42. Стратегії для конкуренції на міжнародних ринках.

Виділяють чотири стратегії конкуренції на міжнародному ринку:

1. Міжнародна стратегія – модель конкурентної поведінки фірми, котра полягає у перенесенні на іноземні ринки ключові компетенції, які відсутні у місцевих конкурентів. Фірми, що використовують міжнародну стратегію, на нових зарубіжних ринках пропонують товарні пропозиції, розроблені вдома, пристосовують свої вироби та маркетингову стратегію до місцевих умов, проте центральний офіс централізовано контролює реалізацію маркетингових стратегій. Міжнародна конкурентна стратегія є ефективною за умови, що у місцевих конкурентів відсутні ті ключові компетенції, якими вона володіє, і коли незначна потреба реагувати на умови місцевого ринку та зменшувати витрати. Проте за такої конкурентної стратегії розширення виробничих потужностей фірми обов’язково супроводжується зростанням операційних витрат.

2. Мультиринкова стратегія – конкурентна стратегія на міжнародному ринку, що передбачає максимальну адаптацію до потреб місцевого національного ринку, що спричинює зростання витрат на її формування та впровадження. Мультиринкова стратегія ефективна тоді, коли на міжнародному ринку є необхідність реагувати на особливості місцевого ринку та незначної потреби у зменшенні витрат.

3. Глобальна стратегія – модель конкурентної поведінки фірми на міжнародному ринку, що

фокусується на збільшенні прибутковості через зменшенню витрат завдяки ефекту кривої досвіду. При цьому виробнича, маркетингова та науково-дослідницька діяльність фірм зосереджуються в кількох зручних місцях, а маркетингова стратегія не адаптована до умов місцевого ринку. Ця стратегія ефективна тоді, коли фірма прагне мінімізувати витрати.

4. Транснаціональна стратегія – конкурентна стратегія на міжнародному ринку, що передбачає досягнення двоєдиної мети – одночасного зменшення витрат та оперативного реагування на особливості місцевого попиту. Проте такої стратегії дотримуватися важко, оскільки реагування на особливості місцевого ринку, переважно через диференціацію товару, збільшує витрати.

43. Підходи до розробки корпоративної стратегії.

Розробка системи стратегій підприємства, як правило, розпочинається з вибору його корпоративної стратегії, що визначає загальний напрямок розвитку у перспективі.

Корпоративна стратегія – це стратегія, що стосується підприємства в цілому і розробляється вищим керівництвом для реалізації місії і загальних стратегічних цілей підприємства і отримання на цій основі глобальних конкурентних переваг. Традиційно до стратегій корпоративного рівня відносяться стратегії зростання (інтенсивного зростання, інтеграції та диверсифікації), стратегії стабілізації, стратегії скорочення (переорієнтація, „відсічення зайвого”, „збір врожаю”, ліквідація), стратегії сполучення.

Розробка і вибір корпоративної стратегії підприємства повинні ґрунтуватися на результатах всебічного стратегічного аналізу зовнішніх і внутрішніх умов функціонування підприємства.

Класичними інструментами розробки корпоративної стратегії є метод SWOT-аналізу та матриця Томпсона-Стрикленда.

Метод SWOT-аналізу передбачає здійснення аналізу зовнішнього середовища, з якого виявляються можливості (opportunities) та загрози (threats), а також аналізу внутрішнього середовища, з якого виявляються сильні стороні підприємства (strengths) та слабкі (weaknesses). За результатами SWOT-аналізу складається матриця SWOT для підприємства, в яку вносяться найбільш значущі для підприємства фактори.

Матриця Томпсона-Стрикленда передбачає вибір альтернатив корпоративного рівня в залежності від двох параметрів: темпів зростання ринку (швидкі або повільні) та конкурентної позиції підприємства (сильна або слабка). Можливі стратегічні альтернативи на полях матриці розміщаються в порядку зниження їх привабливості. Недоліком цієї матриці є те, що не враховуються середні значення параметрів оцінки.