3. Методологічні основи навчання

Лекция…….

4. Планування психолого-педагогічного експерименту

Експеримент (лат. experimentum — проба, дослід) — метод збирання фактів у спеціально створених умовах, які забезпечують активний прояв необхідних психічних явищ.

Експеримент у сфері педагогіки – за своєю природою є соціальним експериментом.

Будь-який об'єкт педагогічного експерименту, взятий для дослідження, є тим чи іншим аспектом взаємодії активних і свідомих соціальних суб'єктів –соціальних особистостей. Об'єкт цей – цілісна соціально-педагогічна система.

Кожний експеримент має свою структуру, тобто певні компоненти, які знаходяться в певному порядку. Сукупність цих компонентів та їх взаємозв'язки називають експериментальною системою. Структура експерименту як експериментальна система включає такі елементи:

1) експериментатор (або колектив дослідників), який і керує експериментальними процесами, починаючи від вироблення певної концепції і закінчуючи оцінкою результатів.

2) експериментальний фактор або експериментальна змінна. Це умова або система умов, які планомірно вводяться і керуються експериментатором

3) експериментальна ситуація. Під цим поняттям розуміють всі зовнішні умови існування експериментального об'єкту за винятком експериментального фактору.

4) експериментальний об'єкт. Це певна кількість осіб, які поставлені у експериментальні умови, але особистість як ціле ніколи не може бути охоплена експериментом, а лише її окремі ознаки, властивості, риси, установки тощо.

1. Підготовчий етап проведення експерименту.

Основи підготовки, успішного проведення, проектування та планування, досягнення цілей експерименту закладаються на першому етапі.

Спочатку обирається галузь педагогіки, в якій збираються проводити дослідження.

Після цього необхідно з’ясувати: 1) які нерозв’язані проблеми існують у цій галузі; 2) які з цих проблем вимагають негайного вирішення. 3) яка ланка системи освіти (шкільна, дошкільна педагогіка, спеціальна і т.п.), а також вік піддослідних буде вивчатися; 4) в якому стані знаходиться ланка системи освіти (стосовно якої збираються проводити дослідження) і як висвітлено це питання в літературі. 5) Постановка наукової проблеми. 6) Вибір теми дослідження.7) Вивчення психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження. 8) Визначення мети експерименту. 9) Визначення предмету і об’єкту дослідження. 10) Методологічна основа дослідження. 11) Формулювання гіпотези. 12) Підбір методів та розробка методики. 13) Визначення експериментальної бази дослідження.

2. Дослідницький етап.

3. Статистична обробка даних дослідження. 4. Якісний аналіз одержаних результатів.5. Оформлення звіту.

5. Методи стимулювання навчальної діяльності

Методи стимулювання навчальної діяльності учнів спрямовані на формування позитивних мотивів учіння. що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню навчальною інформацією.

До них належать методи формування пізнавальних інтересів та методи стимулювання обов'язку і відповідальності в навчанні.

Методи формування пізнавальних інтересів

Ефективність навчальної діяльності учнів залежить від прояву пізнавальних інтересів, які спрямовують особистість на відповідну пізнавальну діяльність, ознайомлення з новими фактами. Ці пізнавальні інтереси піддаються стимулюванню різноманітними методами: Метод навчальної дискусії, Метод забезпечення успіху в навчанні (Цей метод передбачає допомогу вчителя відстаючому учневі, розвиток у нього інтересу до знань, прагнення закріпити успіх), Метод пізнавальних ігор, Метод створення інтересу в процесі викладання навчального матеріалу (цікаві випадки, несподіванки з життя й дослідницької діяльності вчених тощо), Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу (коли вчитель прагне на кожному уроці окреслити нові знання, якими збагатилися учні), Метод опори на життєвий досвід учнів

Методи стимулювання обов'язку і відповідальності в навчанні

Мотиви обов'язку і відповідальності формуються на основі використання цілої групи методів і прийомів: роз'яснення школярам суспільної та індивідуальної значимості навчання; пред'явлення вимог, дотримання яких означає виконання ними свого обов'язку як школярів; привчання їх до виконання вимог; заохочення за успішне, добросовісне виконання своїх обов'язків; оперативного контролю за виконанням вимог і в необхідних випадках відзначення недоліків, засудження, з тим, щоб викликати більш відповідальне ставлення до навчання. Методи і прийоми формування обов'язку й відповідальності у навчанні ґрунтуються на методах виховання школярів, що підкреслює єдність процесів навчання й виховання.

Роз'яснення суспільної значимості навчання. Переконання школярів у суспільній значимості навчання передбачає розкриття ролі науки в розвитку всього суспільства.

Роз'яснення індивідуальної значимості навчання. (Учнів потрібно переконувати і в необхідності вивчення циклу суспільних наук, які створюють умови для успішної участі в суспільно-політичному житті країни) – тобто не тільки профільні науки, а позитивну роль інших.

Пред'явлення навчальних вимог. Цей метод визначається правилами поведінки, критеріями оцінки знань з усіх предметів, правилами внутрішнього розпорядку, Статутом школи.