4. Розширення доступу до вищої освіти України

Питання навчання іноземних студентів в Україні нині набувають важливих соціокультурних і соціоекономічних ознак і потребують відповідних дидактикних розробок. В наслідок кардинальних змін, що відбуваються у вітчизняному суспільстві з початку 90-х років, коли Україна здобула незалежність, збільшилася кількість іноземних студентів на що вплинуло і розширення контактів між країнами. Як наслідок, вищі навчальні заклади запрошують іноземців на навчання як за міждержавними угодами, та і на комерційній основі. Як показує досвід роботи із іноземними студентами з країн Південно-Східної і Південної Азії, Африки, Латинської Америки багато хто з них не може вступити до ВНЗ на батьківщині, оскільки кількість місць у державних закладах значно менша за кількість бажаючих. Одержання диплому українського ВНЗ найчастіше є єдиною можливістю стати дипломованим спеціалістом.

Студентський контингент, який сьогодні їде до України на навчання, - це переважно молодь з країн СНД, Балтії, Близького та Далекого Сходу. Країни Західної Європи представлено переважно Польщею, Словенією, Болгарією та ін. За статистикою на 2001/02 навчальний рік в Україні навчалося 13611 іноземних студентів, з них 286 аспірантів, 539 – стажистів. Серед них отримали дипломи про кваліфікацію 2966 іноземних студентів.

За рідкісним випадком у ВНЗ України навчаються студенти з таких країн, як США, Німеччини, Іспанії тощо, - переважно для вивчення мови, культури, міжнародних відносин.

Нині розширювати освітянські зв’язки, привертати іноземних студентів допомагає Український центр міжнародної освіти Українського фонду культури. Він діє за кількома напрямками, серед яких – і поширення інформації про нашу освіту в розвинутих країнах. Це дає змогу виходити на контакти міжнародного співробітництва, які фінансуються з Європи. Вихід на новий для нас ринок – у країни Латинської Америки, здійснюється завдяки проведенню конференцій, виставок. Залучення іноземних студентів є не лише матеріальною вигодою для окремого ВНЗ, а й для держави в цілому, оскільки податки від цієї справи надходять до казни.

Якісна реклама української освіти за кордоном має бути справою представництв, культурних центрів за кордоном. Залучення іноземних студентів має відбуватися на державному рівні. Великого значення у цьому напрямку освіти набувають нині національні інформаційні центри академічної мобільності і визнання кваліфікацій (на зразок європейського центру ENIC). Вони існують у 145 країнах всіх регіонах світу.

Умови доступу до вищого навчального закладу України, як і у більшості європейських країн залежить від програм середньої освіти. Він регламентується умовами вступу до вищих навчальних закладів України, що є обов'язковими для закладів незалежно від форми власності та підпорядкування.

Для отримання права здобути вищу освіту необхідно мати атестат за 11-річну середню загальноосвітню школу (з 2000 року в Україні введено 12-річний термін навчання) чи диплом середніх професійних або технічних училищ та технікумів. Вступники складають конкурсні вступні іспити за програмами середньої школи. Університети та інші вищі навчальні заклади мають широку автономію у проведенні вступних іспитів (форма, кількість, введення додаткових дисциплін, часу тощо) і деталях вимог до відбору абітурієнтів. Установлені певні пільги при зарахуванні для дітей сиріт, інвалідів. З метою забезпечення оцінювання знань та рівного доступу до вищої освіти в Україні започатковано експеримент із проведенням зовнішнього тестування випускників середньої загальноосвітньої школи у незалежних центрах, результати якого за бажанням учнів можуть зараховуватись як вступні випробування до університетів.

Підвищення об'єктивності оцінювання знань через зовнішнє тестування полягає у застосуванні рейтингової системи.

З року в рік посилюється увага до переможців всеукраїнських і міжнародних олімпіад. Щоб не втрачати таких студентів для України необхідно супроводжувати їх у подальшому навчанні, можливо створювати їм умови для індивідуального навчання та опанування додатковими спеціальностями, підтримувати матеріально, сприяти їхньому стажуванню за кордоном і т. д. Указом Президента України з 17 лютого 2004 р. введено стипендію Президента для навчання талановитої молоді за кордоном.

Гарантією якості освітніх послуг і власного престижу в Україні, як і в країнах Західної Європи, є положення про те, що іноземець має задовольняти трьом вимогам: вивчити і засвідчити знання мови, оплатити навчання і домогтися визнання власного документу про освіту тим закладом, де він збирається навчатися.

В Україні навчання іноземців здійснюється українською або російською мовами. Їх знання є обов’язковою вимогою для початку навчання. В Росії, за рідкісними винятками, викладання здійснюється російською мовою. Оскільки вона не належить до легких для вив­чення, для іноземців найчастіше створюються підготовчі 9-місячні мовні курси, які з вересня розпочинають заняття. Формально іноземець по­винен задовольняти ті ж самі вимоги, що й український чи російський абітурієнт. Фактич­но ж (за умови попередньої оплати ним навчання) вступ відбувається лег­ше і рівень володіння мовою не завжди відповідає вимогам.

Цінова політика ВНЗ визначається такими аспектами, як: економічна зацікавленість, конкурентоспроможність, іміджевість.

Ціни на навчання встановлюються ректором і керівництвом самих ВНЗ, враховуючи профіль навчання, тип програми тощо. Частково оплата залежить від рейтингу ВНЗ і того, в якому місті він розташований. Ціна з часом змінюється. Точна інформація надається відповідними структурами закладів вищої освіти. Якщо кілька років тому студенти-іноземці сплачували за своє навчання до 400 доларів, студенти - громадяни України у різних навчальних закладах іноді платили набагато більше.

В Україні нині вартість повного року навчання становить від 1000 до 3000-4000 доларів США. Враховуючи якість навчання в Україні, слід визнати, що коефіцієнт ефективності, тобто співвідношення здобутих знань до витрачених коштів, робить українську вищу освіту однією з привабливих у Європі.

Зважена ціна на навчання допомагає розв’язати проблему приїзду до нашої країни малопідготовленого контингенту. Мінімальна ціна на навчання буде підвищувати попит іноземних студентів на певний заклад.

З мобільністю й обміном тісно пов'язана проблема взаємного визнання дипломів та набутих поза межами країни освітніх кваліфікацій.

Ставлення до закордонних атестатів про вищу освіту в Україні до­сить толерантне, оскільки у більшості інших країн вона триваліша, ніж Україні чи Росії. Володарі закордонних атестатів, як правило, не мають особливих проблем з визнанням своїх документів і отриманням дозволу розпочати мовні курси.