Завдання додому:

1. Укажіть, яке граматичне значення притаманне кожній групі слів, що наведені нижче:

а) нога, рука, большая, писала, сотая, выдающаяся; б) берега, пустынного, его, пятерых, смотрящего; в) в море, на песке, в лесу, на ветке, на яблоне; г) моря, пески, леса, ветки, яблони.

2. Визначте, до якої частини мови належать виділені слова. Відповідь аргументуйте.

Рос. 1. А люди все шли и шли, за рядом ряд, молчаливые и усталые. Солдат стоял совсем рядом, так что можно было дотронуться рукой. Цитрусовые деревья любят тепло и влагу. Это странное вещество на ощупь было тепло и мягко. Хозяин тепло и ласково приветствовал моего спутника.

Укр. 1. Розглядаючи минуле, ми бачимо, як народжувалося в ньому наше сучасне, в історичних процесах минулого ми вбачаємо зародки майбутнього. І тепер це не бездиханні представники мертвого світу, а одухотворені учасники нашого, людського життя, які не тільки підкорилися законам прекрасного, а й творять прекрасне, пробуджують його в нас.

3. Випишіть з тексту всі дієслова та дієслівні форми, визначте їх граматичні ознаки. Обґрунтуйте свій вибір.

Цінність життя людини

Життя – це безцінний дар, який людина одержує при народженні. Проте як вона зуміє розпорядитися цим даром – залежить від неї самої.

Якщо життя прожито марно або зроблено лише невелику частку того доброго, що могла й зобов’язана була зробити людина, то цінність життя набагато менше, ніж вона могла би бути. Усвідомлювати це – дуже нелегко.

Роблячи своє життя розумним та осмисленим, підпорядковуючи його великій меті, заповнюючи його самовідданою працею на благо людства, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно збільшує цінність власного життя. І навпаки, якщо людина живе тільки одним днем, розмінює своє життя на багато дрібних випадкових справ, якщо вона шукає лише вигоди для себе або самих тільки задоволень, тобто живе виключно для самої себе, то її життя й у самому кінці варте стільки ж, а то й менше, як на самому початку – одразу після народження.

Погано, коли люди, прагнучи власного добробуту, забувають про те, що довкола є інші люди, про яких потрібно думати, з якими необхідно рахуватися. Якщо спочатку ми просто не звертатимемо уваги на чуже горе й на голос власного сумління, переконуючи себе в тому, що потім надолужимо згаяне, то тим самим уб’ємо в собі найціннішу якість — здатність творити добро. Це зробить наші серця зашкарублими, вкритими міцною корою, крізь яку вже не проб’ються благання про допомогу. Людина спочатку перетвориться на хижака, що просто поглинає їжу, а потім почне будувати довкола себе величезну огорожу з кам’яних брил байдужості. Така людина буде здатна на все.

Отже, саме віра в добро веде нас у житті. Воно виховує та звеличує людину.

4. Випишіть з тексту займенники, визначте їх приналежність до значеннєвих розрядів.

Кожному з вас випадало вживати слово «вірити». «Ти мені віриш?» – питаємо в приятеля, переповідаючи захопливу історію, що сталася напередодні. Отже, «вірити» означає не сумніватися в правдивості, істинності почутого чи побаченого, тобто приймати щось за правду. Втім слово «вірити» має й інше значення: бути впевненим у чому-небудь, приймати на віру. У цьому сенсі віра – це впевненість у чомусь, яка не потребує жодних доказів. Один авторитетний церковний діяч якось зауважив, що віра полягає в тому, що ми віримо в те, чого не бачимо.

Є віра в Бога. Це віра у вищі сили, у невідворотну перемогу добра над злом, у силу правди та любові. Для побожної людини віра в Бога становить основу моральності. Вона є дороговказом для вибору між добром та злом: оскільки все у світі живе за Божими законами-заповідями, то дотримання заповідей – це добро, а порушення їх – зло (гріх).