Завдання для практичної роботи

Відпрацювання навичок з розрахунку показників з праці на підприємстві. Проведення розрахунків для аналізу показників з праці на підприємстві.

3. Організація і зміст практичних занять

Однією з найважливіших та конструктивних форм навчального процесу є практичне заняття, яке покликане практично застосовувати, перевіряти, поглиблювати та закріплювати знання студентів, отримані на лекційних, семінарських заняттях і під час самостійної та індивідуальної роботи.

Під час виконання практичного заняття студент повинен: ознайомитися з темою та метою практичного заняття; пригадати лекційний матеріал за даною темою; ознайомитися з методичними рекомендаціями до даної практичної роботи; виконати завдання для виконання роботи на основі необхідних розрахунків; результати розрахунків оформити в протоколах та зробити відповідні висновки.

Відвідування та участь на практичних заняттях є необхідною умовою для якісного оволодіння матеріалом курсу та оцінки результатів навчальної діяльності студента. Студент, який відсутній на практичному занятті або отримав оцінку “незадовільно”, повинен не пізніше двох тижнів відпрацювати тему даного практичного заняття. Студент, який не зробив цього або порушив терміни здачі без поважних причин, вважається таким, що одержав з цієї теми оцінку “незадовільно”. Це, у свою чергу, враховується при визначенні атестаційної оцінки.

Результати оцінювання знань та участі студентів на практичних заняттях у комплексі з результатами семінарських занять є важливим сектором оцінювання результатів поточної діяльності студентів.

Семінарсько-практичне заняття за т. 10

Тема. Нормування праці як засіб регулювання робочого часу та міри праці

Мета роботи:

Навчальна– відпрацювати вміння та навички розрахунків технічно обґрунтованих норм праці: норм часу, норм виробітку, норм обслуговування, норм часу на обслуговування, норм чисельності, виявляти резерви підвищення норм виробітку та зменшення норм часу, визначати їх взаємозв’язок.

Виховна– розвивати творчий підхід у виборі методики розрахунку норм праці залежно від типу виробництва та особливостей організації виробничого процесу.

Методичні вказівки до виконання роботи

Нормування праці– 1) процес визначення об’єктивно необхідних затрат робочого часу (норм) в усіх сферах діяльності людини; 2) різновид практичної діяльності людини (фах); 3) одна з виробничих функцій конкретного структурного підрозділу організації або посадової особи (нормувальника); 4) галузь наукових знань як автономна частина науки з організації праці; 5) навчальна дисципліна, що викладається у навчальних закладах.

Процес нормування праці– сукупність здійснення організаційно-технічних заходів щодо вивчення, обґрунтування, визначення і впровадження у виробництво норм праці.

Об’єкт нормування праці– будь-яка доцільна діяльність людини, тобто трудовий процес у його конкретному і специфічному вияві.

Принципи нормування праці– загальновихідні, сталі правила і положення, на яких базується нормування як галузь наукових знань і конкретна функція управління виробництвом. До них належать: 1) науковість; 2) об’єктивність; 3) оптимальність; 4) динамічність; 5) прогресивність.

Норма праці– конкретна форма впровадження міри праці, тобто кількість робочого часу, об’єктивно необхідна для виконання конкретної роботи, конкретним робітником у конкретних організаційно-технічних умовах виробництва. Норми праці поділяються на такі види:

1. Норма часу (Нч)– це кількість робочого часу, об’єктивно необхідна для виконання одиниці конкретної роботи або виготовлення виробу. Розрізняють норми штучного, штучно-калькуляційного часу, часу на партію виробів.

2. Норма виробітку (Нв)– кількість одиниць продукції в натуральних показниках, яку має виготовити робітник за певний проміжок робочого часу (година, зміна, декада, місяць), виходячи з установленої норми часу.

3. Норма обслуговування (Ноб)– кількість виробничих об’єктів, що їх має обслуговувати робітник (бригада) за одиницю робочого часу.

4. Норма часу обслуговування (Нч.об)- це час, необхідний для обслуговування конкретного об’єкта протягом зміни.

5. Норма чисельності (Нчис.)– це кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для обслуговування встановленої одиниці або виконання обсягу робіт у конкретних організаційно-технічних умовах.

Нормативи часу– такий вид нормативів, за допомогою яких визначається тривалість виконання окремих складових норм часу – підготовчо-завершального, основного, допоміжного обслуговування робочого часу і часу перерв на відпочинок та особисті потреби робітника.

Нормативи обслуговування– нормативи, за допомогою яких визначається кількість об’єктів, що підлягають обслуговуванню пев­ною кількістю працівників.

Нормативи чисельності– нормативи, за допомогою яких визначається кількість працівників, достатня для якісного виконання певного обсягу робіт або функцій.

Нормативи підлеглості– нормативи, призначені для визначення співвідношень між кількістю керівників та їх підлеглих працівників.

Метод нормування– чітко визначений у методичному відношенні підхід до встановлення норм праці тим чи іншим способом.

Вище зазначені норми можуть бути розраховані таким чином.