- •Національна академія мвс Навчально-науковий інститут права і психології
- •К и ї в - 2011
- •41. Сучасні філософські концепції суспільства
- •42. Принцип географічного детермінізму та геополітика
- •43. Демографічний фактор суспільного розвитку
- •44. Поняття екології та екологічних проблем сучасності
- •45. Поняття ноосфери
- •46. Поняття суспільного виробництва, його структура
- •47. Соціально-класова структура суспільства
- •48. Елітарні верстви та народні маси
- •49. Філософія історії: предмет і напрями
- •50. Цивілізаційний підхід до розгляду історії людства
- •51. Моністичні концепції розвитку людства
- •52. Концепції заперечення історії
- •53. Філософія політики: політична система суспільства
- •54. Суспільна свідомість: ідеологія та суспільна психологія
- •55. Феномен масової свідомості та масової людини
- •56. Філософія культури: предмет і напрями
- •57. Основні концепції походження та розвитку культури
- •58. Аксіологія: поняття цінностей і форми їх практичної реалізації
- •59. Тенденції розвитку ціннісного світу Заходу
- •60. Майбутнє в структурі ціннісних орієнтацій людства.
- •Філософія техніки
- •1. Сутність проблеми «філософія техніки»
- •2. Поняття техніки і розуміння технології
- •3. Діалектика розвитку техніки і суспільного розвитку
- •4. Проблеми оцінки значення історичного розвитку техніки
- •2 . Історичні типи суспільств
- •3) У сфері міжособистісних взаємин:
- •4) У сфері повсякденного життя:
- •1) У світоглядній сфері:
- •2) В економічній сфері:
- •3) У сфері міжособистісних взаємин:
- •4) У сфері культури:
- •3.Інформатизація (віртуалізація) постсучасного суспільства
- •4. Віртуалізація людини: постлюдина як науково-технічний проект
- •6. Японська концепція майбутнього
- •6. Синглізація як ознака постсучасності.
- •8. Екологічна криза сучасного суспільства
- •3. Зменшення біологічних видів.
6. Японська концепція майбутнього
Більш зважену оцінку перспектив людства, представлений у резонансній праці сучасного футуролога Ф. Фукуями «Наше постлюдське майбутнє».
Основні ідеї футурологічної концепції Ф. Фукуями:
збільшення середньої тривалості життя неминуче призведе до обмеження народжуваності (аналогічно сучасному Китаю);
зросте питома вага пенсіонерів - людей похилого віку в соціальній структурі розвинених країн;
збільшення розриву між країнами «першого» та «третього світу» за віковою ознакою (в Європі, Японії та Північній Америці середній вік складатиме близько 60 років, а в інших країнах — між 20 та 30 роками);
у демографічній структурі розвинених країн збільшиться кількість жінок, які проявляють тенденцію до більшої тривалості життя, що призведе до статевої диспропорції та фемінізації;
утвердиться «жіночий» тип влади літніх жінок — за 60 років;
відбудеться переконфігурація соціальних конфліктів, домінування ейджизму - найсильніша напруженість буде між старими та молоддю;
уповільняться процеси соціальної мобільності завдяки зменшенню можливості звільнення робочих місць через перехід на пенсію та смерть;
8) переструктурування суспільства через клонування близьких людей;
тиск психологічного чинника через те, що відсутність смерті позбавляє життя смаку.
6. Синглізація як ознака постсучасності.
Сьогодні позначилася нова тенденція після нуклеаризації — синглізація. Синглізація (від англ. — одинокий, окремий) продукує новий культурний тип людини — Людина-Одинак. Причому самітність на Заході не просто стає прийнятним стилем життя, вона фетишизується, сприймається як культурна норма. Даний процес знаходить своє відображення в продуктах масової культури, рекламі тощо. Характерним породженням синглізації суспільства є метросексуал тобто закоханий лише в себе. (В Росії 40 млн. чол.. – неодружені.)
Іншою стороною означеного процесу є переорієнтація виробництва світовими концернами: оскільки ця група витрачає грошей не тільки на розваги, але й на одяг, їжу, напої і предмети особистої гігієни вдвічі більше своїх сімейних однолітків.
Соціологи вважають, що свідомо обрана самотність буде до кінця цього століття долею більшості людей у розвинутих країнах.
Безумовно, самотні люди існували завжди, але ще півстоліття тому вони сприймалися як невдахи, що потерпіли фіаско в сімейному житті, сучасні тенденції представляють їх як зразок для наслідування, чому значною мірою сприяють
глянцеві журнали, телебачення, кінематограф і рекламні ролики.
7. Постсучасна особистість: індивідуалізація та консумеризм. – її формування розпочалося з другої половини XX ст. Розпалися або суттєво втратили вплив великі угруповання, а кожна людина усвідомила унікальність своєї біографічної позиції. Біографічна позиція визначається обставинами народження, виховання, проходження різних етапів соціалізації роблять людину нередукованою (незводимою) одна до одної.
Одна з головних ознак постсучасної особистості — бездуховність. Її причину можна побачити в розходженні сфер елітарної та повсякденної культури, що існують автономно, не впливаючи одна на одну (Світські хроніки). Особистість, культура, економіка і політика рухаються кожна у власному напрямі.
Успішність людини визначається не її чеснотами, а рівнем доходу. Людина потрапляє у владу лейблів, брендів, маркетингових стратегій. Таке явище отримало назву – консумеризм.
Часто сучасне суспільство часто називають пермісивним - суспільством вседозволеності, коли відсутні культурні заборони, табу, а обмежень майже немає (секс, порно).