
- •Елементи кінематики
- •1.1.1.Векторні характеристикимеханічного руху– переміщення, шлях, швидкіст та прискорення
- •1.1.2. Рух точки по колу, кутова швидкість і кутове прискорення
- •1.1.3. Зв’язок кутових та лінійних величин
- •1.1.4. Плоскопаралельний рух
- •1.2. Динаміка точки та системи матеріальних точок
- •1.2.1. Закони Ньютона
- •1.2.2. Принцип відносності Галілея
- •1.2.3. Закон динаміки системи матеріальних точок
- •1.2.4. Закон збереження імпульсу
- •1.2.5. Центр мас (інерції) системи матеріальних точок. Теорема про рух центру мас
- •1.2.6. Рух тіл змінної маси
- •1.2.7. Сили інерції. Рух у неінерціальних системах відліку
- •1.2.8. Еквівалентність сил інерції і сил тяжіння
- •1.3. Динаміка обертального руху
- •1.3.1. Момент сили та момент імпульсу
- •1.3.2. Рівняння моментів
- •1.3.3. Рівняння моменту імпульсу для обертання навколо нерухомої осі. Момент інерції
- •1.3.4.Приклади на закон збереження моменту імпульсу
- •1.3.5. Момент інерції. Теорема Гюйгенса-Штейнера
- •1.3.6. Вільні осі обертання. Уявлення про гіроскопи
- •1.3.7. Умови рівноваги твердого тіла.
- •1.4. Закон збереження енергії
- •1.4.1. Енергія, робота та потужність
- •1.4.2. Кінетична енергія поступального та обертального рухів
- •1.4.3. Консервативні сили. Потенціальна енергія
- •1.4.4. Енергія пружно деформованого тіла
- •1.4.5. Потенціальна енергія матеріальної точки у гравітаційному полі та в однорідному полі тяжіння
- •1.4.6. Закон збереження енергії у механіці
- •1.4.7. Пружний та непружний удари тіл та частинок
- •1.5. Всесвітнє тяжіння
- •1.6. Елементи механіки суцільних середовищ
- •1.6.1. Деформація розтягу (стиску)
- •1.6.2. Деформація зсуву
- •1.6.3. Деформація кручення
- •1.6.4. Деформація згину
- •1.6.5. Енергія пружної деформації
- •1.6.6. Аеро- та гідродинаміка
- •1.6.7. Сили в’язкого тертя
- •1.6.8. Види течії в’язкої рідини
- •1.6.9. Рух твердих тіл у рідинах та газах
- •1.7. Елементи спеціальної теорії відносності
1.2.6. Рух тіл змінної маси
Існує багато випадків, коли маса тіла змінюється в процесі руху за рахунок неперервного відокремлення або приєднання речовини (наприклад, ракета, реактивний літак, рухома на воді баржа, яку навантажують піском, чи швидка вагонетка, в яку досипають щебінь, тощо. Виявляється, що закони руху таких тіл змінної маси можна отримати, виходячи із закону збереження імпульсу. Для цього, як приклад, розглянемо політ ракети у космос (рис. 1.24).
Нехай
у початковий момент часу t
ракета має масу m,
її швидкість в інерціальній системі
відліку, пов’язаній із далекими зорями,
рівна
.
Таким чином, її початковий імпульс
.
У
момент часу
маса ракети внаслідок витікання газів
змінилася на величину
і стала рівна
.
Зауважимо, що
.
Імпульс ракети стане рівним
.
Імпульс газів буде:
,
причому
.
Тоді в момент часу
імпульс системи “ракета-гази” рівний:
.
Знайдемо приріст імпульсу:
(1.73)
Оскільки
за другим законом Ньютона
,
то
(1.74)
або
(1.75)
Рівняння
(1.75) називається рівнянням
Мещерського
і описує реактивних рух ракети. У цьому
рівнянні
може бути будь-якою зовнішньою силою.
Введемо
позначення. Доданок
– називаєтьсяреактивною
силою,
швидкість витікання газів відносно
ракети
– відносною швидкістю. Таким чином,
можна зробити висновок про те, що
реактивна сила тим більша, чим більша
швидкість згорання палива
і чим більша відносна швидкість
.
Розглянемо приклад руху ракети лише за рахунок реактивної сили тяги двигуна. У цьому випадку рівнянням її руху буде:
(1.76)
У проекції на вертикальну вісь останнє рівняння матиме вигляд:
(1.77)
Або
.
Після інтегрування отримаємо:
(1.78)
Константу С знайдемо із початкових умов: t = 0, υ = 0, m = m0, де m0 – початкова (стартова) маса ракети. Тоді C = υвln(m0). Таким чином, рівняння (1.78) набуде вигляду:
(1.79)
або
(1.80)
Рівняння
(1.80)
називається формулою
Ціолковського.
Воно дозволяє обчислити таку стартову
масу палива, необхідну для того, щоб
ракета досягла в кінці свого польоту
швидкості
.
Користуючись рівнянням Ціолковського, оцінимо затрати при космічних польотах.
Політ
до планет.
в = 4 км/с,
кінцева швидкість ракети
= 16 км/с.
Тоді стартова маса ракетиm0 ≈ 60∙m.
Такі ж міркування слід застосувати при
розрахунку зворотного польоту ракети
у напрямку до Землі. Тоді m0 ≈ 60∙m',
де m'
–
кінцева маса ракети після її повернення
на Землю. Таким чином, відношення
стартової маси ракети на початку польоту
до кінцевої маси ракети після його
завершення:
m0 /m' = 3600.
Політ
до зірок.
Відстані до зірок вимірюються світловими
роками – від найближчої зірки світло
йде до Землі близько 4 років. Тому для
досягнення навіть найближчих зірок
потрібні космічні кораблі, швидкості
яких близькі до швидкості світла
c.
При швидкості ракети
= 0,25∙c
та швидкості витікання газів
в = 10 км/с
на кожну тонну корисного вантажу має
припадати 5∙103327
тон палива! Для порівняння – маса Сонця
MC = 2∙1030 кг,
маса галактики Mгал ≈ 1053 кг.
Навряд чи є сенс говорити про рух
настільки фантастично гігантського
космічного корабля щодо Всесвіту, що
має в порівнянні з ним мізерну масу.
Отже,
для міжзоряних перельотів ракети на
хімічному паливі абсолютно непридатні.
Для перетворення ракети в зореліт, перш
за все, необхідно підвищити швидкість
витікання струменя, наблизивши її до
швидкості світла. Ідеальним був би
випадок
в = с.
Так було б у фотонній
ракеті, в якій роль газового струменя
мав би грати світловий пучок. Реактивна
сила в фотонній ракеті здійснювалася
б тиском світла. Перетворення речовини
у випромінювання постійно відбувається
всередині зірок. Цей процес здійснюється
і на Землі (вибухи атомних і водневих
бомб). Чи можливо надати йому керований
характер і будуть використані в фотонних
ракети – на це питання відповідати
зараз передчасно.