- •Елементи кінематики
- •1.1.1.Векторні характеристикимеханічного руху– переміщення, шлях, швидкіст та прискорення
- •1.1.2. Рух точки по колу, кутова швидкість і кутове прискорення
- •1.1.3. Зв’язок кутових та лінійних величин
- •1.1.4. Плоскопаралельний рух
- •1.2. Динаміка точки та системи матеріальних точок
- •1.2.1. Закони Ньютона
- •1.2.2. Принцип відносності Галілея
- •1.2.3. Закон динаміки системи матеріальних точок
- •1.2.4. Закон збереження імпульсу
- •1.2.5. Центр мас (інерції) системи матеріальних точок. Теорема про рух центру мас
- •1.2.6. Рух тіл змінної маси
- •1.2.7. Сили інерції. Рух у неінерціальних системах відліку
- •1.2.8. Еквівалентність сил інерції і сил тяжіння
- •1.3. Динаміка обертального руху
- •1.3.1. Момент сили та момент імпульсу
- •1.3.2. Рівняння моментів
- •1.3.3. Рівняння моменту імпульсу для обертання навколо нерухомої осі. Момент інерції
- •1.3.4.Приклади на закон збереження моменту імпульсу
- •1.3.5. Момент інерції. Теорема Гюйгенса-Штейнера
- •1.3.6. Вільні осі обертання. Уявлення про гіроскопи
- •1.3.7. Умови рівноваги твердого тіла.
- •1.4. Закон збереження енергії
- •1.4.1. Енергія, робота та потужність
- •1.4.2. Кінетична енергія поступального та обертального рухів
- •1.4.3. Консервативні сили. Потенціальна енергія
- •1.4.4. Енергія пружно деформованого тіла
- •1.4.5. Потенціальна енергія матеріальної точки у гравітаційному полі та в однорідному полі тяжіння
- •1.4.6. Закон збереження енергії у механіці
- •1.4.7. Пружний та непружний удари тіл та частинок
- •1.5. Всесвітнє тяжіння
- •1.6. Елементи механіки суцільних середовищ
- •1.6.1. Деформація розтягу (стиску)
- •1.6.2. Деформація зсуву
- •1.6.3. Деформація кручення
- •1.6.4. Деформація згину
- •1.6.5. Енергія пружної деформації
- •1.6.6. Аеро- та гідродинаміка
- •1.6.7. Сили в’язкого тертя
- •1.6.8. Види течії в’язкої рідини
- •1.6.9. Рух твердих тіл у рідинах та газах
- •1.7. Елементи спеціальної теорії відносності
1.2.6. Рух тіл змінної маси
Існує багато випадків, коли маса тіла змінюється в процесі руху за рахунок неперервного відокремлення або приєднання речовини (наприклад, ракета, реактивний літак, рухома на воді баржа, яку навантажують піском, чи швидка вагонетка, в яку досипають щебінь, тощо. Виявляється, що закони руху таких тіл змінної маси можна отримати, виходячи із закону збереження імпульсу. Для цього, як приклад, розглянемо політ ракети у космос (рис. 1.24).
Нехай у початковий момент часу t ракета має масу m, її швидкість в інерціальній системі відліку, пов’язаній із далекими зорями, рівна . Таким чином, її початковий імпульс.
У момент часу маса ракети внаслідок витікання газів змінилася на величинуі стала рівна. Зауважимо, що. Імпульс ракети стане рівним. Імпульс газів буде:, причому. Тоді в момент часуімпульс системи “ракета-гази” рівний:
.
Знайдемо приріст імпульсу:
(1.73)
Оскільки за другим законом Ньютона , то
(1.74)
або
(1.75)
Рівняння (1.75) називається рівнянням Мещерського і описує реактивних рух ракети. У цьому рівнянні може бути будь-якою зовнішньою силою.
Введемо позначення. Доданок – називаєтьсяреактивною силою, швидкість витікання газів відносно ракети – відносною швидкістю. Таким чином, можна зробити висновок про те, що реактивна сила тим більша, чим більша швидкість згорання паливаі чим більша відносна швидкість.
Розглянемо приклад руху ракети лише за рахунок реактивної сили тяги двигуна. У цьому випадку рівнянням її руху буде:
(1.76)
У проекції на вертикальну вісь останнє рівняння матиме вигляд:
(1.77)
Або . Після інтегрування отримаємо:
(1.78)
Константу С знайдемо із початкових умов: t = 0, υ = 0, m = m0, де m0 – початкова (стартова) маса ракети. Тоді C = υвln(m0). Таким чином, рівняння (1.78) набуде вигляду:
(1.79)
або
(1.80)
Рівняння (1.80) називається формулою Ціолковського. Воно дозволяє обчислити таку стартову масу палива, необхідну для того, щоб ракета досягла в кінці свого польоту швидкості .
Користуючись рівнянням Ціолковського, оцінимо затрати при космічних польотах.
Політ до планет. в = 4 км/с, кінцева швидкість ракети = 16 км/с. Тоді стартова маса ракетиm0 ≈ 60∙m. Такі ж міркування слід застосувати при розрахунку зворотного польоту ракети у напрямку до Землі. Тоді m0 ≈ 60∙m', де m' – кінцева маса ракети після її повернення на Землю. Таким чином, відношення стартової маси ракети на початку польоту до кінцевої маси ракети після його завершення: m0 /m' = 3600.
Політ до зірок. Відстані до зірок вимірюються світловими роками – від найближчої зірки світло йде до Землі близько 4 років. Тому для досягнення навіть найближчих зірок потрібні космічні кораблі, швидкості яких близькі до швидкості світла c. При швидкості ракети = 0,25∙c та швидкості витікання газів в = 10 км/с на кожну тонну корисного вантажу має припадати 5∙103327 тон палива! Для порівняння – маса Сонця MC = 2∙1030 кг, маса галактики Mгал ≈ 1053 кг. Навряд чи є сенс говорити про рух настільки фантастично гігантського космічного корабля щодо Всесвіту, що має в порівнянні з ним мізерну масу.
Отже, для міжзоряних перельотів ракети на хімічному паливі абсолютно непридатні. Для перетворення ракети в зореліт, перш за все, необхідно підвищити швидкість витікання струменя, наблизивши її до швидкості світла. Ідеальним був би випадок в = с. Так було б у фотонній ракеті, в якій роль газового струменя мав би грати світловий пучок. Реактивна сила в фотонній ракеті здійснювалася б тиском світла. Перетворення речовини у випромінювання постійно відбувається всередині зірок. Цей процес здійснюється і на Землі (вибухи атомних і водневих бомб). Чи можливо надати йому керований характер і будуть використані в фотонних ракети – на це питання відповідати зараз передчасно.