42. Принцип географічного детермінізму та геополітика

Початок людської історії свідчить про величезну роль гео­графічного середовища для розвитку культури. Давні цивілі­зації виникали в місцях сприятливого для життя людини кліма­ту ,родючих ґрунтів, багатої флори та фауни .Високу оцінку значенню географічного середовища та його складових дали Демокріт , Гіппократ, Геродот, Полібій, мислителі Середньо­віччя та Нового часу.

Із іменем французького просвітителя Шарля Монтеск'є пов’язують спробу абсолютизації ролі географічного середовища у житті суспільства, що отримала назву географічний детермінізм. Ідею географічного детермінізму розвивали А.Тюрго, Г. Боккель та ін .Так, у 1889 р. видано працю Іллі Мечникова "Цивілізація та великі історичні ріки", у якій прогресивний розвиток суспільства пов’язувався насамперед із гідроресурсами території. У цій праці також спростовувалися спроби окремих вчених обґрунтувати расизм, спроби поширення біологічних законів на суспільство й історію.

У межах географічного детермінізму були здійснені дослідження зв’язку між рельєфом, кліматом, ґрунтом тощо з конкретними суспільними процесами та явищами (розподіл і щільність насе­лення на Землі, види господарської діяльності, політичний устрій, стиль і спосіб життя,

традиції, психологія та ін ).

До XIX ст. географічний детермінізм вважався прогресивною соціальною філософією оскільки стверджував матеріалістичний світогляд і спростовував ідеалістичні погляди на історію. З виникненням марксистського розуміння соціального розвитку географічний детермінізм втрачає актуальність, хоча його ідеї мають активне продовження в сучасних концепціях.

Сьогодні визнається поряд з впливом власне природних умов (скажімо, у порівнянні темпів історії народів Європи, тро­пічної Африки чи південних народів) уплив саме культурник чинників на розвиток суспільства - розвиток науки, техніки, демократі, освіти .Як приклад можна навести сучасний роз­виток Японії, що є однією з найбагатших країн світу, притому, що її географічні ресурси доволі обмежені.

Геополітика – доктрина, що абсолютизує роль географіч­ного середовища в житті держави. В історії геополітика вини­кає як спроба теоретично обґрунтувати загарбницькі амбіції агресивних держав: здобути вихід до моря, заволодіти нафто - ресурсами тощо.

Фрідріх Ратцель (1844-1904) розглядав народи та держа­ви як живі організми й поширював на них біологічні закони - боротьбу за "життєвий простір". Сам Ратцель не був ані фа­шистом, ані шовіністом навпаки - цінував внесок кожного на­роду в розвиток світової культури. Ідеї Ратцеля було викорис­тано в політиці Гітлера.

У сучасних політичних контекстах вживання терміна "геополітика" вже не пов'язується з- агресивними намірами, загар­бницькою політиком чи переглядом кордонів Сьогодні цим тер­міном позначають питання якомога доцільнішого сполучення територіальних і соціально економічних ресурсів. Наприклад, у сучасній політиці України бачимо обов'язкове врахуванні особливостей її геополітичного становища як у рамках зовні­шньої політики, так і внутрішньої. Термін "геополітика" в сучас­ному його вживанні вже позбавлений негативного значення.