3. Методи нематеріальної мотивації трудової діяльності

Гуманізація праці (змістовність праці, умови, техніка)

Розвиток виробничої демократії (участь в прийнятті рішень, враховуються думки)

Залучення працівників до управління виробництвом

Планування кар’єри

Регулювання робочого часу та заохочення наданням вільного часу

Інформованість колективу як чинник мотивації

Модуль IV. Загальні засади персонального менеджменту. Тема 13. Створення сприят.Умов праці.

1. Поняття умов праці в організації

Робоче місце – це зона труд.дія-і 1-го чи декількох виконавців, оснащена необх.засобами для виконання вироб.завдань (посад.обов'язків) (спец.одяг, взуття, засобів зв'язку, оргтехніка, транспорт і т. ін.

Організація робочих місць передбачає здійснення комплексу організаційно-технічних заходів, на продуктивності й привабливості праці, збереження здоров'я працівників.

Умови праці – це обстановка, в якій здійснюється труд.ді-ть, тобто характер устаткування та організації робочих місць, рівень дотримання санітарно-гігієнічних і естетичних норм, психологічний клімат. Забезпечення належних умов праці передбачає розв'язання широкого кола проблем – від правових форм, які впливають на продуктивність праці, до психофізіології труд.дія-і та обладнання приміщень до працездатності. Робота у вказаному напрямі передбачає забезпечення:

1) достатніх розмірів робочих приміщень, їх раціонального планування, виділення ізольованих кабінетів з урахуванням характеру й форм праці, гігієнічних та естетичних вимог;

2) достат.кіль-і повітря, світла, інтер'єрів приміщень;

3) нормального t⁰ режиму та вентиляції в приміщеннях;

4) спокійної та безшумної в них обстановки в робочий час;

5) зручного розміщення необхідних технічних засобів, документів, довідкових матеріалів;

6) зручні меблі, пристосованих до характеру праці і фізичних даних працівника.

У реалізації цих вимог врахов.полож.фізіології, натомії, психології, медицини, естетики, ергономіки.

2. Фактори, які впливають на формування умов праці, створюють виробниче середовище

1 група - соціально-економічні – нормативно-правові (закони, норми, стандарти, форми контролю); економічні (матер.стимулювання, моральне заохочення, система пільг та компенс.за несприят.умови праці); соціально-психологічні (відношення працівників до праці, психолог.клімат); суспільно-політичні (форми руху працівників за створення сприятл. умов, винахідництво і раціоналізація).

2 група - техніко-організаційні – предмети праці та їх продукти (сировина, матеріали, готові вироби); технологічні процеси; засоби праці; організаційні форми виробництва, праці та управління.

3 група – природні фактории – географічні (кліматичні зони); біологічні (особливості рослинного та тваринного світу у сільському господ-і); геологічні (характер добування корисних копалин).

3. Класифікація та оцінювання умов праці на виробництві

Згідно з гігієнічною класифікацією праці умови праці поділяються на 4 класи:

1 клас – оптимальні умови, за яких зберігається не лише здоров’я працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.

2 клас – допустимі – хар-ся такими рівнями факторів виробн. і труд.процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функ-го стану організму відновлюються за час регламентов.відпочинку та не чинять несприятл.впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомство.

3 клас – шкідливі умови – хар-ся такими рівнями шкідл.виробн.факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятл.вплив на організм працюючого та/або його потомство (4 ступенів)

4 клас – небезпечні (екстремальні) – хар-ся такими рівнями шкідливих факторів виробн.середовища і труд. процесу, вплив яких протягом роб.зміни створює загрозу для життя, високий ризик проф.уражень.