42. Структура процесу засвоєння знань

+ лекція

43. Характеристика відчуттів та сприймання

Відчуття – це психічне відображення в корі головного мозку окремих властивостей предметів і явищ у їх без­посередній дії на органи чуття людини.

Відчуття – це найпростіший психічний процес, первинна форма орієнтування живого організму в довкіллі. З відчуттів розпочи­нається пізнавальна діяльність людини.

Фізіологічною основою відчуттів є діяльність аналізатора, який складається з трьох частин: 1) периферійний відділ – рецептор (око, вухо) як трансформатор зовнішньої енергії у нервовий імпульс; 2) аферентні (доцентрові) і еферентні (відцентрові) нервові шляхи, які з’єднують рецептор з кірковим центром у мозку; 3) підкіркові і кіркові відділи мозку (мозковий центр), де відбувається перехід нервового імпульсу у факт свідомості.

Класифікація відчуттів на підставі різних ознак.

1. Залежно від міри контакту органів чуття з подразниками:

а) контактна чутливість (дотикова, смакова, больова); б) дистантна чутливість (зорова, слухова, нюхова).

3. Відповідно до системи аналізаторів:

– зорові (органом зорових відчуттів є око);– слухові – тактильні – больові – температурні (холоду, тепла)– смакові– статичні або гравітаційні – кінестетичні – відбивають рухи та стани окремих частин тіла – органічні – сигналізують про стани організму (голод, спрагу, самопочуття, утома, біль)

Загальними властивостями відчуттів є їх якість, тривалість, інтенсивність, просторова локалізація.

Якість відчуттів – це особливість, якою одне відчуття відрізняється від інших.

Інтенсивність відчуттів – кількісна характеристика відчуттів, більша чи менша сила їх виявлення, яка залежить від сили подразника, що їх викликає.

Тривалість – часова характеристика відчуття, що залежить від часу дії подразника, його інтенсивності й функціонального стану організму.

Просторова локалізація відчуттів – відтворення у відчуттях місця перебування подразника.

Сприймання – це психічний процес відображення в мозку людини предметів та явищ загалом, у сукупності всіх їх якостей та властивостей при безпосередній дії на органи чуття.

Процес сприймання відбувається у взаємозв’язку з іншими психічними процесами: мисленням, мовою, почуттями, волею. Важливу роль у сприйманні відіграють емоційний стан особистості, її прагнення, переживання, активність. У чуттєвому пізнанні відчуття та сприймання виявляються в єдності. Сприймань поза відчуттями не буває.

Основні властивості сприймання:

1. Предметність – виявляється у співвіднесенні відомостей про об’єкти із самими об’єктами як носіями певної інформації, формується у процесі активної взаємодії суб’єкта з об’єктивним світом і базується на певній системі дій, приводить до розуміння предметності світу.

2. Цілісність – предмети та явища сприймаються як єдине ціле, в якому його окремі компоненти постають в єдності.

3. Структурність – властивість перцептивного образу відображати будову предмета сприймання.

4. Константність (постійність) полягає у тому, що форма, розмір, колір предметів сприймається більш-менш стереотипно, незалежно від умов, за яких предмет сприймається.

5. Осмисленість (усвідомленість) – властивість перцептивного образу відбивати певне значення, а отже, бути усвідомленим.