Семінарсько-практичне заняття за т. 11 Тема. Продуктивність та ефективність праці

Мета роботи:

Навчальна – відпрацювати методику визначення рівня продуктивності праці за різними методами та темпів зростання продуктивності праці, навчитись аналізувати матеріали.

Виховна– навчитись самостійно працювати, розвивати економічне мислення під час аналізу та виявлення резервів підвищення продуктивності праці.

Методичні вказівки до виконання роботи

1.1 Продуктивність праці – це показник, що характеризує ефективність праці і визначається співвідношенням обсягу продукції чи послуг та кількістю праці витраченої на виробництво цього обсягу.

Залежно від їх прямого чи оберненого співвідношення рівень продуктивності праці на підприємстві характеризується двома показниками:

виробіток

(27)

або:

(28)

де Q– обсяг виготовленої продукції (наданих послуг);

– середня облікова (спискова) чисельність промислово-виробничого персоналу (робітників);

– трудомісткість обсягу продукції (нормо або грн. годинах).

Розрізняють показники виробітку залежно від одиниці виміру робочого часу.

годинний виробіток– це виробіток на одну відпрацьовану людино-годину, який розраховується за формулою:

(29)

(30)

де _(ф)– плановий (фактичний) годинний виробіток на одну відпрацьовану людино-годину;

Q_{пл (ф)} – плановий (фактичний) обсяг продукції, послуг чи робіт у відповідних одиницях вимірювання;

Т_{еф грн (ф)}– ефективний фонд одного працівника або робітника в годинах за рік

Ч _{плп.пл (ф)}– планова (фактична) середньооблікова (спискова) чисельність працівників промислово-виробничого персоналу або робітників.

1.2. Денний виробіток– це виробіток на один відпрацьований люд./день, що визначається за формулою:

(31)

(32)

де _(ф)– виробіток на один відпрацьований люд./день;

_(ф)– плановий (фактичний) обсяг продукції, послуг чи робіт, вироблених за день, у відповідних одиницях вимірювання;

– ефективний фонд 1-го працівника або робітника в днях за рік.

1.3. Річний виробіток– (квартальний, місячний) – це виробіток на одного середньооблікового працівника, розраховується за формулою:

(33)

(34)

де В_{річ (кварт., грн. міс)пл (ф)}– виробіток на одного середньооблікового працівника на рік;

Q_{річ.пл (ф)} – плановий (фактичний) обсяг продукції, послуг чи робіт у відповідних одиницях вимірювання за рік, квартал, місяць;

Ч _{пвп.пл (ф)}– планова (фактична) середньооблікова (спискова) чисельність працівників промислово-виробничого персоналу або робітників за рік, квартал, місяць.

2. Трудомісткість

Трудомісткість – це обернений показник виробітку, характеризує витрати часу на одиницю продукції та розраховується за формулою:

(35)

де – трудомісткість на одиницю продукції нормо-годин або грн/год;

Т – трудомісткість обсягу продукції (нормо або грн/год).

Залежно від складу трудових витрат існують такі види трудомісткості: технологічна, трудомісткість обслуговування виробництва, виробнича, трудомісткість керування виробництвом.

Технологічна трудомісткість () –це витрати праці робітників, що здійснюють технологічний вплив на предмети праці, визначається за формулою:

(36)

де – витрати праці основних робітників-відрядників;

– витрати праці основних робітників-погодинників.

Виробнича трудомісткість (Т_рв)– це витрати праці всіх робітників (основних допоміжних цехів), визначається за формулою:

(37)

Трудомісткість управління виробництвом (Т_ру)– це витрати праці керівників, фахівців, службовців, охорони.

Повна трудомісткість продукції (Т_рп)включає трудові витрати всіх категорій промислово-виробничого персоналу підприємства та визначається за формулами:

(38)

або

(39)

або

(40)

Залежно від способу визначення обсягів виробленої продукції розрізняють такі методи вимірювання продуктивності праці:

– натуральний, різновид: умовно-натуральний метод;

– трудовий метод;

– вартісний (грошовий) метод.

Натуральний метод– передбачає вимірювання продуктивності праці у натуральних одиницях (штуки, тонни, метри тощо) та розраховується за формулою:

(41)

де n – асортимент виготовленої продукції;

– продуктивність продукції у натуральному вимірюванні (штуки, тонни, метри/грн);

– обсяг продукції за асортиментом у натуральному вимірюванні (грн, тонн, метрів тощо за певний період);

– середньооблікова чисельність робітників (основних та допоміжних), грн.

Різновидом натурального методу є умовно-натуральний, сутність якого полягає у тому, що обсяг продукції вимірюється в умовно-натуральних одиницях, що характеризують ту чи іншу спільну ознаку продукції.

Продуктивність праці за цим методом визначається за формулою:

(42)

де – продуктивність праці в умовних одиницях;

– кількість умовних одиниць, які відповідають певним видам продукції за асортиментом.

Трудовий метод– полягає у тому, що для вимірювання продуктивності праці обсяг продукції оцінюється у нормо-(людино)-годинах і розраховується за формулою:

(43)

де t_н – нормативна трудомісткість одиниці продукції, нормо – год. на одиницю.

Вартісний метод– характеризується тим, що обсяг продукції визначається за формулою:

(44)

де Ц_i – ціна відповідного виду продукції;

– продуктивність праці у вартісному вимірюванні, грн/грн.