Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БІЛЕНКО Вступ до мовознавства.doc
Скачиваний:
37
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
863.23 Кб
Скачать

9. Знайдіть приклади асиміляції в англійських словах. Визначте, який вид асиміляції відбувається.

Newscheet ['nju:ssI:t] (листівка), nеws [nju:z] (новини), newspaper ['nju:speipэ] (газета), book – books [buk – buks] (книжка – книжки), girl – girls [gэ:lz] (дівчинка – дівчатка), рlасе – places [pleis – pleisiz] (місце – місця).

10. Поясніть, внаслідок яких фонетичних процесів відбулися зміни приголосних звуків у поданих словах?

Спільнослов’ян-ська форма

Метти

Ведти

Плетти

Чьтть

Ъдти

Сучасна українська форма

Мести

Вести

Плести

Честь

Їсти

Сучасна російська форма

Мести

Вести

Плести

Честь

Есть

Сучасна польська форма

mіеsс

[prowadzic]

Рlеsс

Czessc

Jesc

11. Визначте характер фонетичних змін, які відбулися в українській мові.

1. Oтчизна – вітчизна, огонь – вогон она – вона, oнъ – він; діалект.обід – гобід, Умань – Гумань, антена – гантена, Оля – Голя, індик – гіндик, огірок – гурок, Олесь – Лесь, Опанас – Панас, огород – город. 2. Давньоруськ. ръжавий, мъгла; укр. іржавий, імла. 3. Игра – гра, къде – где – де, мягъко – м'яко, нъкъде – ніде, полъвтора – піввтора – півтора, първший – перший, Грицько – Рицько, чего – чого – чоо – чо, нъчего – нічого – нічо, седмь – сім, яблоко – яблуко, только – тільки – тіки, щастя – щасливий, свист – свиснути, пойду – піду.

12. Випишіть в окремі групи: слова з позиційними змінами, слова з історичними комбінаторними змінами, слова з історичними спонтанними змінами.

1. Старослов. шлъмь, давньоруськ. шеломъ, нім. hеlum, укр. шолом. 2. Староукраїнське лъбъ, мъхъ, гърбъ, соль, жьньць; укр. лоб, мох, горб, сіль жнець, женця. 4. Беру – набір – брати – вибирати; pyка – ручка – руці; куожух – куожух – кужусі; виесна, сиджу, прошу; чотири – четвертий; з хати [сха|ти], повістю, розшити [росши|ти – рошши|ти].

Основна література

  1. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. Підручник / Кочерган М.П. – К.: Академія, 2001. – С.121 – 131, 152 – 162.

  2. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства / Карпенко Ю.О. – К.: Либідь, 1991. – С.79 – 87, 89 – 93.

  3. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства / Дорошенко С.І., Дудик П.С. – К.: Вища школа, 1974. – С.81 – 87.

  4. Мацько Л., Донець Л. Вступ до мовознавства: Практикум / Мацько Л., Донець Л – К., 1990.

Додаткова література

  1. Доленко М. Вступ до мовознавства: Практичні завдання / Доленко М. – К., 1975.

  2. Реформатский А.А. Введение в языкознание / Реформатский А.А. – М., 1996. – С.195 – 210.

  3. Жовтобрюх М.А. Слово мовлене: Українська літературна вимова / Жовтобрюх М.А. – К., 1969. – 48с.

ТЕМА 10

Лінгвістичний (функціональний) аспект у вивченні фонем

ПЛАН

    1. Поняття фонеми.

    2. Позиції фонем.

    3. Варіанти і варіації фонем.

Запитання і завдання для самоконтролю:

  1. Як визначити фонемний склад мови? Як встановити для певних двох звуків, чи це різні фонеми, чи різновиди однієї фонеми?

  2. У чому виявляється системність фонемного складу мови?

  3. Хто перший у вітчизняному мовознавстві увів поняття і термін “фонема” у світову науку про мову?

  4. Що таке нейтралізація протиставлення фонем?

Методичні рекомендації

У сучасній світовій лінгвістиці немає єдиного погляду на природу фонеми. Більше того, існує проблема реальності фонеми. Якщо Д. Джоунз і Л. Блумфільд є прихильниками концепції фізичної реальності фонеми, І.О. Бодуен де Куртене і Е.Сепір – концепції психологічної реальності фонеми, а Л. Єльмслев – концепції семіотичної реальності (фонема – фігура, що служить для побудови знаків), то У.Ф. Тводдел оголошує фонему фікцією, яка існує лише в метамові лінгвіста, логічним конструктом, створеним з метою зручності опису. Однак і лінгвісти, які визнають реальність фонеми й об'єктивність відношень фонем, що ґрунтуються на відношеннях у звуках мови, але розкриваються лише у функціонуванні всієї системи мови, розходяться в розумінні деяких суттєвих питань (Санкт-Петербурзька і Московська школи).

Фонеми завжди є елементами певної фонологічної системи, тобто стверджувати, що певна звукова одиниця є фонемою, можна лише стосовно окремої мови. Для того щоб описати фонологічну систему, потрібно протиставити кожну фонему всім іншим. Зміст кожної фонеми визначається її положенням у системі. Не кожен звук у певній мові є фонемою. Усе залежить від того, чи перебуває звук в опозиції до інших, чи є в мові слова, які різняться семантично завдяки тому звукові.

Ключові слова: алофони, варіації фонем (індивідуальні, територіальні, позиційні), диференційні ознаки, дифтонг, інтегральні ознаки, інтенсивність, інтонація, мелодика мовлення, монофтонг, наголос, опозиції (релевантні і нерелевантні), орфоепія, пауза, склад, сильні й слабкі позиції фонем, такт, транскрипція (фонетична і фонематична), транслітерація, фонема, фонологія, фраза.