Тема 3: система та структура кваліфікацій європейського простору вищої освіти. Концепція «навчання впродовж життя». План

1. Кваліфікації і ступені.

2. Структура ступенів "бакалавр - магістр - доктор".

3. Додаток до диплому і його функції. Структура додатку до диплому

4. Навчання впродовж життя: сутність та механізми реалізації

Література:

Основна

1. Болонський процес: Модель структури додатка до диплома/ Уклад. З.І.Тимошенко, О.І.Казаченко, А.М.Грехров, Ю.А.Гапон, Ю.І.Палеха.- К.: Європ. ун-т, 2004.- 73 с.

2. Вища освіта України і Болонський процес: Навч. посіб./ Ред. Кремень В.Г.- Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2004.- 384 с.

3. Корсак К.В.Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів/ Ред. Г.В. Щокіна. - К.: МАУП-МКА, 1997. -208 с.

4. Товажнянський Л.Л. Болонський процес: цикли, ступені, кредити: Монографія/ Л.Л.Товажнянський, Є.І.Сокол, Б.В.Клименко.- Х.: НТУ "ХПІ", 2004.- 144 с.

Додаткова

5. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні” від 3 груд. 1999 р. № 1273-ХIV // Організація роботи з іноземними студентами і розвиток міжнародного співробітництва в освіті України: Зб. інформ.-довід. матеріалів. – К.: Вид-во Європ. у-ту, 2003. – C. 438.

6. Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту): Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січ. 1998 р. № 65 // Освіта України: Нормативно-правові документи. – К.: Міленіум, 2001. – С. 375-381.

7. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна-Болонья-Саламанка-Прага-Берлін)/ Упоряд. Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д. та ін.- Тернопіль: Економічна думка, 2003.- 60 с.

8. Волошин В.С. Опыт и проблемы внедрения положений Болонского процесса / В.С.Волошин, А.П.Чейлях// Болонський процес: перспективи і розвиток у контексті інтеграції України в європейський простір вищої освіти. - 2004.- С.70-80.

9. Методичні матеріали до науково-практичної конференції "Болонський процес: перспективи та розвиток в контексті приєднання України до Європейського простору вищої освіти".- К., 2004.- 62 с.

1. Кваліфікації і ступені

Класифікація ступенів та кваліфікацій має важливе значення, тому що їх присвоєння свідчить про важливі перехідні рубежі від системи освіти до ринку праці у межах конкретної країни.

У контексті Міжнародній Стандартній Класифікації Занять (МСКЗ-88) "кваліфікація" визначається як здатність робітника виконувати конкретні завдання та обов'язки у рамках певного виду діяльності. Вона має наступні два параметри:

1) рівень кваліфікації, який визначається складністю і об'ємом завдань та обов'язків, що виконує робітник;

2) кваліфікаційна спеціалізація, яка визначається певною галуззю потрібних знань.

У сфері праці 'кваліфікація" визначається як рівень підготовки, ступінь придагаості до якого-небудь виду праці. При цьому підкреслюється, що:

• фахівці однієї професії можуть мати різну кваліфікацію;

• незалежно від кваліфікації фахівця перелік параметрів, що характеризують усіх фахівців однієї і тієї професії, однаковий;

• відмінність фахівців однієї професії, але різної кваліфікації, визначається значеннями параметрів, які характеризують кваліфікацію фахівця.

Отож, для визначення кваліфікації необхідно знати:

- перелік параметрів (найбільш загальних та суттєвих ознак) професійної роботи;

- значення цих параметрів, щоб запровадити межі кваліфікації, які дозволять відрізняти її від інших кваліфікацій, пов'язаних з цією професією.

Визнання ступенів

Визнання ступенів в країнах ЄС здійснюється на засадах Ліса­бонської Конвенції з визнання (1997), яка дає наступні визначення:

Кваліфікація з вищої освіти – це будь-яке звання, диплом або інше свідоцтво, що видане компетен­тним органом і засвідчує успішне закінчення програми з віщої освіти.

Оцінка (індивідуальних кваліфікацій) – це письмова оцінка присвоєна компетентним органом іноземних кваліфікацій, окремій особі.

Визнання – це формальне підтвердження компетентним органом якості інозем­ної освітньої кваліфікації з метою доступу її власника до навчання та/або здійснення фахової діяльності.

Таким чином, в країнах ЄС розрізняють два види визнання:

• академічне, яке надає право доступу до подальшого навчання;

• професійне, яке дає право власнику кваліфікації займати ті, чи інші посади.

Академічне визнання здійснюється університетами, згідно з принципом їхньої автономії, за допомогою мережі агенцій , функ­ція яких полягає в інформуванні суб'єктів визнання та сприяння ефективному і справедливому визнанню кваліфікацій на інституційному. національному і європейському рівнях.

Процедура професійного визнання в країнах ЄС суттєво зале­жить від категорії професії, на яку претендує фахівець, який отри­мав кваліфікацію в іншій країні.

Всі професії в країнах ЄС поділяються на дві категорії - регульовані та нерегульовані.

Регульована професія відноситься до професій, діяльність з яких деяким способом регулюється законом або адміністративними правилами. Дана професія може бути регульована в одній країні і нерегульована в іншій. Відповідно, діяльність з нерегульованих професій не обмежується законом і адміністративними правилами.

Професійне визнання кваліфікацій з нерегульованих професій здійснюється виключно ринком праці. '

Регульовані професії у свою чергу поділяються на дві категорії - так звані "автоматичні" і ті, до яких здійснюється загальна схема визнання.

Визнання кваліфікацій з першої з названих категорій професій в країнах ЄС здійснюється автоматично, якщо кваліфікацію фахі­вець здобув в іншій країні ЄС. Таких професій всього сім:

• доктор: • фармацевт; • акушерка; • ветеринар;

• дантист; • медсестра; • архітектор.

Визнання кваліфікацій з інших регульованих професій здійс­нюється за так званою "загальною схемою", суть якої полягає в то­му, що визнання кваліфікацій, здобутих в інших країнах, здійснює компетентний фаховий орган на підставі заяви індивідуума, який претендує на здійснення фахової діяльності з конкретної регульо­ваної професії.

Інформаційну допомогу індивідууму в цьому пови­нні надавати агенції NARIC-ENІС. При позитивному вирішенні пи­тання визнання компетентним фаховим органом претендент може здійснювати діяльність з професії, відносно якої він подавав заяву. Отримане визнання претендент не може здійснювати в інших цілях (наприклад, як академічне визнання чи визнання щодо здійснення діяльності з іншої регульованої професії).

Отже, ефективне визнання (академічне та професійне) кваліфікацій у Європейському просторі вищої освіти має здійсню­ватися за допомогою:

• запровадження системи порівнянних ступенів;

• активної роботи агенцій NARIC-EN1C;

• ратифікація Лісабонської конвенції всіма країнами Болонського процесу:

• запровадження додатків до дипломів.