книга для маши

Ігровий матеріал: фланелеграф; картинки (дівчинка, кошеня, собака, блюдце) або іграшки (лялька, кошеня, собака, блюдце — для інсценування).

Хід гри

Вихователь ставить на фланелеграфі картинку із зображенням дівчинки.

Ви х о в а т е л ь. Це Тетянка. Повертається Тетянка з прогулянки додому (показує) і бачить: біля тину сидить маленьке кошеня (виставляє відповідну картинку на фланелеграфі). Кого побачила Тетянка?

Д і т и. Кошеня.

Ви х о в а т е л ь. Сидить кошеня і жалібно так нявкає: «Няв-

няв!» (вимовляє з сумною інтонацією). Як кошеня нявкає?

Діти повторюють із тією самою інтонацією: «Няв-няв!» Тетянка взяла кошеня на руки і принесла його додому (пе-

реставляє картинки вбік). Удома вона налила йому в блюдце молоко (прикріплює на фланелеграфі картинку із зображенням блюдця). Побачило кошеня молоко, зраділо і радісно занявкало

(вимовляє: «Няв-няв!» з інтонацією радості). Як воно занявкало?

Діти повторюють.

Попило кошеня молоко і міцно заснуло. А в цей час прибіг собака (показує картинку). побачив він кошеня і почав на нього голосно гавкати: «Гав-гав-гав!», проганяючи кошеня. Як гавкав собака?

Діти показують, як гавкає собака.

Розсердилося кошеня, вигнуло спину дугою і сердито заняв-

кало: «Няв-няв!» (вихователь промовляє з відповідною інтона­ цією) — не заважай мені спати. Як сердилося кошеня?

Діти показують.

Злякався собака кошеняти і втік.

Вихователь прибирає картинку і ще раз відтворює звукона­ слідування «Няв-няв!» із різною інтонацією (тужливо, радісно, сердито) і пропонує дітям на слух визначити: коли кошеня нявкає тужливо, коли — радісно, коли — сердито.

Вихователь стежить за тим, щоб діти правильно визначали на слух інтонацію, і прагне того, щоб вони навчилися відтворювати звуконаслідування з різною інтонацією.

ЦІКАВІ СЛОВА

Мета: давати дітям уявлення про багатозначність слова. Ігровий матеріал: авторучка, лялька, кошик, чашка, чайник.

Хід гри

В и х о в а т е л ь (показуючи дітям авторучку). Що це?

Д і т и. Ручка.

Правильно. У мене рука, а у ляльки рука маленька (показує). Як ми назвемо маленьку руку у ляльки?

Д і т и. Ручка.

Так, маленька рука теж ручка. (Потім показує кошик і звер-

тає увагу дітей на те, що у кошика теж є ручка.) А коли ми відчиняємо і зачиняємо двері, за що ми беремося?

Д і т и. За ручку.

А хто мені скаже, у яких предметів ще є ручки? Діти згадують.

Якщо діти не можуть відповісти, то вихователь показує каструлю, портфель, чашку, чайник і пропонує дітям показати, де у них ручка. Вихователь звертає увагу дітей на те, як багато різних предметів мають ручки, і всі ручки різняться, але їх називають одним словом — «ручка».

Потім вихователь повідомляє, що одним і тим самим словом можуть називатися і різні предмети (наприклад, лист, який пи-

шуть, і лист на дереві; коса, якою косять траву, і коса, що заплітає дівчинка).

ЩО РОБИТЬ?

Мета: показати дітям, що слова бувають різними і звучать вони по-різному.

Ігровий матеріал: картинки із зображенням дівчинки, яка виконує різні дії (стрибає, грається, читає, малює, співає, умивається, бігає, спить).

Хід гри

Вихователь показує картинки і запитує дітей, що робить дівчинка. Коли діти назвуть усі дії, зображені на картинках, вихователь пропонує перерахувати, що ще може робити дівчинка. Якщо діти не відповідають, вихователь допомагає їм (їсть, співає, думає,

говорить, танцює).

Вихователь звертає увагу дітей на те, як за допомогою багатьох різних слів можна сказати про те, що робить дівчинка.

Старший вік

НЕ СУМУЙ!

Мета: навчати дітей за виразом обличчя визначати настрій людини; формувати уміння співчувати тому, хто цього потребує, а також поліпшувати настрій.

Ігрове завдання: поліпшити настрій.

Правила гри: придумувати різні способи поліпшення настрою; справедливо оцінювати вигадку.

Ігровий матеріал: декілька комплектів схематичних і реалі­ стичних зображень дитячого обличчя, що передає спокій, здивування, радість, смуток та ін. (один із комплектів демонстраційний); зображення веселих облич (за кількістю дітей).

Хід гри

Вихователь зацікавлює дітей звісткою про те, що до них збираються гості, які прислали свої фотографії. Показує їм реалістичні картинки. Вихователь якомога емоційніше розглядати зображені на них дитячі обличчя, намагаючись викликати у вихованців адекватну реакцію. Вихователь пропонує дітям подумати про те, що може здивувати, засмутити, порадувати гостей.

Потім кожна дитина обирає одного з гостей. Вихователь роздає дітям схематичні зображення, відповідні до їхніх бажань. Вони повинні придумати, як утішити ображеного, відповісти на запитання здивованого, порадіти разом з усміхненим.

Далі проводиться конкурс різних способів поліпшення настрою. При одностайному схваленні способу переможець нагороджується призом «За гарний настрій».

Додаток до гри

Підчасповтореннягридітиобмінюютьсязображеннямигостей.

ВАСИЛИНКА Й МАША

Ой, весела Василинка, Василинка-Веселинка, А Маша мов каша!

Кисне й кисне Маша!

ЯК УЧИНИТИ?

Мета: учити дітей бути уважними, турботливими стосовно одне одного, по-різному передавати добрі почуття.

Ігрове завдання: надавати необхідну допомогу.

Правила гри: уміти пояснити обрану картинку; гідно оцінити допомогу однолітка.

Ігровий матеріал: сюжетні картинки для кожної дитини (наприклад: дитина синім олівцем малює дерево і яблука на ньому; усі саджають овочі, квіти, дерева, а одна дитина стоїть осторонь без роботи; діти збирають урожай, одна дівчинка набрала так багато фруктів, що не може утримати їх у руках; двоє їдять щось смачне, а третій не їсть; діти граються, але у однієї дитини немає іграшок; дитина плаче; дитина намагається перейти вулицю на червоне світло); предметі картинки (зелений, червоний, коричневий олівці); лопата; відро, кошик; іграшки; фрукти; ласощі.

Хід гри

Сюжетні картинки лежать на столах зображенням униз, а предметні картинки, що підходять до них, викладені в центрі столу, їх трохи більше, ніж сюжетних. Вихователь починає гру віршами, загадкою, прислів’ям за темою гри, наприклад:

•Одному не під силу — гукай товаришів.

•Усі сили віддай, а друга з біди виручай.

Згодом ставить перед дітьми завдання: допомогти тим, хто цього потребує, добираючи до сюжетних картинок предметні. Діти, обравши сюжетну картинку, шукають потрібну їм предметну. Коли картинки дібрані, діти, які сидять за одним столом, перевіряють одне у одного правильність виконання завдання, обговорюють, чому вони обрали саме цю картинку. Потім вони міняються місцями, пересідають за інші столи. Гра повторюється.

Рекомендації до гри

Бажано мати кілька наборів предметних картинок, що змусить дітей по-різному діяти під час виконання завдання за однією сюжетною картинкою.

ЗБИРАЄМОСЬ НА ПРОГУЛЯНКУ

Мета: закріплювати уявлення дітей про пристосування людей до сезонних змін у природі; виховувати співчуття одне до одного, взаємодопомогу.

Ігровезавдання:одягнутидівчинкутахлопчиканапрогулянку. Правила гри: порівняти предметні картинки з сюжетними;

допомагати одне одному.

Ігровий матеріал: кілька сюжетних картинок, на яких зображені різні пори року (золота осінь на ділянці дитячого садочка, у лісі, дощовий день; улітку в саду, у полі, на лузі, на річці; узимку у дворі, на катку; весна — струмки, талий сніг; квітучий сад; перші паростки) та дівчинка з хлопчиком у трусах і майці; предметні картинки; одяг; взуття для різних сезонів; іграшки; предмети; знаряддя праці, що допоможуть зробити прогулянку цікавою і корисною в різні пори року.

Хід гри

У кожної дитини є своя сюжетна картинка. Вихователь показує предметну картинку — діти називають, що на ній зображено. Той, кому вона необхідна, підводить руку. Для того щоб отримати картинку, дитина повинна відповісти, навіщо вона потрібна саме їй (наприклад, парасолька і гумові чобітки тому, що йде дощ; кошик для грибів, тому що збираються в ліс восени). Необхідно роздати предметні картинки в певному порядку; спочатку одягнути дівчинку і хлопчика, потім допомогти їм дібрати все, що необхідно для прогулянки чи трудової діяльності.

Варіант І

Якщо діти добре вивчили картинки, гру можна ускладнити, використовуючи вірші, загадки, за якими діти визначають потрібну їм картинку та обирають її з тих, що виставлені на дошці.

Варіант ІІ

Готуючи картинки, вихователь робить щось неправильно, наприклад, одягає хлопчика і дівчинку, які прийшли до річки купатися, або дає їм ковзани замість плавального круга тощо. Коли діти зрозуміють, що їм необхідно робити, вони почнуть обмінюватися картинками, а непотрібні віддаватимуть іншим. Поступово діти опанують роль ведучого в цій грі, почавши гратися самостійно.

Додаток до гри

Прислів’я

•Узимку сонце світить, та не гріє.

•Весняний день рік годує.

•Прийшов липень до хати — нема коли спочивати.

•Вересневий час — сім погод у нас: сіє, гріє, віє, туманіє, холодніє, гуде, ще й з гори йде.

АТЕЛЬЄ

Мета: формувати у дітей уявлення про працю дорослих в ательє, на фабриках, де шиють одяг, їхній колективний характер, взаємодію модельєрів, закрійників, швачок, прасувальниць, ставлення дорослих до своєї справи; виховувати повагу до праці дорослих, бажання наслідувати їх, акуратно носити одяг.

Ігрове завдання: «пошити» сукню (інший вид одягу). Правила гри: цікаво розповідати про роботу в ательє; разом

виготовляти одяг для ляльок.

Ігровий матеріал: картинки, що відтворюють основні етапи роботи працівників ательє: розкроювання тканини, примірювання, пошиття, прасування; клаптики тканини; лялькові сукні та інший одяг; ляльки.

Хід гри

Вихователь пропонує дітям оглянути свій одяг, разом із ними визначає, у чому його зручність. Потім від імені ляльки просить дітей пошити для неї сукню чи щось інше. Запитує дітей: хто шиє одяг для дорослих і дітей? Відповідь на це запитання вихователь знаходить разом із дітьми на картинках, потім лялька разом із дитиною «вирушає в ательє» і «замовляє собі сукню» (чи щось інше), причому «підганяє майстрів». Вони терпляче пояснюють їй увесь процес роботи: кожен показує свою картинку і розповідає, як кроять тканину, як роблять примірку тощо. Лялька «здивована»: їй пропонують прийти через кілька днів.

Потім інші діти починають разом «шити» сукню, детально розповідаючи про всі етапи своєї праці. Нарешті лялька отримує сукню, приміряючи її, «радіє», «дякує» дітям.

Додаток до гри

КРАВЕЦЬ

Є правило кравецьке просте: Твій одяг вийде як картинка: Сім раз відмір, а раз відріж! Все по тобі — рука і спинка, І щоб костюм пошить по зросту,

Тож на примірці — так годиться,— Потрібно мірку знять на нім, Стій рівно і не смій крутиться!

ЗБЕРИ ВРОЖАЙ

Мета: навчати дітей різних способів розрізнення дарів полів, садів; виховувати інтерес і повагу до сільськогосподарської праці.

Ігрове завдання: перемогти у зборі врожаю.

Правила гри: допомогти збирати врожай на полях; разом складати розповідь; виграє група, яка отримала більше фішок.

Ігровий матеріал: колоски; хлібобулочні вироби; овочі та фрукти (за кількістю дітей); підноси; сюжетні картинки, на яких зображені садівники, хлібороби за працею; фішки у вигляді фруктів, овочів, страв із них; хлібобулочні вироби.

Хід гри

Попередньо у різних місцях кімнати вихователь ховає різні плоди, робить вигляд, що дуже смачно пахне, пропонує дітям визначити, що може так духмяно пахнути і знайти плоди. Діти збирають окремо овочі, окремо фрукти, окремо колоски і хлібобулочні вироби, викладаючи їх на різні підноси чи виставляючи перед відповідною сюжетною картинкою. Розглядаючи знайдені плоди, усі, хто збирав їх, складають розповідь про те, як їх вирощують. Нехай хто-небудь із дітей розповідає, а решта дітей його доповнюють.

Переможці пригощають овочами, фруктами, печивом усіх учасників гри.

Варіант І

Вихователь об’єднує вихованців у дві групи: «ті, хто працюють у полі» і діти. Ті, хто зібрав урожай першим, розповідають про свою працю, показують відповідні картинки, пригощають дітей.

Діти, у свою чергу, розповідають, що можна приготувати з овочів, фруктів, зерна. Кожен новий момент у розповіді однієї групи друга відмічає фішкою.

Варіант ІІ

Вихователь супроводжує розповіді дітей загадками, приказками, віршами. Під час повторення гри пропонує дітям згадати їх.

•Земля — наша мати, всіх годує.

•На чорній землі білий хліб родить.

•Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

ЩО З ЧОГО ЗРОБЛЕНО?

Мета: поглиблювати уявлення дітей про різні матеріали, з яких зроблено навколишні предмети (метал, дерево, скло, пластмасу, гуму, папір, тканину та ін.); опанувати способи вивчення предметів; виховувати почуття взаємодопомоги, уміння співпрацювати.

Ігрове завдання: знайти предмети, зроблені з одного матеріалу.

Правила гри: називати ознаки матеріалів, не повторюючи вже названих; уміло користуватися предметами.

Ігровий матеріал: групи предметів щоденного використання з різного матеріалу: з гуми (м’яч, лялька, собачка, чобітки, шланг); із дерева (меблі, олівець, іграшка, ручка, пензлик, щітка для одягу й взуття); зі скла (склянка, лампочка, ваза, акваріум, вікно); з металу (ложка, виделка, кружка, відро, тазик, лійка, іграшка); з пластмаси (іграшка, лійка, бокал для пензликів, зубочистка); з тканини (предмети одягу, постільна білизна, штори, скатертини, рушники тощо).

Хід гри

Усі предмети лежать на столі. Вихователь повідомляє дітям, що предметам «цікаво», що діти про них знають. Діти, найімовірніше, розповідатимуть про їхнє побутове призначення. Предмети «засмучені»: «Ми вам служимо, а ви навіть не поцікавились, із чого нас зробили?» Можливо, деякі діти й скажуть, із чого зроблені ті або інші предмети. Речі «радіють», але не зовсім «задоволені» відповідями й по черзі «демонструють» свої ознаки. Для цього на окремому столі вихователь ставить один із найтиповіших предметів будь-якої групи, наприклад, скляну вазу, м’яч тощо. Предмет «запрошує» усіх дітей уважно розглянути його й назвати ознаки матеріалу, з якого він зроблений.

Предмет «ставить запитання»: «Чим я відрізняюся від предметів, які зроблені з іншого матеріалу?» Так, скло на вигляд прозоре. Потім ваза «пропонує» дітям торкнутися її. Діти дізнаються, що вона гладенька, прохолодна на дотик. Після цього ваза «просить» дітей знайти її родичів, які загубилися серед інших пред-

метів. (Дітей повинно бути більше, ніж скляних предметів.)

Вихователь має проконтролювати, чи не взяли вони зайвих предметів. Ось зібралися усі скляні предмети: «Що споріднює нас?» Вихователеві доцільно описати їхні типові властивості, ознаки і зробити узагальнення разом із дітьми. Але ось нібито випадково один крихкий і непотрібний предмет (перегоріла лам-

почка) падає: «Що з нами сталося?» Діти впевнилися у крихкості скла, тому обережно переносять предмети на сусідній стіл.

До демонстраційного столу «поспішає», підстрибуючи, м’ячик. Він «сміється» над склом: він не боїться ударів. Діти вивчають його спочатку візуально, а потім на дотик, добираючи йому родичів. Виявити ще одну властивість гумових предметів допоможе тазик із водою: вони не тонуть, не мокнуть. Можливо, необхідно дослідити на плавучість і скло?

Для з’ясування типових ознак інших предметів, слід використати запропоновану модель.

Під час гри діти називають матеріали, їхні властивості, намагаються узагальнити їх, порівнюють з іншими (наприклад, металева лінійка важча ніж пластмасова; металева мисочка тоне, а пластмасова — плаває).

Приблизні ознаки:

•скла (прозоре, тверде, гладке, крихке, тоне, ріже);

•дерева (непрозоре, тверде, ламається, плаває);

•гуми (гладенька, пружна, плаває, рветься);

•пластмаси (легка, гладенька, крихка, плаває, пружиниста);

•металу (важкий, дзвінкий, непрозорий, міцний, тоне).

Варіант

Предмети «просять порівняти» своїх родичів за іншими ознаками, знайти спільні й відмінні ознаки між групами предметів. Вони «радіють» правильним відповідям дітей, «засмучуються» від невдалих. «Дають» домашнє завдання — знайти родичів на вулиці, удома і розповісти про них.

В одній з ігор предмети «просять» дітей з’ясувати: хто і де їх зробив? Тим самим спонукають дітей ставити запитання батькам, вихователям, старшим дітям, одне одному; привертають їхню увагу до відповідних книжок, телепередач.

ДОРОЖНІ ЗНАКИ

Мета: навчати дітей орієнтуватися за дорожніми знаками, дотримуватися правил дорожнього руху; виховувати вміння бути ввічливим, уважним одне до одного.

Ігрове завдання: орієнтуватися в дорожній ситуації. Правила гри: дотримуватися правил дорожнього руху; кон­

тролювати виконання правил іншими.

Ігровий матеріал: медальйони — дорожні знаки: «світлофор», «пішохідний перехід», «діти», «в’їзд заборонено», «місце стоянки», «пункт медичної допомоги», «рух прямо», «телефон» та ін., медальйони — легкові та вантажні машини різного призначення; контрольні талони з відривними пелюстками; звірятка.

Хід гри

Діти перетворюються на «пішоходів», «дорожні знаки», «авто- мобілі»,виховательнаниходягаєвідповіднімедальйони-атрибути. «Дорожні знаки» займають свої місця. Спочатку в дорогу вирушають «пішоходи», а тих, хто порушив правила дорожнього руху, «знаки» затримують. «Автомобілі» оцінюють правильність поведінки «пішоходів» і вимоги «дорожніх знаків». Потім вони самі вирушають у дорогу. Недисциплінованих або неуважних «знаки» затримують, а їхню поведінку оцінюють «пішоходи». Гра повторюється, доки всі не вивчать правила дорожнього руху.

Варіант І

Тепер «знакам» складніше — одночасно рухаються «пішоходи» й «автомобілі». Затриманих «порушників» оцінюють усі разом. За кожне порушення відривають пелюстку з контрольного талона. Виграє той, у кого збереглися усі пелюсточки.

Рекомендації до гри

Вихователеві доцільно використати загадки про дорогу, світло.

Варіант ІІ

Вихователь вигадує проблемні ситуації, у які можуть потрапити «пішоходи-звірятка». Наприклад, зайчик побіг на червоне світло. Вихователь пропонує дітям розіграти альтернативне розв’язання запропонованої ситуації: автомобілі різко загальмували, наїхали один на одного; хтось наїхав на зайця; заєць устиг перебігти вулицю, але збив із ніг пішохода.

Рекомендації до гри

Ситуації можна придумувати разом із дітьми.

Варіант ІІІ

Грають дві групи по двоє-троє дітей («водії» та «пішоходи»). Решта дітей сідають з обох боків стола, на якому намальовані проїжджа частина вулиці та тротуар, виставлені по одному-два дорожні знаки. Поява кожного нового знака призводить до нової