язують» та «карають гривнею»;

2) у сфері світогляду.

• поширення еволюційного світогляду, віра в беззаперечний прогрес людства;

• сприйняття природи як життєво-необхідного ресурсу;

• ускладнення відносин «людина - природа», що призводить до катастрофічних екологічних наслідків;

• культ науки як головного інструменту діяльності людини;

• культ розуму і руйнація емоційності, співчуття тощо;